Інтерв”ю з Віталієм Касько, першим заступником Генпрокурора

У вересні у Генпрокуратуру повернувся Віталій Касько. У відомстві він людина не нова. У 2014 році на посаді заступника Генпрокурора курував напрямок міжнародної співпраці і повернення активів колишніх посадовців-втікачів. Але після затримання так званих “діамантових прокурорів” у нього виник конфлікт з тодішнім Генпрокурором Віктором Шокіним. Зрештою, у лютому 2016-го Касько подав у відставку. Як він тоді пояснив, через відсутність повноважень вести кримінальні справи після чергового перерозподілу обов’язків між заступниками генпрокурора. Невдовзі заяву про звільнення написав і Шокін. Щоправда, згодом подав позов про поновлення на посаді. Суди тривають і досі.

Місяць тому на запитання Укрінформу, чим займатиметься у відомстві, Касько відповів: “Реформуванням прокуратури, якщо буде політична воля”.

Наразі він має повний карт-бланш на запровадження змін у системі. 15 жовтня у прокурорів закінчилися терміни подачі заяв на переатестацію – хто не погодився, буде звільнений. На місце старих мають прийти юристи з-поза системи.

У першому інтерв’ю після свого призначення Касько розповів, чому не шкодуватиме за старими прокурорами, хто добиратиме нових фахівців, що буде з Управлінням спецрозслідувань і справами Майдану. Він також відповів на запитання про аудит справ щодо ексміністра екології Миколи Злочевського, гроші Лазаренка та екстрадицію колишнього директора “Укрспирту” Лабутіна.

СЛІДЧІ УПРАВЛІННЯ СПЕЦРОЗСЛІДУВАНЬ ПЕРЕЙДУТЬ ДО ДБР БЕЗ КОНКУРСУ

– Віталію Вікторовичу, чим нинішня спроба реформувати прокуратуру відрізняється від реформи 2015 року?

– На відміну від будь-яких інших спроб реформ, які охоплювали лише низову ланку прокурорів, прокуратура змінюється повністю. Починаються перетворення згори, з Генеральної прокуратури, чого ніколи не було за останні 25 років. Також ми бачимо цю реформу як зміни по суті, а не прикрасу фасаду. Планується, що Генеральна прокуратура з першого січня перетвориться в Офіс Генерального прокурора і плавно перейде до реформи обласних прокуратур, раніше регіональних, і окружних прокуратур, раніше місцевих. Ми хочемо побудувати довіру суспільства до прокурорів та прокуратури як інституції. А один з підходів, який ми обрали – це оновлення складу прокурорів: атестація діючих працівників та набір нових. Інший підхід – це процедури та стандарти в роботі прокурора, а також належне навчання.

– Коли розпочнеться атестація прокурорів?

– Атестація  прокурорів складається з декількох етапів. Перший – це перевірка професійних знань. Це тестування протягом короткого періоду пройдуть прокурори всієї України за допомогою комп’ютерної техніки, воно розпочнеться вже наступного тижня. Є певний рівень прохідного балу, набравши який, прокурор може пройти до наступного етапу. Він передбачає перевірку загальних знань.

Наступний етап – співбесіда. Спочатку до кінця року її пройдуть прокурори, які претендують на посади в Офісі Генерального прокурора. Планується, що він запрацює з 1 січня і туди призначать переможців конкурсу.

Співбесіди включатимуть перевірку професійних здібностей і доброчесності прокурора. Ми запропонували громадським організаціям та всім громадянам направляти до комісій інформацію про наявність з цим проблем. Також ми уклали меморандум з НАБУ про перевірки прокурорів. Вони подаватимуть до комісій інформацію про наявність у прокурорів проблем з доброчесністю.

– Хто входитиме до комісії, яка проводитиме атестацію прокурорів?

– Представники, делеговані міжнародним організаціями, з якими Україна співпрацює. Ті поважні міжнародні організації, які надають допомогу і хочуть, щоб Україна стала правовою, демократичною державою. Вони делегують своїх представників так само, як і громадські організації, які займаються правовими питаннями і кримінальною юстицією.

