Генпрокурорські маневри. За що «пішли» Гюндуза Мамедова?

10.07.2021

29 червня генеральна прокурорка Ірина Венедіктова своїм наказом передала Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, який до цього моменту перебував у підпорядкуванні Гюндуза Мамедова, іншому заступнику – Максимові Якубовському.

Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, також відомий як «департамент війни», створили в жовтні 2019 року. Він наглядає за розслідуваннями злочинів, скоєних на тимчасово окупованій території Криму, Севастополя, Донбасу і в умовах збройного конфлікту. Зокрема, співробітники департаменту координують розслідування таких резонансних справ, як захоплення Криму, збиття MH17, Іловайську та Дебальцевську трагедії, захоплення моряків у Керченській протоці, збиття українського пасажирського літака в Ірані.

Уже наступного дня, 30 червня, після досить масштабного розголосу історії Ірина Венедіктова вирішила підпорядкувати Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, безпосередньо собі.

Максим Якубовський, який лише один день керував «департаментом війни», встиг підписати наказ про припинення доступу Мамедова до державної таємниці.

Крім того, наказом від 9 липня Венедіктова позбавила Мамедова кураторства останніх двох його напрямків – взаємодії з Тренінговим центром і ювенальної юстиції.

За що Гюндуза Мамедова усунули з «департаменту війни» та чому правозахисники одностайно заявляють про «політичну розправу» – в матеріалі LB.ua.

Генпрокурорка Ірина Венедіктова (в центрі) та Гюндуз Мамедов (справа)

Два кроки Венедіктової, що обурили правозахисників

Одразу декілька провідних правозахисних організацій звернулися до президента Володимира Зеленського щодо неприпустимості звільнення Гюндуза Мамедова. Оскільки це «нівелює семирічну роботу організацій громадянського суспільства, міжнародної спільноти та самого Департаменту і ставить під загрозу справедливість і відновлення прав жертв найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту на території України… Фактично це був єдиний департамент в ОГП, до якого не було суттєвих запитань ні в правозахисників, ні в журналістів, ні в міжнародних партнерів», – йдеться в листі.

Ці самі правозахисні організації провели акцію протесту та дали брифінг під стінами ГПУ, вимагаючи пояснень від генпрокурорки. Додаткових коментарів, окрім офіційного рішення на сайті про усунення Мамедова, Венедіктова не дала (LB.ua надіслав запит щодо реальних причин кадрової ротації). Так само прессекретарка Мамедова повідомила LB.ua, що наразі реакції не буде. Хоча його адвокати вже надіслали звернення з вимогою оприлюднити «таємні листи» від СБУ, які отримав Офіс генпрокурора. Про ці листи, які стали підставою для рішень щодо Мамедова, Венедіктова розповіла ввечері 6 липня на закритій зустрічі з правозахисниками.

Які були підстави в листах під грифом «таємно»?

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко розповів LB.ua, що розмова з генпрокуроркою тривала майже дві години.

«Вона буда відкрита, що ми вітаємо… Вона зазначила, що Мамедов і надалі залишається її заступником. Мова йде лише про перепідпорядкування «департаменту війни»… Яка причина? За словами Венедіктової, до неї надійшли два звернення під грифом «державна таємниця». Не уточнили, чи були вони від СБУ. Очевидно, що від так званого відділу «секретка». У них є інформація про те, що щось було скоєно Мамедовим. Що і стало підставою позбавлення його доступу до державної таємниці, – зазначив він – Що ж насправді було в цих листах? Нам так і не розповіли, бо ми домовилися про можливість поширення інформації про зустріч… Думаю, що насправді в листах йдеться про формальну підставу, яка не пов’язана зі службовою недбалістю. Не кажучи вже про порушення законодавства чи умисні антидержавницькі кроки, злиття інформації чи зловживання доступом до державної таємниці».

Олександр Павліченко додав, що Венедіктова пообіцяла провести службове розслідування щодо інформації в кореспонденції: «Вже минув тиждень після отримання листів, а розслідування не розпочалося. Значить, там не така кричуща інформація та караул, що у нас величезна біда. Генпрокурорка повідомила, що запропонує Мамедову бути її радником».

