Стеження НАБУ в Європейському суді – це міжнародна ганьба
18.11.2019
31 жовтня я опублікував статтю про відомі мені факти щодо стеження детективами НАБУ в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Стверджувалося, що, за даними одного джерела, директор НАБУ Артем Ситник особисто підтвердив проведення стеження, а за даними іншого джерела, у відповідному органі Ради Європи розпочато службове розслідування щодо цих незаконних дій. Жодної реакції з боку правоохоронних органів України не було, що само по собі красномовно. Виглядає так, що директор НАБУ добре пам’ятає, кому він підтвердив проведення стеження в ЄСПЛ і тому відмовчується.
Щоправда, написав мені в приват прокурор САП К. – саме я летів разом із Сергієм Рокунем та керівництвом НАБУ 14 жовтня 2018 року з Києва у Франкфурт, Ситник з Углавою поїхали потім кудись в Італію, а ми в Страсбург – на чергову двотижневу навчальну сесію для правоохоронців ЄС та України в Страсбурзькому університеті. А тому, дорікнув він мені, «порівняння з кдбістами-кілерами є особливо некоректним». Я відповів, що й ці росіяни, й ті, хто здійснював незаконне стеження в ЄСПЛ під прикриттям семінару, – вчиняли злочини, виконуючи свої службові обов’язки, а тому їх можна порівнювати.
Я, маючи дуже надійні джерела, вважаю, що цей кричущий випадок зловживання правом та ще й відносно такої поважної міжнародної судової інституції, несе серйозні загрози правам людини в Україні та іміджу моєї держави. Тому бити на сполох з цього приводу є просто моїм професійним обов’язком. За цим фактом треба негайно відкрити кримінальне провадження і почати розслідування. Тільки ефективне розслідування на національному рівні може врятувати ситуацію.
Ризикну висловити своє пояснення подій зі стеженням в ЄСПЛ. Я вважаю, що його об’єктом є суддя ЄСПЛ від України Ганна Юдківська та, можливо, деякі співробітники Секретаріату ЄСПЛ.
Нагадаю, що з початку листопада 2016 року почалася кампанія в Інтернеті, в якій відзначилися численні українські сайти. З посиланнями на джерела в НАБУ говорилося про «злочинну змову», першої заступниці міністра юстиції Наталії Севостьяновій з народним депутатом України Георгієм Логвинським, а також його дружиною Ганною Юдківською, суддею ЄСПЛ.
Брудна пропагандистська кампанія була підхоплена російськими ЗМІ, що завдало удару авторитету України на міжнародній арені. Такий антиукраїнський ресурс як Russia Today опублікував статтю під заголовком «Два українські представники у ЄСПЛ, використовуючи службове становище спричинили розтрату мільйонів державних коштів». Цікаво, що стаття просто повністю дублює неправдиві твердження, використовувані детективами НАБУ. Фактично, розповсюджена НАБУ неправдива інформація вже використана Російською державою для впливу на Раду Європи і вже мала серйозні наслідки, про які я напишу згодом. А наклепницька кампанія в медіа не вщухає, до неї приєднуються й, здавалося б, доброчесні організації, як, наприклад, рух «Чесно». І все це ґрунтується на цілковитому нерозумінні процедур розгляду справ в ЄСПЛ і презумпції, що всі крадуть!
І антикорупційні активісти, і більшість «журналістів-розслідувачів», і, підозрюю, детективи НАБУ та прокурори САП просто не читали правові висновки, які підготували кращі експерти в галузі ЄСПЛ. Правовий висновок щодо законності дій Мін’юсту надав професор Михайло Буроменський, аудитор НАБУ, член делегації України в GRECO, суддя ad hoc ЄСПЛ. Заступник міністра юстиції та Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина ще у грудні 2016 року дав у своєму Фейсбуку вичерпне пояснення, чому звинувачення НАБУ є, попросту кажучи, маячнею. Харківська правозахисна група та Українська Гельсінкська спілка з прав людини на прохання Міністерства юстиції вивчили усі документи, що стосуються рішення ЄСПЛ у цій справі і надали свої висновки, що дії міністерства були цілком законними та обґрунтованими. Рік тому Мустафа Джемілев, Йосиф Зісельс і я оприлюднили своє звернення до правоохоронних органів на прес-конференції щодо незаконних дій НАБУ. Четвертим його автором був Рефат Чубаров, і всі ми, крім Мустафи Джемілєва, входили до конкурсної комісії з обрання директора НАБУ. При цьому ми переконані, що це переслідування має політичні мотиви. Відповідний висновок зробила Харківська правозахисна група у додатку до звернення. Проте в НАБУ роблять вигляд, що заперечень їхніх дій просто не існує, та вперто продовжують розслідувати неіснуючий злочин, немовби скоєний працівниками Мінюсту та ЄСПЛ. Ось і до Європейського суду добралися. А справді, якщо Київську синагогу можна безкарно прослуховувати у межах цієї справи, то чому б не попрацювати в Європейському суді?!
Один з наслідків цієї історії – порушення прав людини у вигляді майже повної відмови Міністерства юстиції від пропозицій заявникам до ЄСПЛ дружнього врегульовання. Подивіться на hudoc.echr.coe.int і переконаєтеся. Хто ж погодиться використовувати процедуру дружнього врегулювання, яку всесильне НАБУ трактує як корупційну оборудку?!
Ця історія добре ілюструє відому тезу: якщо орган розслідування в будь-якій країні є безконтрольним, він дуже швидко починає зловживати своїми повноваженнями. Намагаючись убезпечити НАБУ від втручання ззовні, йому залишили тільки процесуальний контроль САП, ось беззаконня і розквітле буйним цвітом. З корупцією можна і треба боротися, але тільки законними методами. Час припинити це беззаконня, щоб не ганьбитися перед усім світом.
‘На мій погляд, політичні переслідування, які мають на меті тиск на суддю ЄСПЛ Ганну Юдківську та її чоловіка Георгія Логвинського шляхом фабрикації кримінальних справ, і супроводжуються цілою низкою злочинних дій антикорупційних органів, – призведуть до великого міжнародного скандалу з дуже поганими наслідками: правовими, політичними та економічними, адже з погляду права немає переслідування окремого судді ЄСПЛ – є втручання в діяльність суду. Україна ризикує стати першою в історії державою, яку звинуватять у тиску на Європейський суд з прав людини.