– А з боку ГПУ?

– Генеральний прокурор буде визначати цих людей, і я думаю, що їх прізвища вас приємно здивують. Загалом комісії складатимуться з шести осіб, трьох делегує Генпрокурор,  інших — громадянське суспільство і міжнародні організації. Якщо якийсь кандидат не пройде співбесіду через критерій доброчесності, він не буде призначений в оновлену прокуратуру. Тобто рішення, як бачите, будуть прийматися з переважаючим голосом саме представників громадськості і міжнародних організацій. Я думаю, у суспільства буде високий рівень довіри до таких комісій.

– Заяви про намір пройти переатестацію уже потрапили в інтернет.  І багато запитань викликав розділ, у якому йдеться, що кадрова комісія братиме до уваги інформацію від анонімів, яка до того ж  не підлягає додатковому офіційному підтвердженню. Виходить, будь-хто може написати що завгодно на прокурора, який через свою професійну діяльність і так має чимало недоброзичливців?

– Те, що прокурор погоджується, що анонімні заяви будуть прийматися до розгляду, не є проблемою, тому що це міжнародний антикорупційний стандарт. До того ж з 2014 року в законі “Про запобігання корупції” написано, що всі органи, які здійснюють боротьбу з корупцією, розглядають анонімні заяви. Публічна посада передбачає певні обмеження. І претенденти на таку роботу беруть на себе зобов’язання подавати декларацію про доходи, у деяких країнах погоджуються на прослуховування своїх телефонів. Десь погоджуються на те, що при проведенні атестації комісії можуть розглядати анонімні заяви… Безумовно, ніхто не буде брати до уваги анонімні заяви для того, щоб когось автоматично вважати таким, що не пройшов атестацію. Будуть перевірятися всі джерела. Очевидно, писатимуть громадяни, НАБУ надаватиме інформацію, сама комісія перевірятиме декларації кандидатів. Потім члени комісії будуть ставити запитання кандидатам щодо декларації. У випадку, коли надійдуть анонімні звернення, то частина запитань буде включати питання до прокурора з цього приводу, йому буде надано можливість надати відповідь і це все в сукупності буде використано для того, щоб комісія приймала рішення. Це право прокурора погодитися на таку процедуру чи ні. Жодна міжнародна конвенція не гарантує громадянину доступ до публічної посади. Якщо людина не хоче підлягати певним обмеженням на такій роботі, то є купа можливостей проявити себе в приватній сфері. Паралельно проходитиме добір зовнішніх кандидатів – юристів, адвокатів, суддів, колишніх прокурорів, будь-кого, хто вважає, що він готовий долучитися як в Офіс Генерального прокурора, так і на середню і нижню ланку прокуратури. Враховуючи, що, мабуть, не всі прокурори захочуть брати участь в атестаціях, то цей добір дуже важливий для приходу “свіжої крові” у прокуратуру, що послужить запорукою для змін системи.

– Заяви на проходження переатестації прокурори мали подати до 15 жовтня. У іншому випадку вони підлягають звільненню. Який відсоток прокурорів погодився пройти переатестацію?

– На даний момент (15 жовтня -ред.) майже 94,6 відсотків подали такі заяви по всій Україні.

– Ви хочете відсіяти старих і набрати нових працівників. В принципі, юристів на ринку праці багато, але не факт, що всі вони класні  фахівці. 

– Безумовно, але чи всі старі прокурори – класні фахівці?

– В процесуальному плані очевидно, що так.

– А з точки зору довіри суспільства до прокуратури? Рівень довіри низький, а недовіри більше 70 відсотків.

– За якими опитуваннями, хто їх проводив?

– За різними опитуваннями авторитетних соціологічних служб, результати яких наводять ЗМІ, рівень довіри останнім часом коливається в межах 10-15 відсотків. Можна бути високим професіоналом, писати добре постанови про визначення групи прокурорів чи підслідності у кримінальному провадженні, але при цьому рівень довіри до прокуратури чомусь є дуже низьким. Наша задача не створювати видимості високих професіоналів, а добитися довіри суспільства тим, що прокурор буде відстоювати закон та справедливість.

