Ведмежа подяка. Чи варто чиновникам публічно хвалити суддів?

Щоразу, коли високопосадовець волає про необхідність забезпечити незалежність судової влади, відчувається якась нещирість у його словах. Бо раз у раз доводиться чути й протилежне: судді надто довільно тлумачать закон і не хочуть відстоювати інтереси держави. Читай — влади.

«Вона слухається нас»

Чергове нарікання в бік служителів Феміди днями пролунало від виконувача обов’язків голови Харківської обласної державної адміністрації Олександра Скакуна. Йому не сподобалося, що «ще не всі суди Харківської області належним чином реагують на порушення закону, які допускають місцеві жителі». Така заява пролунала від нього на виїзному засіданні Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, що відбулося в Харкові.

Невдоволення чиновника викликало рішення судді Київського районного суду м.Харкова Наталії Бородіної. Мовляв, вона визначила як альтернативу арешту надто малий розмір застави (якихось 340 тис. грн.) для водія, який збив двох підлітків на пішохідному переході.

«На жаль, ще не всі судді хочуть допомагати суспільству, правоохоронним органам і нам. Уважаю, що суди, хоч це і їхнє рішення, мають знати, що вони також є учасниками виховного процесу. Упевнений, що застава має становити мільйони гривень, як робить Харківський апеляційний суд. За це я вдячний суддям саме ХАС», — зауважив в.о. голови Харківської ОДА.

Далі — більше: він нахвалював за співпрацю саме Харківський АС та його очільника Олену Грошеву: «Хочу відзначити нашу тісну співпрацю із судовими органами. Я вдячний голові Харківського апеляційного суду О.Грошевій, яка слухається нас, прислухається до наших позицій».

Утім, це той випадок, коли краще мовчати, ніж говорити такі «компліменти». Адже по відношенню до незалежної (в будь-якій демократичній державі) гілки влади така подяка від чиновника є відмежою послугою як для служителів Феміди, так і для влади в цілому, яку він представляє.

Вербування прихильності

З одного боку, похвала представникові судової влади кидає тінь на безсторонність суду. Бо фактично в.о. голови ХОДА ніби вербує інших законників області: слухайтеся нас — і матимете привілеї від місцевої влади. Вас похвалять, можливо, допоможуть з ремонтом чи якимись іншими побутовими проблемами. Тим більше що нинішня влада ніби навмисно створює для судів такі спартанські умови, особливо в частині «видатків розвитку», що без сторонньої допомоги не обійтися.

Звісно, можна списати такий підхід на професійну деформацію О.Скакуна, який 22 роки до того працював у Службі безпеки та звик до таких методів співпраці: чи то батогом, чи то пряником. І той факт, що останні 4 роки він перебуває на іншій службі, навряд чи змусило відмовитися від набутих навиків. Як не буває колишніх прокурорів, так не буває й колишніх працівників СБУ, школа дається взнаки.

Проте самі судді мали б сприйняти такі «компліменти» як намір тиску, обуритися та повідомити Вищу раду правосуддя про втручання в здійснення правосуддя. Може, ці слова й не дістали б реакції ВРП, але був би зафіксований факт: О.Скакун висловлював невдоволення конкретним рішенням конкретного судді.

Утім, у реєстрі Ради такі повідомлення відсутні. Отже, усе гаразд? Чиновникам, які, можливо, уживаються в роль місцевого князька, можна й далі публічно критикувати судові рішення, а володарі мантій братимуть під козирок?

У такому разі в громадян і чиновників — різне розуміння того, що таке незалежний і безсторонній суд. Бо він точно не повинен ставати на бік влади, допомагати їй «виховувати», карати, саджати тощо. Як би цього не хотілося високопосадовцям.

Однак, можливо, такі, як О.Скакун, беруть приклад із глави держави, який останнім часом не оминає критикою кожне судове рішення, яке стає на заваді його намірам…

Майже 200 років тому Олександр Грибоєдов від імені героя комедії «Горе з розуму» Чацького наголосив: «Служить бы рад, прислуживаться тошно». Вочевидь, ці слова автор-дипломат хотів промовити й від свого імені. І важливо, аби їх хотіли повторити й усі українські судді.

Роман Чимний

Джерело