Суд закрив справу щодо керівників львівської міграційної служби, які вимагали гроші від підлеглих
26.10.2019
Апеляційний суд закрив справу проти керівника Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Олександра Погорецького та його колишнього заступника Ореста Барана, яких звинувачували у хабарництві.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 11 жовтня.
У липні 2018 чиновників засудили до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За матеріалами справи, посадовці вимагали гроші у керівників територіальних підрозділів.
Йшлося про 3000 доларів за не звільнення з посади та щомісячно від 1500 гривень до 5000 гривень за не створення перешкод в службовій діяльності у вигляді безпідставних перевірок, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, не ініціювання питання про звільнення з посади та лояльне ставлення.
На вирок було подано скаргу і обвинувачені залишались під заставою.
У грудні 2016 суд уже ухвалював аналогічний вирок. Але адвокати його оскаржили і справу розглядали повторно.
Апеляційний суд, вдруге встановивши численні порушення КПК, скасував вирок і взагалі закрив справу.
Визнані недопустимими докази, отримані в результаті негласних слідчих розшукових дій, оскільки ухвали на їх проведення були відкриті тільки в судовому засіданні. При цьому ухвали на зняття інформації з телефону обвинуваченого не відкриті по сьогодні. Відповідь апеляційного суду, що ухвали не будуть надані, оскільки містять гриф секретності, не впливає на визнання цих доказів.
Крім того, суд першої інстанції у вироку послався як на докази винуватості на заяви працівників регіональних відділень ДМС у Львівській області, котрі повідомили, що обвинувачені, як їхні керівники, ставили їм вимогу надати гроші за залишення на посадах голів районних відділів ДМС.
Однак лише письмових заяв та показань цих свідків, на переконання суду, не достатньо для підтвердження винуватості. При цьому двоє свідків заяви про вимагання у них грошей написали лише у вересні 2014 року, водночас при допиті у суді вказали, що вимоги про надання неправомірної вигоди їм висловлювали у травні-червні 2014 року, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності цих доказів, оскільки заяви написані обома свідками в один і той же день та за сплином значного проміжку часу (більше трьох місяців) після нібито висловлення вимоги щодо надання неправомірної вигоди.
На противагу показанням вищезазначених свідків інші свідки, які також були керівниками підрозділів ДМС, говорили, що за час їх роботи в міграційній службі, під керівництвом обвинувачених, ніхто з них грошей не вимагав.
2000 доларів були передані не безпосередньо обвинуваченим, а посереднику, який суду пояснив, що чоловік попросив його передати гроші керівництву, при цьому не вказав суму грошей та жодним чином йому не пояснив, чому просить передати ці гроші. Тому свідок думав, що гроші не були пов’язані зі службою.
Аудіозапис розмови з диктофону, який був таємно та ініціативно зроблений заявником до офіційного початку розслідування справи, сам по собі без інших доказів, як вважає суд, не може беззаперечно свідчити про вчинення інкримінованого злочину, оскільки на записі відсутні конкретні чіткі вимоги від обвинувачених про передачу грошей. Крім того, Українське бюро лінгвістичних експертиз дало висновок, що у текстовому матеріалі розмов обвинуваченого зі свідком не виявлено ознак, які б давали підстави стверджувати, що він вимагав та отримав неправомірну вигоду
Суд скасував обвинувальний вирок і закрив справу, у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