Тому реформа включатиме в себе і навчання прокурорів, яке будуть проводити  як іноземні, так і українські фахівці. Ми плануємо навчати фінансових розслідувань, працювати над кейс-менеджментом тощо. Також збираємося запровадити електронне кримінальне провадження. Ви не уявляєте скільки паперів зараз прокурор має підписати, скільки лісу витрачається на велику кількість екземплярів документів, які проходять через прокурорів і учасників процесу для того, щоб породити кримінальне провадження. Ми плануємо зосередитися на суті, а не на цих папірцях.

Пам’ятаєте, колись в НАБУ теж набирали людей без досвіду і тоді питали, як же вони будуть розслідувати кримінальні провадження? То я мушу сказати, що на сьогоднішній момент НАБУ є найбільш дієздатним слідчим підрозділом, хоча деякі слідчі інших правоохоронних органів працюють вже 20 років, а детективи НАБУ працюють лише три роки. Тому, мабуть, питання не в досвіді конкретної одиниці слідчого органу, а у тому, як побудована робота, наскільки доброчесні люди працюють і наскільки вони добре навчені.

– А як зменшення кількості прокурорів з 15 до 10 тисяч позначиться на їх зарплатах?

– Ми плануємо, що прокурори будуть отримувати адекватну зарплату за свою працю і ми хочемо повернути престиж, суспільну довіру до дій прокуратури.

– Скільки матимуть прокурори у районних прокуратурах?

– Основне навантаження має бути на низового прокурора, відповідно їхня зарплата, на нашу думку, істотно виросте. Ми хочемо припинити цю дивну практику, коли в Генеральній прокуратурі працює понад 2000 людей, а в регіонах не вистачає прокурорів для того, щоб здійснювати процесуальне керівництво. В Україні, на жаль, останні 25 років  центральні органи прокуратури перетягують на себе ковдру як у кількості персоналу, так і в процесуальному керівництві кримінальними провадженнями. Ми маємо змінити цей баланс, суттєво зменшити кількість прокурорів у центральному офісі і регіональних прокуратурах, натомість збільшити їх у місцевих прокуратурах. Вони будуть називатися окружними прокуратурами. У європейських країнах основне процесуальне керівництво здійснюють на місцях, а в Офіс Генерального прокурора забирають кримінальні провадження, які мають винятковий резонанс.

– Що буде з Управлінням спецрозслідувань Генпрокуратури, яке займається справами Майдану?

– Питання не в конкретному Управлінні, а в тому що  українська Конституція і Кримінальний процесуальний кодекс передбачають позбавлення прокуратури функції слідства. Після 20 листопада цього року у прокуратури залишиться лише процесуальне керівництво. Слідчих у прокуратурі бути не повинно вже давно. Прокуратура постійно відтягувала цей процес,  прибігала в парламент, розказувала про те, що все пропаде, все завалиться, все вмре, треба терміново ще на рік продовжити повноваження слідства і так відбувалося декілька років поспіль. Ми поставили на цьому крапку. Хтось мав це зробити. Відповідно до 20 листопада всі кримінальні провадження, які розслідувалися в прокуратурі,  передадуть за підслідністю до Нацполіції, ДБР, НАБУ і СБУ.

– А справи Майдану?

– У нас справи Майдану – це таке збиране поняття. У моєму розумінні справи Майдану – це застосування летальної зброї і жорстокого поводження з мирними протестувальниками. Ця категорія злочинів підслідна ДБР. Але в Управлінні спецрозслідувань справи Майдану трохи інакше розглядають. Туди включають і купу економічних справ стосовно колишніх високопосадовців. Ці справи мають перейти в НАБУ.  Цей процес уже пішов, є графік передачі проваджень, вони ревізуються і направляються за підслідністю. При цьому, що стосується справ Майдану у вузькому розумінні, то є домовленість з керівництвом ДБР про створення у цьому відомстві спеціального підрозділу, куди буде запропоновано перейти без конкурсу слідчим Управління спецрозслідувань. У свою чергу у Генеральній прокуратурі буде  створено спеціальний департамент з процесуального керівництва за справами Майдану. Працівники Управління спецрозслідувань зараз визначаються, чи вони підуть здійснювати процесуальне керівництво за цими справами, чи вони будуть дорозслідувати ці справи в ДБР.

