Перспективи нового суду. Куди йдем і чи не зіб’ємось з дороги?
31.07.2021
Після десятиліть бродінь по пустелі у липні 2021 року Україна наткнулась на невеличку оазу, яка може привести нас до повноцінної цивілізації вже за кілька років.І це не метафора, а цілковита реальність.
Повноцінна судова реформа із забезпеченням практичної імплементації верховенства права, невідворотності покарання та справедливості для кожного великого і маленького українця здатна перевернути з ніг на голову систему стримувань і противаг на якій живе наше суспільство, вивести його на новий рівень цивілізаційного розвитку.
Верховна Рада цього місяця проголосувала законопроєкти № 3711-д та № 5068, які дають Україні цей шанс.
Законопроєкти передбачають формування нових органів суддівського врядування: Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП) – на прозорих зрозумілих конкурсах та за участі міжнародних експертів.
Парламент після років зволікань, десятків засідань Комітету з питань правової політики та сотень обговорень з профільними експертами, фахівцями та міжнародними експертами врешті-решт прийняв в цілому проєкти про перезавантаження ключових органів у судовій системі України, які дають нам усім шанс на якісне оновлення органів суддівського врядування та поступове перезавантаження усього суддівського корпусу
Спільними зусиллями реформаторських кіл влади та опозиції вдалося забезпечити незалежну процедуру формування нових органів, зокрема до обох законопроєктів було враховано майже 100 моїх поправок, які зокрема забезпечують:
-залучення визнаних міжнародних експертів до складу Конкурсної комісії з відбору членів ВККС та Етичної Ради для ВРП;
-призначення складу Етичної Ради навіть якщо ВРП затягуватиме прийняття рішення;
-вирішальний голос міжнародних експертів у разі рівної кількості голосів;
-самостійне затвердження Етичною Радою власного положення та регламенту;
-автономність структурного підрозділу дисциплінарних інспекторів;
-детальний опис процедури добору кандидатів до складу ВРП.
Однак, давайте спробуємо розібратись, чи цього разу справді вдасться усе довести до ладу та чому це тільки шанс, а не гарантія реального оновлення судів.
Так, у 2016 році Верховна Рада України вже ухвалювала “революційний “, як тоді здавалось, законопроєкт “Про судоустрій і статус суддів “. Він змінював настільки багато у системі судочинства, що здавалось, ось воно, нарешті – Гордіїв вузол буде розрубано і вже зовсім скоро українці будуть насолоджуватись професійним та якісним судочинством у власній країні. А відповідальний за напрямок правосуддя заступник голови Адміністрації президента Олексій Філатов, представляючи документ, запевнив, що імплементація змін буде незворотнім процесом покращення якості правосуддя, для цього навіть внесли зміни в Конституцію.
Закон тоді передбачав утворення “нової ” Вищої ради правосуддя, яка перебирала на себе функції управління судовою системою, дисциплінарні провадження, надання згоди на затримання чи арешт, звільнення суддів. Кваліфікаційні функції отримувала Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Проте була допущена ключова помилка – реформування старої корумпованої судової системи України довірили робити…так, старим корумпованим суддям. Парадокс, який і став основною причиною провалу судової реформи.
У старих суддівських кланів, які роками контролювали усі процеси в системі та були раді прислужитись кожній наступній владі не було жодних намірів самоочищуватись. Максимум, на що вони були здатні – це косметичний ремонт, який змінював вивіски, писав красиві звіти і…абсолютно не торкався ключових інтересів системи та їх окремих гвинтиків.
І саме тому, зараз було стільки розмов та сварок про залучення міжнародних експертів до процедур добору та оновлення органів суддівського врядування. Без об’єктивного незалежного контролю за процесом зі сторони незацікавлених осіб, які не пов’язані будь-якими зв’язками з українськими судовими елітами, ми можемо знову повторити помилки 2016 року і на довгі роки загнати ситуацію в українських судах в глухий кут.
Отже, які в нас залишаються ризики?
1. Не одночасний запуск оновлених судових органів.
