Специфічні аспекти війни: країна воює, а нелюди катують
22.03.2022
Війна об’єднала людей
Четвертий тиждень триває героїчне протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню.
Російські окупаційні війська продовжують стратегічну наступальну операцію проти України. Але план російського бліцкригу – швидкого захоплення України з переможним парадом в Києві – не вдався окупантам. Українська армія починає відганяти загарбників наносячи йому нищівні втрати. За цей час рашисти безжально руйнують українські міста, села і селища, по-звірячому вбивають людей. Неможливо без сліз спостерігати, як ворог послідовно ракетами і бомбами знищує Харків. Це просто фільм жахів в реальному житті. Вже три тижні в облозі героїчно тримається Маріуполь. Весь світ спостерігає як відбувається геноцид Українського народу. Херсон, Мелітополь демонструють зразок самовідданості і героїзму цивільних людей. Навіть після захоплення міста окупантами, люди не здаються, самовіддано виборюють свою свободу і незалежність. Бомби і ракети летять в житлові будинки Києва. Ірпінь, Буча, Бородянка й інші підступи до столиці майже вщент зруйновані, цивільних людей сотнями в поліетиленових пакетах хоронять в братських могилах. Такого лиха незалежна Україна ще не бачила. Проте війна об’єднала самих непримиренних супротивників. Верховна Рада об’єдналася в коаліцію «За мир» і більше ніж трьохстами голосів приймає доленосні рішення. Людей не цікавить хто на якій мові розмовляє і в яку церкву ходить. Українці повертаються з закордонних відряджень заради того, щоб вступити до лав збройних сил, в територіальну оборону записуються співаки і моделі. Україна на весь світ гордо і голосно заявила про свою незалежність. В усьому світі Україна набуває шаленої популярності і колосальної підтримки.
В сім’ї не без уродів
Звичайно, як кажуть: «в сім’ї не без уродів». Є й народні депутати, які втекли за кордон. Коли вони повернуться в свої маєтки, сподіваємося, що з ними буде відповідна розмова і адекватне державне реагування. Є і мародери, проте українці милосердна і толерантна нація. Ми чули як мародерів карали виправними роботами в Теробороні, хоча деякі мери міст закликають розстрілювати таких збоченців на місці без суду і слідства відповідно до «закону військового часу». Закони військового часу це аж ніяк не передбачають, і усі ці заклики мають бути дезавуйовані державою.
Ми розкажемо про садистів, які нехтують законами і користуються повноваженнями під час війни. Для того, щоб керівництво країни, компетентні органи відреагували на ці злочини.
Ми вже писали про те, що патріотизм серед осіб, що перебувають в ув’язненні, просто зашкалює.
Ми спостерігаємо сотні і тисячі заяв на ім’я Президента з проханням помилування з можливістю захищати свою країну зі зброєю в руках.
Є також пенітенціарні установи, які опинилися на тимчасово окупованій території, і українська влада втратила за ними контроль. Ми закликаємо Президента і керівництво країни звільнити цих людей і дати їм шанс вижити вільними і незалежними:
Зона бойових дій
В зоні активних бойових дій завжди гаряче. Особливо, якщо відбувається військова операція, а люди перебувають в камерах і нічого не можуть вдіяти, не можуть самостійно уникнути смерті або захоплення. Ці люди приречені, й їм залишається сподіватися тільки на Господа Бога і на Його милість.
І здається, що нібито держава піклується про своїх громадян, в тому числі і тих, хто перебуває в ув’язненні.
На захоплених рашистами територіях взагалі не до пенітенціарних закладів.
Ще в перший день війни напризволяще була залишена Менська виправна колонія № 91 в Чернігівській області:
А ось на приклад в Старобільському СІЗО Луганської області: керівник установи відмовився працювати на окупантів, і йому орки шукають чи вже знайшли заміну. Там в’язні сидять вже за рашистськими законами. Відомо, що орки звільнили з під варти в’язнів, яких судили за діяльність проти України на користь агресора.