– А керівник Управління спецрозслідувань Сергій  Горбатюк?

– Йому так само було це запропоновано, він теж думає.

– Тобто, іти в ДБР чи залишатися у Генпрокуратурі?

– Так. Якщо залишатися тут, то відповідно потрібно проходити через атестаційні процедури, подавати заяву і так само проходити всі тести, перевірки на доброчесність і після цього відповідні конкурсні процедури на заняття адміністративної посади. Звичайно, якщо він захоче посісти адміністративну посаду в департаменті. Ми ж не знаємо,  де він себе бачить і вважає, що може краще проявити свої професійні здібності.

– Ви зараз описали плани по реформуванню прокуратури. А до Окружного адмінсуду Києва надійшов позов про скасування порядку проходження переатестації прокурорів. До того ж суд просять зупинити дію відповідного наказу Генпрокурора до вирішення справи по суті. Тобто, у будь-який момент суд може зупинити реформу відомства. Що ви на це скажете?

– Ми звикли мати справу з фактами та оперативною інформацією (сміється — ред.). Звісно, є інерція, навіть опір до змін і це не останній позов, думаю. Будемо працювати з перешкодами в міру їх виникнення.

– Нещодавно стало відомо, що колишній Генпрокурор Віктор Шокін подав до Верховного Суду заяву з проханням переглянути попереднє рішення, яким суд відмовився поновити його на посаді. Свого часу у вас з ним був конфлікт. Як ставитеся до спроб Шокіна поновитися на посаді?

– Я ставлюся до різноманітних позовів дуже спокійно, тому що це право кожного громадянина. Якщо він вважає, що право його порушено, якщо пану Шокіну хочеться подавати якісь позови, то ніхто йому цього заборонити не може.

ЧИНОВНИКИ АРМА ХОТІЛИ ПРОДАТИ 550-МЕТРОВУ КВАРТИРУ В КИЄВІ ЗА 1,6 МЛН ГРН

– Якою кримінальною справою ви зацікавилися одразу після  повернення у Генпрокуратуру?

– Я відреагував на одну зі справ не тому, що ті чи інші люди мені подобаються чи не подобаються. З цього приводу надійшли перші сигнали про безпідставне закриття і потрібно було дуже швидко реагувати з точки зору міжнародного контексту у відповідності до закону. Ми хочемо, щоби оновлена прокуратура працювала – не на замовлення, не на якісь конфлікти між бізнесами чи політиками, а на закон.

Ми вже можемо констатувати, що йде не лише саботаж, а певний спротив, як реформі прокуратури, так і роботі над певними провадженнями.

– Це провадження часом не стосувалося компанії Burisma?

– Точно ні.

– На пресконференції 4 жовтня Генпрокурор Руслан Рябошапка повідомив, що у відомстві триває аудит близько 15 справ, у яких фігурують ексвисокопосадовці, зокрема, Злочевський, Курченко… Чи є рішення по конкретних справах?

– По кожній такій ситуації ми робимо аудит, це зараз в процесі. Закриті провадження переглядаємо, певні провадження об’єднуємо, де це стосується одного й того самого факту, і приймаємо нарешті по них рішення. Тому що у нас склалося враження, що одним зі способів поховання кримінальних проваджень, зокрема, і щодо високопосадовців, було їх  розпорошення. Можу лише сказати, що Злочевський є одним з тих високопосадовців, щодо яких перевіряється весь масив кримінальних проваджень і їх не один десяток. Перевіряється законність підстав закриття, але немає якогось пріоритету одного посадовця чи фігуранта над іншим. Аудит проходить рівно по всіх колишніх високопосадовцях і інших актуальних кримінальних провадженнях, наприклад, стосовно вбивства Катерини Гандзюк  і Павла Шеремета.

– За вашими даними, чи надавав колишній Генпрокурор Юрій Луценко міжнародно-правову допомогу американцям у справі Байдена? Чи надходили такі запити від США і чи були вони опрацьовані у ГПУ?

