На своєму засіданні 26 серпня Кабмін планує розглянути зміни до Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента від 21 квітня 2015 року №223. Автором пояснювальної записки виступає міністр юстиції Денис Малюська.

«Пропонується закріпити можливість участі потерпілих та осіб, які клопочуть про помилування, оскільки право на участь у засіданні органу, який вирішує питання про помилування, є важливою складовою забезпечення його справедливості. З одного боку, засуджений отримує можливість висловити свою позицію через захисника, так само як і будь-яка інша особа, яка подала клопотання. З іншого боку, на засіданні зможе бути присутнім також потерпілий (у разі, якщо злочином засудженого спричинено смерть їхнього родича)», – зазначає Денис Малюська.

«Застосування протягом 5 років положень Порядку дозволило виявити ряд недоліків, які ускладнюють механізм помилування, а саме подання клопотання про помилування, обчислення строків нового покарання, яким замінюється довічне позбавлення волі, перелік обставин, які враховуються при оцінці обґрунтованості клопотання про помилування, порядок участі особи, яка подала клопотання, у його розгляді», – обґрунтовує зміни міністр. За його словами, зміни дозволять у повній мірі реалізувати принцип гуманізму.

Члени Комісії при Президенті не зможуть подавати клопотання

Так, проектом Указу Президента про внесення змін до Положення пропонується внести зміни до пункту 3 Порядку та позбавити голову або іншого члена Комісії при Президентові України у питаннях помилування права подати клопотання про помилування, оскільки подання клопотань про помилування засудженого такими особами може призвести до потенційного конфлікту інтересів – наявності в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідні зміни вносяться також до абз. 3 п. 6 Порядку.

Зміна підстав для помилування

Також уточнюється порядок обрахування нового покарання, яким замінюється довічне позбавлення волі шляхом встановлення положення, що у разі задоволення такого клопотання строк, на який замінено покарання, обраховується з початку відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та не може становити менше 25 років.

Також пропонується внести зміни до пункту 5 Порядку та змінити підстави для помилування осіб, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання. Так, замість «надзвичайних» обставин, які можуть занадто широко тлумачитися на практиці, пропонується звузити цю оціночну підставу до «обставин, що зумовлені гуманним ставленням до них».

Змінами до п. 6 Порядку пропонується визначити, що при вирішенні питання про помилування повинна враховуватися характеристика адміністрації установи виконання покарань щодо засудженого, а не її думка, оскільки адміністрація не має повноважень з оцінки того, чи повинен засуджений підлягати помилуванню, а тому не варто покладати на неї функції, прямо пов’язані з прийняттям такого роду рішень, а також пропонується надати засудженому можливість подавати разом з клопотанням не тільки документи, а й інші матеріали. До них можуть відноситися такі матеріали, які не завжди можна кваліфікувати як «документи». Наприклад, зразки публікацій, листи з вибаченнями до потерпілих, відеозвернення тощо.

Відповідно до змін до п. 8 Порядку пропонується встановити можливість входження до складу Комісії представників громадських об’єднань, оскільки поняття «громадський діяч» допускає різні тлумачення, закріпити можливість висловлення членами Комісії окремих думок, а також уточнити співвідношення повноважень Комісії та Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента.

Проектом пропонується у п. 9 Порядку визначити нові, більш конкретні фактори, які враховуються при оцінці обґрунтованості клопотання про помилування. Зокрема, врахування ризику вчинення нового злочину дає можливість мінімізувати ризики помилування засудженого, що може становити загрозу для суспільства. Врахування «гуманності» уточнює орієнтири «милості», якими першочергово мають керуватися члени Комісії.

Пунктом 10 Порядку в редакції проекту Указу пропонується закріпити право остаточного рішення щодо відсутності підстав для задоволення клопотань за Комісією, а Департамент має і надалі зберігати можливість «фільтрувати» необґрунтовані клопотання з подальшим затвердженням Комісією.

Змінами до п. 11 Порядку уточнюється механізм висловлення окремої думки членами Комісії.

Також п. 14 Порядку в редакції проекту Указу пропонується скоротити строк, після якого можна подавати повторне клопотання про помилування (тільки для засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості).

Наталья Мамченко

Джерело