Експрацівника поліції засудили на 2 роки за обіцянки впливу на суддю

19.08.2022

Колишнього оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лиманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Одеській області визнали винним у зловживанні впливом.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 серпня.

31 липня 2020 року на автостоянці гіпермаркету «Ашан» у селі Фонтанка правоохоронець одержав 1 100 доларів 11 тисяч гривень неправомірної вигоди за вплив слідчого суддю Комінтернівського районного суду Одеської області.

Поліція розслідувала грабіж і брат підозрюваного цікавився справою. Обвинувачений сказав чоловікові, що брат під слідством, і йому дадуть шість років, та водночас порадився не перейматися, адже всі питання можуть бути вирішені і це буде коштувати певних грошей. У подальшому опер поліції передав співрозмовнику клаптик паперу із прізвищем судді, що буде обирати запобіжний захід, кажучи, що на завтра потрібно передати 1500 доларів людині, яка вказана в записці. За це підозрюваного мали відпустити під домашній арешт. Чоловік зайнявся пошуком коштів, але там, де він працював, “прораб”, порадив звернутися до ДБР, що він і зробив. У ДБР громадянин написав заяву і отримав кошти для контрольованої передачі хабара — частину в доларах, а решту в гривні.

Під час наступної зустрічі правоохоронець перевірив вміст сумки, побачив там гроші. Запитав співрозмовник, чи той раптом кудись не звертався: «Никто там не рекомендовал тебе ментов подставить?» Він пригрозив кинути гранату в будинок де живе його сім’я, у випадку якщо той є викривачем, погрожував застрелити та зґвалтувати, зірвати дружину та дитину.

Ці події підтверджуються матеріалами НСРД. Так, працівник поліції висловює невдоволення, що співрозмовник не зміг принести гроші вчора і зазначає, що суддя це людина настрою, інформує, що вчора говорив із начальником слідства. «Ты прикинь начальник следствия говорит ну, судья звонит начальнику следствия так шо он ну, шо? Тут начинается это ну от, судья ничего не сказал. Судья сказал ладно хорошо я занят, всё. А что это значит, ладно хорошо или ладно хорошо я занят, ну». Також правоохоронець обурюється, що не вся сума в американських доларах: «Ты «бл*ть» не понимаешь что начальник следствия на х*й прийдёт и скажет (нерозбірливо) вот эта вот стопка вот, ну ты понимаешь, к судье, та вказує «мил человек, это получается даже если по двадцать семь, это ты не долетаешь», «щас двадцать семь и, двадцать семь и четыре, посчитай», «десять тысяч это триста шестьдесят четыре доллара». На запитання «Так шо получается шестьдесят долларов не хватает?» відповідає ствердно. Далі зазначає «Всё, короче, мы пока ждём. Мы ждём. Люди пошли вести переговоры». Потім додає, що «сорок долларов и я тебе своих дам по своей доброте душевной». Також роз’яснює, що це мова тільки про запобіжний захід, а не щодо умовного покарання для брата.

— Не будет такого, шобы потом брата не выпустят и всё?

— Если судья принимает решение его на время следствия закрыть деньги тебе возвращаются. Ну это я считаю правильно, да? Если на время, эээ, следствия он находится на домашнем аресте, ну, просто на подписке о невыезде то естественно эта сумма уходит судье.

Під кінець розмови заявник кладе пачки з грошима до розгорнутого обвинуваченим зошита.

У судовому засіданні колишній правоохоронець винним у корупції себе не визнав. Натомість намагався довести, що тільки обманював чоловіка, адже за шахрайство йому б загрожувало менш суворе покарання. Переконував, що не міг на кого-небудь впливати. Тепер вважає неприпустимою свою поведінку і каже, що йому соромно за свій вчинок як такий, що дискредитує його особистість.

Однак суд у версію про шахрайство відхилив. На думку суду, обвинувачений як працівник правоохоронного органу, не міг не усвідомлювати, що гроші передаються саме за запобіжний захід, не пов’язаний із позбавленням волі. На це вказує і те, що правоохоронець, бесідуючи із братом підозрюваного, активно отримував від нього докази для наступної передачі уповноваженим особам. Із листування у Viber вбачається, що правоохоронець спілкувався про цю справу як із братом підозрюваного, так і зі слідчою поліції, яка була ініціатором клопотання про обрання запобіжного заходу.

Це свідчить про спрямованість умислу опера поліції саме на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою, а не на шахрайство. Якби йшлося тільки про обман, то не було потреби збирати і передавати уповноваженим особам докази, що мають значення для результату розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. У переписці правоохоронець, наприклад, цікавився у слідчої чи можливий запобіжний захід у виді домашнього арешту. А ще, не маючи будь-якого процесуального відношення до кримінального провадження, спілкувався із підозрюваним, відбирав у нього пояснення.

Дійсно свідки із числа працівників поліції і суддя не підтвердили, що оперуповноважений впливав на них, але це не виключає можливості кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 369-2 КК України як зловживання впливом.

Поведінка обвинуваченого має бути спрямована щодо третьої особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Але цілком можливо, що посадова особа навіть може не здогадуватися про те, що хтось розраховує на її сприяння чи обіцяє його. Тобто здійснення самого впливу на таку особу перебуває поза межами складу цього злочину. Працівник правоохоронного органу не міг не усвідомлювати, що одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення слідчим суддею, надання комусь впевненості, що такий вплив можливий, є суспільно небезпечним кримінально караним діянням та не може розцінюватися як шахрайство.

Суд призначив колишньому співробітнику поліції мінімальний тюремний строк 2 роки, передбачений за такий злочин. Суд вважає його достатнім для виправлення і перевиховання, а також попередження аналогічних злочинів і підвищення рівня правової культури і правосвідомості громадян. При цьому, альтернативне покарання у виді штрафу, що також передбачено Кримінальним кодексом, на думку суду, не досягне такої мети.