– Якщо в якихось справах були запити про правову допомогу, то  вони розглядалися в передбаченому порядку. Я навіть не збираюся витребовувати це. Коли я був заступником Генерального прокурора, відповідальним за міжнародний напрямок, то побудував роботу таким чином, що не бачив  запитів про правову допомогу. Підписував їх начальник міжнародного управління. Заступник Генпрокурора підписував запити про видачу і постанови про відмову в екстрадиції. Делегування повноважень – одна з нормальних процедур установи, яка працює професійно.

– Ця справа досить резонансна. Навіть не хотілося поцікавитися?

– Ну, от чесно, і часу не мав, і не хотів.

– Нещодавно Президент Зеленський в інтерв’ю японському агентству Kyodo зазначив,  що Україна готова створити спільну слідчу групу з представниками США у справі Байдена. Чи зверталися американські правоохоронці з подібними пропозиціями до ГПУ?

– За час, коли я працюю, ні. Про це б я дізнався.

– Через справу Burisma Україна опинилася в епіцентрі скандалу, який розгорається поміж двома партіями — республіканцями і демократами – у США. На вашу думку, у таких умовах як нам зберегти двопартійну підтримку України в Америці?

– Якби я був політиком, я б на це питання відповів. Але я точно не політик і ніколи ним не був. Я юрист-фахівець. І як зберегти певний консенсус в умовах двопартійності – питання не до мене. Ми робимо свою роботу і робимо її фахово. Що відбувається в політичному контексті – це не наша війна і не ми її починали.

– Після свого призначення ви повідомили, що збираєтеся переглянути справи, які починали розслідувати під час вашої попередньої каденції у ГПУ і які не були доведені до суду. Які резонансні справи не розслідувалися або були закриті?

– Якщо ви маєте на увазі справи так званих “діамантових прокурорів”, то уже у декількох з них ми скасували рішення про безпідставне закриття.

– У яких саме?

– Я не буду конкретизувати. Для чого нам повідомляти потенційним фігурантам про заплановані слідчі дії? Але це маленька доля тих кримінальних проваджень, слідство у яких було чомусь закрито. Деякі з них ми знаходимо в процесі методичного моніторингу, деякі – завдяки сигналам громадян, у тому числі анонімним повідомлення і, виконуючи вимоги закону, перевіряємо. Такі квести у нас щодня. Історії інколи абсурдні і фантасмагоричні, проте ми маємо навести правовий лад в тому, що отримали.

Є факти рейдерства щодо іноземних інвесторів, ми будемо про це повідомляти. Нещодавно ми виявили цікавий факт, про який ви почуєте найближчим часом. Одному данському інвестору через його компанію належала дорога нерухомість в центрі Києва. Громадянин Данії, засновник відомої компанії з розробки програмного забезпечення в Україні, помер, а його 550-метрову квартиру за допомогою державних реєстраторів викрали. За цим фактом порушили кримінальну справу, а квартиру арештували. І знаєте, що з нею відбулося? АРМА, якій було передана ця квартира для управління, нещодавно виставила її на продаж за приблизно 1,6 мільйона гривень, хоча вона може коштувати набагато більше! Ми порушили кримінальне провадження і арештували квартиру, щоб не дати можливість її продати. Такі приклади трапляються щодня, я навів найсвіжіший.

– Можливо, під час торгів ціна на квартиру мала зрости?

– Я не знаю, але давайте з вами задамо просте питання, на яке вони не відповіли: ця квартира що швидко псується? Продається продукт, який стрімко втрачає вартість. Наприклад, партія айфонів або айпадів через три роки буде коштувати дешевше, але квартира у центрі Києва навряд. Зараз з цього приводу я порушив кримінальне провадження.

– Чи є серед фігурантів цієї справи очільник АРМА Антон Янчук?

– Це провадження лише день як порушене, за фактом. Ним займається ДБР, а у Генпрокуратурі –  Віктор Трепак (заступник Генпрокурора -ред.). Я передав ці матеріали йому і, думаю, дуже швидко буде знайдено, чия це була така “розумна” ідея.

