Досьє судді Павла Вовка
21.07.2020
Народився 7 липня 1978 року у місті Краматорськ Донецької області.
У 2000 році закінчив Національну юридичну академію ім.Ярослава Мудрого (Харків) за спеціальністю «Правознавство».
2000-2001 – слідчий прокуратури Шевченківського району Києва.
жовтень 2001 – березень 2004 – старший помічник прокурора Шевченківського району Києва, звільнився за власним бажанням.
У 2004 отримав право на заняття адвокатською діяльністю.
2005—2006 — заступник гендиректора юридичної компанії «Рада», засновницею якої є Ірина Орехова (Нечипоренко) – це ексдружина колишнього прокурора Шевченківського і Подільського району Києва Сергія Нечипоренка. У ЗМІ Орехову називають позашлюбною дочкою Сергія Ківалова, вона була співзасновницею Міжнародного гуманітарного університету, почесним президентом якого є Ківалов.
До слова, Сергій Нечипоренко став прокурором Шевченківського району у 2002 році. Відтак близько двох років він працював із майбутнім суддею Вовком.
У досьє на посаду у Верховному суді Павло Вовк пригадав про 2 роки досвіду роботи адвокатом. При цьому його діяльність як адвоката зводилась до участі тільки в одній судовій справі за позовом Фонду держмайна м.Києва до Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» Благодійної організації «Віват, Феміда».
ФДМУ судився про визнання недійсним договору оренди приміщення на 170 кв.м. у Києві по вул.Хрещатик, 24 літ. А і виселення «Віват, Феміда». Керувала благодійною організацією «Віват, Феміда» Ірина Орехова (Нечипоренко) – дружина тодішнього прокурора Шевченківського району Києва. За цією ж адресою 195 кв.м. за приємними цінами орендував Міжнародний гуманітарний університет, співзасновницею якого є Орехова, а почесним президентом Ківалов. У 2005 році Верховний суд визнав обидва договори недійсними і ухвалив орендарів виселити.
ЗМІ писали, що по вул. Хрещатик, 24 працювала книгарня книгарня «Мистецтво». Позов про виселення книгарні начебто подав тодішній прокурор Шевченківського району Сергій Нечипоренко, чия дружина поклала око на приміщення.
У 2006-2007 рр., до початку суддівської кар’єри Вовк був помічником на платній основі Народного депутата Верховної Ради України V скликання Сергія Ківалова.
Після роботи на Ківалова указом Президента України від 14 березня 2007 Вовка Павла Вячеславовича призначено суддею Окружного адміністративного суду міста Києва.
У лютому 2010 року Павло Вовк отримав диплом кандидата юридичних наук в Одеській юридичній академії, президентом якої є Ківалов.
Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2011 року Вовка обрано на посаду судді ОАСК безстроково.
17 травня 2016 журналісти програми «Схеми» зафіксували зустріч у ресторані судді Павла Вовка з депутатом від Блоку Петра Порошенка Олександром Грановським.
Рішенням зборів Окружного адміністративного суду міста Києва 7 лютого 2017 року Вовка П.В. обрано головою суду.
У травні 2017 року НАБУ провело обшук в заміському будинку колишньої дружини Вовка у селі Віта-Поштова за 18 км від Києва. Детективи припускали, що суддя приховує реальні статки.
Цей будинок у 2008 і до жовтня 2016 належав матері судді Павла Вовка.
Зі Світланою Вовк Павло В’ячеславович розлучився у 2015 році за рішенням Дарницького суду.
«03.08.1999 року між ними був укладений шлюб, зареєстрований Лисятицькою с/радою Стрийського району Львівської області… Від цього шлюбу подружжя мають дітей… Спільне життя подружжя не склалося із-за різних поглядів на життя. Між подружжям припинені шлюбні стосунки. Подружжя домовились про те, що після розірвання шлюбу, донька залишиться проживати разом з батьком, а син буде проживати разом з матір’ю», – написано у судовому рішенні від 12 травня 2015.
3 жовтня 2016, через понад рік після розлучення, будинок матері судді Вовка переписали на колишню дружину Світлану. Детективи НАБУ мали інформацію, що майно ймовірно залишалося у фактичному користуванні судді Вовка та його родини, за даними слідства, у 2015 – 2016 роках він проживав за цією адресою та вів спільний побут з ексдружиною. У 2015-2016 роках Світланою і Павлом Вовком здійснено декілька спільних поїздок за кордон, що підтверджується даними з АІС «Аркан», до якої НАБУ має прямий доступ.
