Що засекречено у суддівських досьє кандидатів до ВС?
02.03.2017
Конкурс до Верховного суду на фінальній стадії – кандидати склали письмові тести і очікують на співбесіди. Цей етап – вирішальний. Саме за його результатами 16 членів Вищої кваліфікаційної комісії оберуть 120 суддів, які довічно отримають червоні мантії, зарплати у декілька сотень тисяч гривень та соціальні гарантії, яких не має жодний інший держслужбовець України.
Хто претендує на посади суддів найвищої – і останньої – судової інстанції в нашій країні, досі не відомо.
Детальну інформацію про кожного з 653 допущених до конкурсу кандидатів має зібрати ВККС у суддівське досьє. Та – оприлюднити на своєму сайті. Це – пряма норма закону про судоустрій і статус суддів.
Жодне з пояснень комісії, чому це досі не зроблено, не витримує критики. Прибрати персональні дані з 600 досьє, оцифрувати їх і опублікувати на сайті триста чиновників з ВККС були спроможні зробити протягом чотирьох місяців конкурсу, що розпочався у листопаді. Для створення системи оприлюднення досьє у ВККС було 5 місяців від вступу в дію нового закону про судоустрій.
Більшість інформації для суддівського досьє є в електронному, а не паперовому вигляді, її треба просто зібрати докупи.
Організувати роботу свого апарату – прямий обов’язок членів ВККС, які щомісяця отримують від 115 до 225 тисяч гривень зарплати.
Допомогти в організації процесу могли волонтери з Канцелярської сотні, профінансувати – міжнародні донори.
Цього – не сталося.
У розпал конкурсу ВККС не підпускає до суддівських досьє членів громадської ради доброчесності, які мають надати ВККС свій, незалежний висновок про кожного кандидата, та журналістів.
Голова ВККС Козьяков на повному серйозі говорить про намір оприлюднити досьє вже після завершення конкурсу, коли вони не матимуть жодного значення та не вплинуть на результати відбору.
Без доступу до досьє громадська рада доброчесності не зможе зробити повноцінні висновки щодо кандидатів на посади суддів. А отже, Рада буде просто використана для легітимізації сумнівних результатів конкурсу.
Суддівські досьє містять унікальну інформацію та документи, що безпосередньо впливають на кількість балів, отриманих кандидатом за підсумками кваліфікаційного оцінювання.
А воно складається всього з двох етапів: складення іспиту та співбесіда на основі матеріалів досьє. За іспит кандидат набирає максимально 210 балів із 1000. Решта 790 – розмиті по різних критеріях, складова яких міститься саме в досьє. Ці 790 балів визначаються кожним членом комісії без жодного об’єктивного обґрунтування.
Більшість із учасників конкурсу до Верховного Суду – чинні судді. Вони бояться “оголитися” перед суспільством, бо у разі поразки повернуться до своїх судів (в регіони), де і далі будуть вершити правосуддя (або – кривосуддя).
У суддівському досьє ми маємо побачити, згідно з законом:
Копії всіх заяв судді, пов’язаних з його кар’єрою, та доданих до них документів, копії всіх рішень, прийнятих щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя, Вищою радою юстиції, органами суддівського самоврядування, Президентом України або іншими органами, які приймали відповідні рішення. Дає можливість дізнатися, хто рухав суддю по кар’єрній стежці, скільки часу суддя був у відпусці і чи не виносилися якісь рішення суддею за його відсутності. Також можна дізнатися, наскільки чесно не допустили до участі у конкурсі науковців та адвокатів – тих кандидатів, які мали документально довести ВККС свій 10-річний стаж у сфері.
Інформацію про результати участі судді у конкурсах на зайняття посади судді, результати спецпідготовки в Національній школі суддів, підготовки судді упродовж перебування на посаді, інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання судді та регулярної оцінки судді упродовж перебування на посаді, включно з кількістю набраних балів по кожному з критеріїв. Це дає змогу об’єктивно оцінити профпридатність суддів. Низький професійний рівень служителів Феміди і оцінку ВККС ми вже мали змогу спостерігати під час переатестанції суддів, призначених Януковчием.