РУМУНІЯ ВІДМОВИЛА У ВИДАЧІ КОЛИШНЬОГО ГОЛОВИ “УКРСПИРТУ” ЛАБУТІНА

– Чи надійшов до Генпрокуратури запит на екстрадицію до США Крейга Ланга, який брав участь в антитерористичній операції на сході України навесні 2016 року? Нещодавно Вінницький апеляційний суд його арештував до 6 грудня…

– Якщо було застосовано запобіжний захід, то я можу припустити, що, як мінімум, було звернення про взяття його під варту для екстрадиції. Наскільки я пам’ятаю, суд першої інстанції застосував до нього домашній арешт, але за нашою апеляцією це рішення було скасоване і його було взято під варту. Це захід для проведення екстрадиційної перевірки. Чи буде прийнято рішення про видачу, чи ні — стане відомо за результатом цієї перевірки. На цей час він наразі перебуватиме під вартою.

– У грудні 2017 року в Румунії затримали колишнього голову “Укрспирту” Михайла Лабутіна. Чи відомо, коли відбудеться його екстрадиція в Україну?

– На жаль, я для себе констатував, що за час, доки мене не було в Генеральній прокуратурі і я не курував напрямок міжнародної співпраці, відбулися незворотні зміни. Незворотні – це я жартую. Звичайно, ми змінимо ситуацію. Ну, наприклад, у цій конкретній справі Румунія відмовила у видачі цього підозрюваного на тій підставі, що в Україні є загроза застосування до нього катувань.

– А що відомо про екстрадицію з Франції підозрюваного у шахрайстві і підробці документів про свою смерть Дмитра Малиновського?

– Ну, от далі по списку, так само як  і щодо Лабутіна, успіхи, скажімо прямо, невеликі. Зараз будемо займатися питаннями екстрадиції і повертати цей напрямок до життя, тому що він напівживий.

– Тобто, мова йде про шпарину у законодавстві, яку втікачі використовують для уникнення екстрадиції?

– Питаннями екстрадиції потрібно займатися. З нашими іноземними контрагентами необхідно працювати. Їм потрібно пояснювати, що відбувається в Україні, яке тут правове поле, стандарти, що відбувається з катуваннями і багатьма іншими питаннями. Якщо з ними не працювати, то може статися те, що відбулося з запитом до Румунії. Ми будемо робити все, щоб цей напрямок повернувся в нормальне русло. До приходу певних осіб в Генеральну прокуратуру напрямок екстрадиції був одним з найкращих. Наприклад, з країн СНД лише Україна домоглася екстрадиції з Ізраїлю громадянина цієї держави. Це тривало 9 років, але у нас вийшло. Цей фаховий тонкий підхід ми будемо відновлювати.

– Чи збирається Генпрокуратура виконувати запити на екстрадицію до Росії?

– Коли я очолював міжнародний напрямок Генеральної прокуратури, то ми відмовляли у видачі до Російської Федерації осіб, щодо яких були дані про можливі політичні переслідування чи переслідування за іншими ознаками. Є певні стандарти, які не можна переступати. Що стосується екстрадиції до Росії за загальнокримінальні злочини, то ця співпраця відновилася ще у 2014 році. У тих екстрадиціях, які не стосуються чутливих питань, Генеральна прокуратура Росії видає нам громадян і Україна теж видає правопорушників.

СПРАВУ СТОСОВНО ЗАВОЛОДІННЯ “КІОТСЬКИМИ” КОШТАМИ РОЗСЛІДУВАТИМЕ НАБУ

– Давайте поговоримо про повернення активів. Чи повідомив експрем’єр Павло Лазаренко американцям, на яких умовах готовий піти на угоду зі слідством стосовно розподілу $200 мільйонів? Укрінформ писав, що американський суд встановив дедлайн для цієї справи – 11 жовтня цього року.