Під час обшуку в будинку було вилучено п’ять айфонів і два айпади Apple, договори на виконання будівельних робіт, стартові пакети операторів мобільного зв’язку, щоденник, 22 дисконтні карти. Суд повернув це ексдружині Вовка тільки через два роки.
У 2017 році Вовк брав участь у конкурсі до Верховного суду. У своєму досьє він вказав п’ятьох осіб, яких можуть його рекомендувати, – суддю Конституційного суду Віктора Кривенка, колишнього суддю Конституційного суду і ексголову Вищого адмінсуду Олександра Пасенюка, суддів Вищого адмінсуду Тараса Нечитайла і Миколу Кобилянського, а також голову Київського апеляційного адмінсуду Андрія Горяйнова. У липні 2017 він призупинив участь у конкурсі, посилаючись на тиск з боку правоохоронних органів, активістів і журналістів.
У 2018-2019 році Павло Вовк став засновником торгових марок, під якими працює дитячий інтернет-магазин Мамалюк, а також власником домену сайту.
Магазин пропонує дитячі візочки, автокрісла, одяг та іграшки. ТОВ «Мамалюк» зареєстроване на Олега Шумейка. У 2018 році суддя отримав від компанії 270 тис. грн роялті, а у 2019 – майже 1,3 млн грн.
26 липня 2019 НАБУ опублікувало аудіозаписи, де судді обговорюють позови до Окружного адмінсуду щодо зупинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, зміну складу ВККС, введення до її складу лояльних осіб, кваліфікаційного оцінювання тощо.
НАБУ повідомило, що зафіксувало тисячі годин розмови, але оприлюднило тільки уривки. Із записів вбачається, що судді Окружного адмінсуду використовували підставні громадські організації та наближених їм адвокатів.
Інший адвокат Олександр Кротюк подав позов до ОАСК проти голови ВККС Козьякова про встановлення відсутності у нього повноважень члена комісії.
Адвокат Кротюк – це колишній суддя ОАСК, він працював тут у 2006-2016 рр.
Серед іншого зафіксовано розмови судді Вовка про імовірно придбання антикваріату.
2 серпня 2019 ГПУ провела допит Павла Вовка, йому вручили підозру у постановленні завідомо неправосудних рішень і втручанні в діяльність судових органів.
1 серпня 2019 Павло звільнився з посади голови суду й пішов у відпустку, але Вища рада правосуддя залишила його на посаді, також рада відмовила Генпрокуратурі щодо відсторонення Вовка від посади. Виконувачем обов’язків голови суду призначено Володимира Келеберду.
21 січня 2020 Вовка знову обрали головою Окружного адмінсуду Києва.
17 липня 2020 Національне антикорупційне бюро заявило про викриття злочинної організації на чолі з головою Окружного адмінсуду Києва, у складі суддів цього ж суду, голови Державної судової організації, колишніх членів Вищої кваліфкомісії суддів та інших осіб. Йшлося про ухвалення замовних рішень і втручання в роботу інших державних органів. Наприклад, щодо визнання відсутності коаліції у Верховній раді та ініціювання заборони на виїзд деяких високопосадовців протягом року після президентських виборів.
До слова, записи оприлюднені у 2019 і 2020 роках стосувалися одного і того ж періоду – лютого-липня 2019. Тобто оприлюднені зараз відомості були в НАБУ вже рік тому. Однак із невідомих наразі причин їх опублікували тільки зараз.
Павлу Вовку повідомили підозру у створенні злочинної організації та захопленні влади. Підозри також повідомили його заступнику Євгену Аблову та ще 5 суддям цього суду, а також голові Державної судової адміністрації України Зеновію Холоднюку. Станом на вечір п’ятниці тривало вручення підозр ще 4 особам. Зокрема, про одержання підозри у Фейсбук написав адвокат Кравець.
Сам суддя Вовк відписав у Фейсбуці, що перебуває у відпустці і підозр йому ще ніхто не вручав.
НАБУ інформувало, що за останні 5 років голова ОАСК більше 30 разів побував за кордоном, зокрема кілька разів відпочивав на Мальдівських островах, а вартість відпочинку подекуди перевищувала 50 тис. доларів США, в деякі подорожі він літав чартерним рейсом. Крім того, Вовк придбав кілька кілограмів золотих виробів (монет і посуду) у свого колеги – судді апеляційного суду.
У 2017-2018 рр. колишня дружина Вовка, брат та інша близька особа отримали дохід начебто від махінацій із облігаціями внутрішньої державної позики на суму 5 млн грн кожен.