Найгірша ситуація в СІЗО Маріуполя. Всім відомо, що за це місто ведуться найзапекліші бої, там реальна катастрофа, місто майже знищено. Орки вже окупували половину міста, СІЗО опинилося під окупантами. СІЗО перебуває в стадії гуманітарної катастрофи. Проблеми з їжею, водою, ліками, каналізацією. В самий критичний час керівництво установи залишило СІЗО, залишився лише молодший склад, який на прохання в’язнів відчинив камери, щоб хоч було чим дихати та ділитися між собою залишками харчів. Коли в СІЗО зайшли кадировці, то вони кинули в коридор димові шашки і дали черги в стелю з автоматів, загнали в’язнів по камерам. Один з в’язнів, найсміливіший, намагався їм пояснити всю критичність їхнього стану, намагався знайти співчуття, але його застрелили.
Також окупанти звільняють «своїх людей»: «Наш чеченский народ, брати мусульмани нас звільнили».
Є неперевірена інформація, що частину проукраїнських в’язнів етапували до СІЗО міста Луганськ, начебто тих, хто писав заяви про бажання воювати у складі збройних сил України. Тобто, повторюється ситуація 2014 року, коли на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської і Донецької області опинилися в заручниках близько 16 200 громадян України. https://khpg.org/1411279684
Хто відповідатиме за долю цих людей, бо це чиїсь діти, батьки, рідні, – ми не можемо сказати. Проте маємо факти, що представники Міністерства юстиції не провели своєчасно евакуацію в’язнів.
Наразі відомо, що евакуація керівництва ДКВС з Києва відбулася, хоч в Києві не настільки небезпечна ситуація, як в Бердянську, Маріуполі, Чернігівській, Сумській областях, а тепер і в Миколаївській та Запорізькій.
В період військового часу держава має швидко реагувати на виклики, а також має бути посилена відповідальність за злочини.
В Запорізькій області також відбуваються бойові дії. Керівництво Міністерства юстиції нарешті прийняло рішення про евакуацію засуджених в більш безпечні місця. Розпочали з Оріхівської виправної колонії № 88 в якій утримувалося до 400 людей. 14 березня 2022 року засуджених в терміновому порядку (дозволили взяти мінімальну кількість речей), перевезли до Кам’янської виправної колонії № 101 (це також в Запорізькій області, але трохи далі від бойових дій). 15 березня «Оріхівських в’язнів» з ВК-101 відправили далі до Кропивницької виправної колонії № 6.
Зранку 16 березня надійшло повідомлення, що під час прийому засуджених в Кропивницькій ВК-6 їх жорстоко били і катували. Всі новоприбулі 399 засуджених були безжально побиті. Крики безправних людей були чутні навіть за межами установи. Після побиття відібрали речі. Багатьох засуджених, без всяких на те причин помістили до дисциплінарного ізолятора (ДІЗО).
Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і помічник народного депутата Костянтина Касая Сергій Зуйков зафіксували ці злочини і передали у компетентні органи Генеральної прокуратури України. Проте тільки декілька засуджених погодилися свідчити про катування в силу відповідного тиску з боку керівництва установи.
Сподіваємося на адекватну реакцію і відповідне покарання садистів в погонах.
Ми хочемо оприлюднити ці докази і вимагаємо відповідної реакції з боку держави (фото Сергія Зуйкова) Тому що це є край несправедливості і безкарності. Наші воїни самовіддано і безстрашно воюють з ворогом, захищають нашу землю, віддають своє життя заради нас з вами. Інші допомагають ЗСУ хто чим може, кожен на своєму місті докладають зусиль для спільної перемоги над рашистськими агресорами. Але є нелюди, які навіть під час війни користуються своїми владними повноваженнями для того, щоб катувати і знущатися над людьми. Женевська Конвенція забороняє катування під час війни. Забороняє катувати військовополонених, які прийшли вбивати мирних людей.
Ми сподіваємося, що покарання цих садистів буде яскравим прикладом для інших бажаючих знущатися над людьми. Щоб їм було непереливки катувати не тільки під час війни, а і в часи миру. Тому, що після війни ми будемо будувати нову Україну, в якій не буде місця для мародерів і зрадників, садистів і нелюдей.
Андрій Діденко, Сергій Зуйков, Олег Цвілий