– Це був попередній графік. І зараз суд прийматиме рішення, чи діяти на підставі домовленостей, якщо вони досягнуті, чи продовжувати цей графік. Деякі з заходів, які планувалося провести, не були виконані з причин, які не залежали від Департаменту юстиції США. Деталей я вам сказати не можу, але як тільки буде зрозуміло, чи буде прийматися рішення зараз, чи дедлайн буде продовжений, ми про це повідомимо. Все залежить від американського суду.

– Чи вивчали ви засекречене рішення Краматорського райсуду стосовно конфіскації $1,5 мільярда?

– Ні, адже воно засекречене (посміхається -ред.).  Якщо це державна таємниця, я повинен мати до неї доступ.

– Тобто, ви хочете ознайомитися?

– Якщо Генеральний прокурор доручить, то ознайомлюсь.

– На вашу думку, чи було виправданим засекречення цієї справи?

– Не дивлячись – важко сказати. Але на той час Кримінальний процесуальний кодекс, наскільки я пригадую, не передбачав можливості застосування спецконфіскацій при укладенні угод.

– Чи намагаються відсудити конфісковані півтора мільярди власники офшорів, яким юридично належали ці кошти?

– Не знаю. Зі ЗМІ були суперечливі дані. Одні казали, що намагаються, інші казали, що ні. Ця спецконфіскація була дуже специфічна і як юрист, професіонал я можу дати свою оцінку тільки після вивчення матеріалів справи та судових рішень.

– Але гроші забрали, їх витратили на корисні для країни речі…

– З цього приводу я теж не готовий стверджувати, тому що були позиції про те, що це насправді були зобов’язання, а не “живі” гроші. Рішення суду набуло чинності. І, за великим рахунком, навіть, якщо я з ним ознайомлюся, то що далі?

– Колишній Генпрокурор Луценко у червні цього року повідомив, що, за його даними, оточення Януковича заховало у одному з фондів  США $7 мільярдів, які проходять у згаданому рішенні Краматорського райсуду. Чи підтверджують у міжнародному департаменті Генпрокуратури  інформацію про таку суму?

– Не знаю. Вважаю коментувати Юрія Віталійовича невдячною тратою часу. Я не готовий обговорювати ці красиві цифри без конкретики.

– Чи є перспективи доведення до суду кримінальної справи стосовно заволодіння так званими “кіотськими” коштами, у рамках якої Швейцарія арештувала активи сім’ї Іванющенка? Мова йде про 72 млн франків. На якому етапі наразі перебуває дане розслідування?

– Прийнято рішення про те, що ці кримінальні провадження буде розслідувати НАБУ. Воно взялося за це і пообіцяло надати відповідь на всі питання. Частина кримінальних проваджень у них була, частину з великих уривків передаємо. У мене є надія, що від них ми отримаємо адекватну відповідь, чи має зв’язок відповідне кримінальне правопорушення, яке розслідується, з конкретними активами, які знаходяться в різних юрисдикціях.

– Чи є просування у справі, у якій фігурують 600 кг золота оточення Януковича, що арештовані у Швейцарії?

– Потрібні докази у кримінальних справах в Україні, щоб вимагати чи просити повернення будь-чого з-за кордону. Ми говорили про це п’ять років тому, коли Головне слідче управління розслідувало ці всі кримінальні провадження. Зараз ми бачимо, що  докази не надані. За 3,5 роки жодної копійки з-за кордону країна в справах по оточенню Януковича, і взагалі по корупційних злочинах, не отримала. Тому, що не були засуджені ці люди в Україні, не було доведено, що заарештовані у закордонних юрисдикціях кошти походять від конкретного злочину, за який їх було би засуджено в Україні. Щойно українське слідство ці докази надасть, українські суди в це повірять і винесуть обвинувальні вироки, вони будуть направлені за кордон і ці гроші почнуть надходити в Україну. Поки жодної копійки з-за кордону у справах цієї категорії в Україну не надійшло. Але треба набратися терпіння. Є декілька кримінальних проваджень, у яких ми бачимо перспективи. Не буду називати строки, малювати красиві мільярдні цифри, як робили це деякі люди. Давайте дочекаємося рішень. Тоді набагато простіше буде їх коментувати і оцінювати.

Алла Шершень

Фото: Данііл Шамкін

Джерело