Павліченко переконаний: рішення про перепідпорядкування департаменту не могло бути ухвалено без погодження на Банковій.

«З якою метою це зробили стосовно Мамедова? Теж немає однозначної відповіді. Але це вже не перша спроба «наїзду» на нього. Минулої осені це вдалося стримати, що дало змогу «департаменту війни» і надалі працювати. Нова ж хвиля почалася два місяці тому. Були чіткі сигнали про серйозний напад. Чому та хто? Має розібратися сам Офіс президента. Це була б державницька позиція. Бо я не бачу наразі підстав для того, що без Мамедова департамент стане сильнішим і незалежним», – сказав Павліченко.

Декілька джерел LB.ua у середовищі правозахисників розповіли, що Ірина Венедіктова під час зустрічі стверджувала, що в разі витоку інформації з таємних листів про діяльність Мамедова «буде великий скандал, який сколихне всіх».

Але відразу два інших співрозмовники підкреслили, що насправді йдеться про формальну підставу.

«А саме – невнесення в декларацію та в документи про дозвіл до держтаємниці факту про викладання. Жодних резонансних підстав немає. Просто знайшли привід для політичної розправи», – переконаний співрозмовник LB.ua.

Версії

Декотрі наші співрозмовники припустили, що до відсторонення Мамедова від керівництва «департаментом війни» причетні голова ОП Андрій Єрмак і очільник МВС Арсен Аваков. Мовляв, останній не задоволений активністю Мамедова в прийнятті закону про воєнні злочини та ратифікацію Римського статуту.

«Бо якщо це станеться, злочини будуть розслідувати з обох сторін. У тому числі щодо горезвісного «Торнадо», «Дніпра-1», – додав один правозахисник.

Утім у МВС це заперечують.

«Повна маячня. Ми до цього не причетні взагалі», – заявив LB.ua співрозмовник з близького оточення глави МВС.

Юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Надія Волкова погоджується з версією, що з Мамедовим «поквиталися з Банкової».

«За нашою інформацією, в «таємних листах» немає жодних реальних підстав для звільнення. Сам Єрмак на зустрічі з Асєєвим підтвердив, що не листи, а претензії до роботи в Криму стали приводом до усунення Мамедова. Хоча це взагалі безпідставно, оскільки завдяки лише Мамедову прокуратура Криму працювала. Тому це все виглядає як дуже погано зрежисований сценарій і справді політична розправа. Мамедов — єдиний незалежний прокурор, чим і небезпечний. Ми ж не впевнені, чи в курсі всього цього президент», – переконана вона.

За іншою ж версією, конфлікт Венедіктової та Мамедова має не так політичне підґрунтя, як особисте – неприязнь генпрокурорки та Мамедова.

Цікаво, що співрозмовники з кола правозахисників теж підтверджують дивні, м’яко кажучи, відносини між Венедіктовою та її підлеглим.

«Генпрокурорка на зустрічі запевняла, що готова поговорити з Мамедовим публічно, запросити нас. Мамедов же нам розповідав, що генпрокурорка неодноразово в останній момент переносила з ним призначені заздалегідь зустрічі. Ми окремо теж спілкувалися з Мамедовим півтори години, – розповів один з учасників зустрічі. – Вердикт такий: якщо порівняти історію Венедіктової та Мамедова, то вони не збігаються. Кожен висловлює претензії один до одного. Але в них протилежні покази. Мамедов жалівся на відсутність контакту з Венедіктовою, на те, що його звинувачують у зливі інформації у справі «вагнерівців», до якої він ніяк не причетний. Вона ж, навпаки, запевняє про готовність подальшої співпраці з ним як радником. Хоча як можна його призначати радником, якщо, за її словами, в «таємних листах» щось дуже страшне? Правда насправді десь посередині. Кожен з них не договорює».

Версію про те, що усунули Мамедова через ймовірну причетність до зливу інформації у справі «вагнерівців», LB.ua озвучив і співрозмовник з МВС.

«Так, його звинувачують у зливі інформації про справу «вагнерівців». Це сто відсотків», – заявив він.

Журналіст Володимир Бойко не так давно написав, що підставою для позбавлення Мамедова доступу до держтаємниці стало начебто «свідоме затягування» розв’язання питання про екстрадицію «вагнерівців».