Конкурсна комісія з відбору членів ВККС подає ВРП 32 кандидати, і вже з них Вища рада правосуддя робить кінцевий вибір. Якщо Вища рада правосуддя не буде оновлена до цього етапу, то великі шанси на те, що переможуть ті, хто буде більш прихильним до існуючих суддівських кланів, а не найпрофесійнішим чи найдостойнішим.
Ризик нейтралізується оновленням ВРП разом із ВККС, тоді вже нова ВРП обиратиме членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
На щастя, парламент 20 липня зібрався на позачергове засідання і дав зелене світло підписанню обох законопроєктів, відхиливши технічні постанови про їх скасування, тепер справа за Президентом.
2. Перегляд рішень про визнання кандидатів недоброчесними.
Етична рада, яка перевірятиме кандидатів до складу ВРП, а також чинний склад ВРП, може отримати оскарження своїх рішень до Верховного суду. Той, в свою чергу, попри якісне оновлення після 2016 року, має частину суддів із сумнівною репутацією та сумнівами у доброчесності.
Скасування рішень Етичної ради через Верховний суд матиме наслідки для результатів конкурсів та може навіть заблокувати його на невизначений строк.
3. Суб’єкти формування ВРП залишать своїх фаворитів на посадах.
Відповідно до статті 131 Конституції України, членів Вищої ради правосуддя обирають/призначають такі суб’єкти як з’їзди/конференції суддів, прокурорів, адвокатів, науковців, Президент та ВРУ. Вони матимуть можливість перебити рішення Етичної ради протягом 3 місяців з моменту ухвалення. Таким чином, чинні члени ВРП зможуть залишитись на посадах.
Однак, ситуація виглядає більш позитивно на цьому етапі, оскільки отримати підтримку з’їзду делегатів зі всієї України, а тим більше скликати його протягом такого короткого строку доволі важко.
А ще в попередній редакції законопроєкту з’їзди навпаки мали підтримати рішення Етичної ради для набрання ним чинності. Тому, тепер вже недоброчесні чиновники будуть намагатись заручитись підтримкою, а не навпаки.
Публічна підтримка недоброчесних із негативним висновком Етичної ради буде дуже складним рішенням для правників, які будуть обрані делегатами на з’їзди.
4. Визнання законів неконституційними у Конституційному Суді України.
Таке вже траплялось із попередньою спробою оновити органи суддівського врядування у законопроєкті №1008, який через декілька місяців був скасований у КСУ, і може трапитись знову за певних обставин.
Скоріш за все, знайдеться 45 депутатів, незадоволених реформою, які організують подання до КСУ для скасування її через формальні приводи, зокрема народні депутати з фракцій “Батьківщина ” та “ОПЗЖ “, які активно протидіяли ухваленню законопроєктів на кожному з етапів.
Саме тому, настільки багато уваги було приділено скрупульозному написанні тексту законопроєкту та його відповідності нормам Конституції України.
Наголошую, жодна норма ухвалених проєктів не суперечить Конституції і повністю їй відповідає. Остаточно нейтралізувати даний ризик може повноцінна реформа Конституційного Суду України, і вже восени до цього має приступити парламент під час чергової сесії.
Врешті-решт, можна констатувати, що підготовча робота зроблена і тепер все залежить від належної імплементації ухвалених змін, а також, що не менш важливо, активним громадським контролем за кожним з етапів проведення реформи.
Не сумніваюсь, що старі клани та корумповані чиновники будуть усіма силами намагатись зірвати процес, і в наших спільних інтересах не дати їм цього зробити.
Наше переконання – Україна не може собі дозволити вчергове йти на болісні експерименти і даремно гаяти час.
Справжня судова реформа – пріоритет номер 1 для розвитку успішної та заможної України, і ми будем робити усе, щоб досягти цього результату.
І в стінах Парламенту, і поза ними. Справедливість обов’язково буде.
Ярослав Юрчишин, народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики
Максим Костецький, адвокат, експерт з питань правової політики
