В Україні вперше суддю визнали винною у державній зраді і засудили заочно. Що написано у вироку
29.07.2019
В Україні вперше винною у державній зраді визнали суддю. До 12 років з конфіскацією всього майна заочно засудили Ірину Рижову, суддю Апеляційного суду Автономної республіки Крим. Вона перейшла на окупаційної влади Росії.
Вирок ухвалив Святошинський суд Києва 11 липня. Інформації про його оскарження поки що нема.
Суд визнав встановленим, що Рижова, не будучи звільненою у встановленому законом порядку як «суддя» незаконно створеного «Апеляційного суду Республіки Крим» здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави – РФ. А в грудні 2014 року була призначена на посаду «судді Верховного Суду Республіки Крим», прийнявши на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави -Росії, яка окупувала та незаконно анексувала півострів.
Починаючи з 21 березня 2014 року Рижова не складає своїх повноважень судді Апеляційного суду АР Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв’язку зі своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя» як «суддя Апеляційного суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді Верховного Суду Республіки Крим», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім’ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.
Тільки 19 квітня 2016 року Верховна Рада України звільнила Рижову з посади судді Апеляційного суду АР Крим за порушення присяги.
Як зазначається у вироку, вибір Рижової залишитися проживати на тимчасово окупованій території України, навіть змінити громадянство самі по собі не розглядаються і не можуть розглядатися як підстава для кримінального переслідування. Принциповим є те, що Рижова у зв’язку з такими рішеннями не склала повноважень судді держави, яку раніше представляла і здійснювати правосуддя від імені якої на далі відмовилася, а навпаки, саме експлуатуючи цей статус почала здійснювати «правосуддя» від імені держави, яка тим часом окупувала та анексувала частину території України. Особа, маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але при цьому не отримує права шкодити суверенітетові та територіальної цілісності України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям, тим більше будучи суддею.
Суд дійшов висновку, що Рижова забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
В суді досліджувалися протоколи огляду інтернет-видань і указу Президента РФ про призначення Рижової на посаду «судді Верховного Суду Республіки Крим», а також судові рішення, ухвалені при окупаційній владі за участі Рижової. Копії таких рішень отримані Україною, , в тому числі, від російської сторони у порядку міжнародної правової допомоги. На офіційному сайті «Верховного Суду Республіки Крим» є дані, що Рижова входить до складу «суду» як «суддя судової колегії в кримінальних справах».
Захисник повідомив, що не мав можливості зв’язатися з обвинуваченою і з’ясувати її позицію.
На думку адвоката, винуватість Рижової не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом: мотив дій обвинуваченої не встановлено, а умисел в її діях на державну зраду – не доведено. Захисник доводив, що Рижова мала право на свободу пересування та працю, чим і скористалася, а матеріали справи містять копії документів та роздруківки з мережі Інтернет, походження яких невідоме, у праві не існує визначення поняття «підривна діяльність», тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок.
Однак суд визнав вину Рижової доведеною. Суд зазначив, що мотив вчиненого, всупереч застереженням захисту, не впливає на кваліфікацію діяння.
Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання не встановлено. Але колегія суддів взяла до уваги загальну обстановку на території АР Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку РФ, швидкоплинність якої через безпорадність влади України забезпечила в короткі строки повну окупацію цієї території України та подальшу незаконну анексію іноземною державою.
Беручи до уваги ці обставини у їх сукупності, а також похилий вік обвинуваченої, суд вирішив за можливе призначити Рижовій мінімально можливе покарання у виді позбавлення волі в межах санкції.