Інформацію про ефективність здійснення судочинства суддею, зокрема, загальну кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ; середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді. Це – надважлива інформація, що дає чітке, зроблене на підставі аналізу документів, уявлення про неупередженість та вмотивованість рішень судді. За наявності таких даних, зведених в єдине досьє, можна з великою вірогідністю вирахувати, які рішення виносилися суддею за хабар. Наразі такої інформації, зібраної в єдиному досьє, не має по жодному суді. До речі, ВККС відмовила у доступі до досьє і співробітникам НАБУ. Тепер не дивно, чому.
Інформацію про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема: кількість скарг на дії судді; кількість дисциплінарних проваджень та їх результати. Наприклад, ЦПК регулярно скаржиться на суддів, які припускаються граматичних помилок в ухвалах по наших кейсах. Ухвали, як правило, зобов’язують ГПУ відкривати кримінальні провадження за нашими заявами. Ухвали з помилками в прізвищах, прокуратура, звичайно, відмовляєтья виконувати.
Інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики; інформацію щодо відповідності судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції. Перелік цих відомостей говорить сам за себе і розповідає про незаангажованість та неупередженість майбутнього судді Верховного Суду без додаткових тлумачень.
Декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді – просто унікальна інформація про суддівсько-прокурорські клани, поширені в регіонах. Непотизм у сфері судоустрою – настільки системне явище, що сприймається нами скоріше як правило, ніж кричущий виняток. Нещодавно Наші Гроші встановили, що 18 з 20 суддів ВСУ мають рідню у судах, прокуратурі, міліції, нотаріаті та адвокатурі.
Результати тестувань щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі їх проведення та результати застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі їх застосування. Це, наприклад, проходження поліграфу (НАБУ), а у випадку конкурсу до ВСУ – низка психологічних тестів, які оцінюють незалежні зовнішні психологи. Висновки психологів – закрита інформація, як її оцінювати ВККС вирішує на власний розсуд. Хтось може дати 100 балів, а хтось – 20.
Висновок Громадської ради доброчесності, у разі його наявності. Фактично – єдиний спосіб впливу громадскосьті на перебіг конкурсу. Члени ради не мають доступу до суддівських досьє і збирають інформацію про всіх кандидатів власноруч: декларації, рішення, розслідування журналістів…
Матеріали проведення спеціальної перевірки. Тут особливо цікавим є висновок НАЗК. Вони мають сказати дві речі у своєму висновку: чи подана делкарація, чи не збрехав у ній кандидат. У Корчак висновки спецперевірки проводили ДО ухвалення порядку повної перевірки декларації. Спецперевірка відсіяла лише частину суддів. Отже, більшість фігурантів матеріалів журналістів із Просуд та Досудилися – її пройшли? Як???
Саме тому досьє на кожного кандидата у повному обсязі має бути оприлюднене до початку співбесід. За законом, оприлюдненим має бути все досьє судді, а не лише якась частина інформації з нього. Будь-які спроби ВККС нагодувати суспільство уривчастими дозами відомостей з досьє є неприйнятними.
Якщо співбесіди, навіть у режимі прямої трансляції, відбуватимуться без попереднього оприлюднення суддівських досьє, довіри до результатів конкурсу та неупередженості рішень комісії – не буде.
Конкурс до Вищого суду стає таким же фейком, як і конкурси на посади державних секретарів в міністерства або голів ОДА. Очищення судової влади стає такою ж імітацією реформи у сфері судочинства, як і у більшості інших сфер: державного управління, превенції корупції, енергетики, тощо.
Бездоганна форма, що приховує відсутність змісту – таким зараз виглядає конкурс до Верховного суду, організований постмайданиим складом ВККС.
Віталій Шабунін
