Реформа СБУ: революція чи еволюція
01.06.2020
Реформи, проведені за останні 5 років, можна описати одним постійно відтворюваним алгоритмом. Cпроба тотального оновлення кадрів через механізми атестаційних комісій, до яких залучаються активісти. Після цього рішення комісій оскаржуються в судах і в підсумку всі, хто мав бути звільнений, поновлюється. При цьому поновлення часто відбувається і через кілька років, а розміри компенсації становлять сотні тисяч гривень.
Безумовно можна списувати все на недосконалість судової системи, яку, до речі, теж постійно намагаються реформувати з залученням активістів, однак якщо відкинути емоційну площину, більшість судових рішень про поновлення на роботі є законними та обґрунтованими. І тут питання полягає в тому, що застосовуваний механізм в принципі є нежиттєздатним в умовах необхідності дотримання законності. Звісно можна не погоджуватися з цією тезою, але Україна у будь-якому випадку зобов’язана виконувати рішення Європейського суду з прав людини. Так от рішень проти України, спрямованих на поновлення звільнених чиновників вже вистачає. Достатньо згадати нещодавно прийняте резонансне рішення у справі «Полях та інші проти України», яким констатовано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок звільнення особи шляхом застосування Закону «Про очищення влади».
До речі, очевидно саме тому Конституційний Суд України вже більш ніж п’ять років не наважується взяти на себе відповідальність щодо прийняття рішення про конституційність Закону «Про очищення влади». Простіше кажучи КСУ перебуває в своєрідному шпагаті між усвідомленням необхідності дотримуватися вимог конституційності, практики ЄСПЛ та думкою певної частини суспільства, що джерелом всіх бід є кляті українські чиновники, поголовне звільнення яких перетворить Україну в землю обітовану. Втім досвід останніх п’яти років засвідчує, що запропонований громадськості алгоритм є м’яко кажучи малоефективним, а нові чиновники часто відрізняються лише віком та належністю до грантових організацій. Відтак, можливо до реформування органів державної влади та правоохоронних органів треба застосовувати все ж таки інші підходи?
Спробою змінити філософію реформування правоохоронних органів є закладена в ініційованому президентом проекті Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України». Відповідно до частини п’ятої статті 6 проекту загальна чисельність СБУ має стати 15000 осіб (замість наявної 27000), а в умовах надзвичайного стану чи в особливий період може бути збільшена до 20000 осіб. При цьому згідно з прикінцевими та перехідними положеннями проекту закону зменшення чисельності відбуватиметься поетапно: з 1 січня 2021 року – 25 000 осіб; з 1 січня 2022 року – 23 000 осіб; з 1 січня 2023 року – 21 000 осіб; з 1 січня 2024 року – 19 500 осіб; з 1 січня 2025 року – 18 000 осіб; з 1 січня 2026 року – 16 500 осіб; з 1 січня 2027 року – 15 000 осіб.
Логіка поступового зменшення чисельності полягає в наступному. Втілений у законопроекті підхід до оптимізації штатної чисельності СБ України базується на рекомендаціях, викладених у візії МДГ «Бачення сучасної європейської спецслужби» (2018), розділ «Структура, добір персоналу й управління кадрами». Передбачена у законопроекті поетапність скорочення має забезпечити здатність СБУ безперебійно виконувати свої завдання та гарантувати соціальний захист співробітників. При цьому скорочення здійснюватиметься відповідно до міжнародного досвіду, зокрема припинення прийому на службу/роботу ( «заморожування вакансій»). Такий метод оптимізації чисельності персоналу державних органів призводить до економії бюджетних витрат в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Так, в Німеччині з 1992 року було введено скорочення чисельності чиновників на 1,5% щорічно шляхом скасування вакантних ставок після виходу чиновників на пенсію. В результаті в наступні 13 років вдалося досягти скорочення майже на 20%.
Таким чином, законопроектом передбачено комбінований варіант поступового скорочення персоналу: скорочення чисельності персоналу сержантського складу; достроковий вихід на пенсію на час реформування для осіб, що мають військові звання; припинення набору на службу та навчання; щорічне скорочення вакантних посад після виходу співробітників на пенсію. Обраний підхід дозволить уникнути проведення одномоментних компенсаційних виплат, що можуть спричинити значне навантаження на щорічний бюджет держави.
P.S. Звичайно можна говорити про те, що поступове скорочення СБУ лише зацементує діяльність спецслужби. Однак, радикальний революційний підхід радше повністю зруйнує систему безпеки, ніж дійсно її покращить. Спроби реформ органів внутрішніх справ, прокуратури та судової системи як раз це і доводять. Один мій хороший друг, аналізуючи судові реформи, які час від часу з періодичністю раз на два-три роки відбуваються, підсумував. З кожною судовою реформою стан судової системи лише погіршується. Часто систему покидають саме порядні і професійні судді, самостійно звільняючись, втомившись доводити всім навколо свою доброчесність. При цьому відтік кадрів не компенсується приходом нових кращих. Тож можливо до реформи СБУ слід підійти обережно, припинивши наступати постійно на одні і ті самі граблі.
Олександр Москалюк , кандидат юридичних наук, експерт з конституційного права