«Що ж стосується звернення із запитом на екстрадицію «вагнерівців», то Мамедов направив його у Мінськ лише 11 серпня 2020 року, коли вже було пізно, оскільки Росія звернулась до Лукашенка з аналогічним запитом 5 серпня 2020 року. Причина такого спізнення є просто сміховинною. Спочатку впродовж тижня Мамедов готував запит у Білорусь: лише 7 серпня 2020 року він погодив висновки про законність процесуальних рішень у кримінальному провадженні щодо «вагнерівців» та наявність підстав для звернення із запитом про їх екстрадицію. При цьому Гюндуз Айдинович, дарма що є кандидатом юридичних наук, послався в тексті на статтю 78 Мінської конвенції, яка регулює порядок передачі предметів, а не видачі особи. Внаслідок цього в Офісі генерального прокурора довелось ще 4 дні виправляти помилки та погоджувати остаточний варіант запиту. На той час Лукашено вже порозумівся з Путіним (повторюю – російська сторона звернулась до білоруської генпрокуратури з проханням повернути затриманих бойовиків на історичну батьківщину ще 5 серпня), до того ж до запиту на екстрадицію Мамедов не доклав підозри «вагнерівцям», які він 30 липня невідомо задля чого надіслав у Москву» – написав Бойко.

«Також він не повідомив у режимно-секретний орган про свої зустрічі на території іноземних держав з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані 24-28 січня 2019 року, 12-13 лютого 2019 року, 23-24 березня 2019 року й 1-5 травня 2019 року», – стверджував Бойко.

На думку координатора Медійної ініціативи за права людини Ольги Решетилової (теж була на зустрічі правозахисників з генпрокуроркою), ці звинувачення – безпідставні. Ба більше, вона стверджує, що цю інформацію «за гроші» намагалися розмістити в медіа.

Решетилова впевнена: версія особистої неприязні Венедіктової та Мамедова – нереальна.

«Зі слів самої Венедіктової – це не так. Хоча листи з грифом «таємно» нам показати не може. Мої припущення про політичну розправу мають більше доказів. Якби реально була інформація про «вагнерівців» і Джуліані, то мала б бути кримінальна справа, а не відсторонення та запрошення від генпрокурорки бути її радником», – не сумнівається вона.

Ольга Решетилова додала, що відповіді треба шукати на Банковій. Та звернула увагу, що після посту колишнього політв’язня Станіслава Асєєва про усунення Мамедова його відразу запросив на зустріч особисто голова Офісу президента Андрій Єрмак.

«Важливо, що після цієї зустрічі Асєєв публічно подякував «за таку блискавичну комунікацію ОП та деталізацію ситуації, яка вже багато днів турбує не тільки мене, а й все громадянське суспільство», – сказала координаторка Медійної ініціативи за права людини.

Голова правління «ZMINA. Центр прав людини» Тетяна Печончик заявила LB.ua, що у правозахисників склалося враження, що до Мамедова умисно застосували таку таємничу процедуру з листами.

«З метою політичного впливу. І це просто політична розправа. Надалі ми будемо вимагати оприлюднення всієї інформації про підстави його звільнення. А Ірину Венедіктову попередили, що в разі непідтвердження інформації людина має бути повернута на свою посаду. Хоча на зустрічі Венедіктова дала чітко зрозуміти, що повернення Мамедова не розглядає можливим», – сказала правозахисниця.

На її думку, версій звільнення може бути багато – починаючи від особистого небажання Венедіктової працювати з Мамедовим і закінчуючи незадоволенням активністю в розслідування ним злочинів, пов’язаних з РФ.

«Але найбільше насторожує непрозорість та утаємниченість рішення. Тепер будь-кого за допомогою утаємничених листів можна звільнити, усунути будь-кого незручного, – застерегла Тетяна Печончик. – Наразі обезголовили ключовий департамент у боротьбі зі збройною агресією РФ в Офісі прокурора, який займався такими важливими справами в умовах війни. Фактично це був чи не єдиний ефективний орган на цьому напрямку, який з 2019 року побудував Мамедов. Натомість у нас є сумніви щодо компетентності Венедіктової у сфері міжнародного кримінального права, а тому і щодо подальшого розслідування цих справ».