Неповнолітні. Особливості притягнення до адмін. відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
09.04.2020
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року до Кодексу України про адміністративні правопорушення було додано статтю 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» яка передбачає:
«порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї ( 17 000 ) до двох тисяч ( 34 000 ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох ( 34 000 ) до десяти тисяч ( 170 000 ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» .
Сама норма статті 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто вона відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм як загальнодержавних, так і виданих органами місцевого самоврядування.
Таким загальнодержавним нормативно-правовим актом є постанова КМУ від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» зі змінами та доповненнями. Останніми такими змінами ( постанова КМУ № 255 ) було скоректовано перелік вимог та заборон, порушення яких призводить до притягнення до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП. Зокрема, з 6-го квітня 2020 р. забороняється :
– перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;
– переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини;
– перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини;
– відвідування закладів освіти її набувачами;
– відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності;
– відвідування спортивних та дитячих майданчиків
– та інш.
Визначено коло осіб, що підлягають самоізоляції, а саме осіб, які досягли 60-ти річного віку, заборонивши таким особам покидати місця самоізоляції та уникати контактів з іншими особами крім тих, з якими спільно проживають.
Також, як не дивно, кваліфікуючою ознакою ст. 44-3 КУпАП є заборона перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, майте на увазі.
Як вже зазначалося, органи місцевого самоврядування також можуть приймати рішення з питань боротьби з інфекційними хворобами, порушення яких є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Рішення органів місцевого самоврядування можуть мати свої особливості залежно від конкретного регіону та ситуації з розповсюдженням хвороби але не повинні суперечити нормативним актам центральної влади.
Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм ст. 44-3 КУпАП. Складання протоколу.
Вичерпний перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 зазначено в ст. 255 КУпАП. Це:
-уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції);
-органів охорони здоров’я;
-органів державної санітарно-епідеміологічної служби;
-посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, – виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад.
Якщо зі співробітниками поліції все біль-менш зрозуміло, то щодо посадових осіб, уповноважених виконкомами, виникають деякі питання. За рішеннями виконкомів ( наприклад) це можуть бути і представники відділів(департаментів) виконкому, і посадові особи комунальних підприємств. Перш за все, необхідно отримати підтвердження їх повноважень під час спілкування з порушником та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Такі уповноважені особи обов’язково повинні мати при собі документи, що посвідчують їх посаду та документ (рішення, посилання, тощо ) який посвідчує їх повноваження на складання протоколу. Окремо хочу зазначити, що існують такі організації, як громадські формування з охорони громадського порядку та державного кордону, їх багато в регіонах України.
Так от, такі організації не мають права ні складати протоколи про адміністративні правопорушення згідно ст. 44-3 КУпАП, ні, що саме головне, доставляти особу до органів поліції, або, не дай Боже, проводити адміністративне затримання. Хоча в законі чітко не передбачено перелік осіб, які мають право доставляти порушника до поліції, аналіз норм процесуальної частини КУпАП дає нам можливість стверджувати, що такими особами є ті посадові особи, які, відповідно до ст. 255 КУпАП, мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, що саме стало підставою для доставлення правопорушника.
Що ж стосується громадських формувань, на кшталт київської «Муніципальної варти», яка не є структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації ( таким підрозділом є «Муніципальна охорона»), то варто уникати спілкування з представниками цієї організації та не піддаватися на потуги скласти протокол або доставити вас до відділу Національної поліції. Вони на це не мають права. Відповідно до ст. 255 КУпАП, вони мають право складати протоколи, і, відповідно, доставляти порушників до органів поліції за правопорушеннями, передбаченими статтями 92, 148, 152, 154, 160, 175-1, 179, 185-7, 186-2, 186-4 КУпАП. Як бачимо, ст. 44-3 відсутня.
Що стосується адміністративного затримання, то воно взагалі не передбачено за скоєння правопорушення згідно ст. 44-3 КУпАП. Нормами ст. 262 КУпАП, яка визначає перелік органів (посадових осіб), правомочних здійснювати адміністративне затримання, не передбачено таких органів (посадових осіб), які б мали право на адміністративне затримання згідно ст. 44-3 КУпАП.
Тобто, максимум, який вас можуть тримати в органах поліції складає одну годину.
У всякому випадку затриманій ( доставленій ) особі мають довести норми статті 268 КУпАП, що визначає права осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.
Відповідальність неповнолітніх, звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 12 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає з 16-ти років. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП, а саме:
-зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
-попередження;
-догана або сувора догана;
-передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Тобто, штраф, передбачений санкцією статті 44-3 неповнолітнім не загрожує.
Є варіанти звільнення від адміністративної відповідальності, зокрема передбачені ст. 17 КУпАП, а саме: особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
В нашому випадку цікавить варіант дії в стані крайньої необхідності. Відповідно до ст. 18 КУпАП, дія в стані крайньої необхідності передбачає скоєння діяння для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Мається на увазі те, що коли особа, яка, наприклад, не має на собі вдягнутих засобів індивідуального захисту, або переміщується групою більшою, ніж дві особи, робить це виходячи із протидії порушенню прав і свобод громадян ( себе особисто, близьких родичів чи знайомих, не суть – наприклад, коли відсутні продукти харчування або ліки, і потрібно негайно це виправити ), вона не підлягає адміністративній відповідальності.
Не зважаючи на вкрай багату кількість правових колізій та відвертих помилок у нормативно-правових актах уряду та Верховної Ради України, ці норми беззаперечно важливі і необхідні. Але і громадяни повинні усвідомлювати те , що Закон може як і захищати, надавати привілеї, так і обмежувати, особливо в такі сумні часи.
