Суддя заявила, що хабародавця до неї направив суддя Верховного суду
29.06.2019
Велика палата Верховного суду 27 червня відмовила в апеляційній скарзі у справі про відсторонення від посади судді Окружного адмінсуду Києва Олени Власенкової.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
У деяких членів колегії виникли окремі думки, текст яких буде оприлюднено згодом.
Однією із підстав оскарження була невмотивована, на думку позивачки, ухвала про відмову у відводі судді Смоковича.
У 2018 році Вища рада правосуддя відсторонила Власенкову у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 ККУ (отримання неправомірної вигоди).
10 травня 2018 року прокурори САП та оперативні працівники Головного управління «К» СБУ викрили суддю начебто при отриманні 2000 доларів неправомірної вигоди. Власенкова вважає, що це була провокація. Не довіряючи правоохоронним органам, вона відмовилася надавати показання щодо себе на стадії досудового слідства і планувала розповісти свою версію в суді. Але з’ясувалося, що у Верховному суді при розгляді скарги на відсторонення від посади в колегію входить суддя Михайло Смокович, який, як стверджує Власенкова, просив її проконсультувати громадянина Остапенка, який потім став заявником у її справі.
Суддя переконує, що до 13 березня 2018 не знала ні Смоковича, ні Остапенка.
«Особа, яка зателефонувала, назавалась Смоковичем М.І. та просила мене надати консультацію Остапенку Г.А., який зателефонує мені пізніше. Щодо Смоковича М.І. я була обізнана лише з тією інформацією, яка стосовно нього оприлюднена в ЗМІ та в мережі інтернет. Зокрема, знала, що він родом з Волині, був суддею Вищого адміністративного суду України у складі Верховного суду та його головою… Зважаючи на займану Смоковичем М.І. адміністративну посаду голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, який фактично очолює всю систему адміністративних судів в Україні, я надала згоду проконсультувати Остапенка Г.І.». – йдеться у заяві про відвід.
Того ж дня суддя Власенкова мала зустріч з Остапенком, після чого захотіла переконатися, чи дійсно їй дзвонив Смокович та ініціювала зустріч з ним. О 19.05 їй зателефонувала особа, яка назвалася Смоковичем, і повідомила про замовлення перепустки в приміщення Верховного суду. В ході зустрічі Смокович начебто підтвердив, що це він їй телефонував.
В якості доказу є дані мобільного оператора, де зафіксовано, що перед зустріччю з Остапенком, був вхідний дзвінок з номера, яким нібито користувався Смокович. Факт візиту Власенкової до голови Касаційного адмінсуду Смоковича підтверджується листом цього ж суду.
Тому суддя наполягає, що саме Смокович ініціював її знайомство з Остапенком, якого вона вважає провокатором і особою, яка підбурила її до вчинення злочину. Власенкова стверджує, що їй відомо про ще чотири випадки, де Остапенко був заявником за ч.3 і 4 ст.368 КК. Наприклад, Остапенко також став заявником у справі стосовно судді Київського апеляційного адмінсуду Ігоря Петрика.
Тому Смоковичу заявлявся відвід, бо він причетний до подій що потягли за собою притягнення Власенкової до кримінальної відповідальності і тимчасове відсторонення Власенкової від посади. Тому Власенкова доводила, що Смокович не може брати участь у розгляді її скарги на відсторонення і посилалася на ч.4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства щодо відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.
Але у Верховному суді вирішили, що ці доводи є лише припущеннями і не підтверджуються доказами та сумнівів у неупередженості і об’єктивності Смоковича нема. Велика палата Верховного суду апеляційну скаргу не задовольнила, водночас повідомивши, що в деяких суддів виникли окремі від колегії думки, які буде згодом оприлюднено.
І Власенковій, і Петрику гроші передавали за рішення в одній і тій же справі, де фірма судилась із Мінекології, щоб відновити анульовану ліцензію на утилізацію небезпечних відходів.
У справі Власенкової у грудні 2018 року Голосіївський суд заслухав вільні показання заявника Остапенка. Судовий розгляд щодо судді Петрика не може розпочатися вже понад два роки. У вересні обидві ці справи мають передати до Вищого антикорупційного суду.
