Історія судді, яку покарали за незалежність

До судді Цокол є, що називається, багато питань. Проте обставини притягнення її до відповідальності свідчать радше про ціленаправлену мету витіснити суддю з посади, аніж справедливо покарати за допущені порушення.

Історія Лариси Цокол продовжує цикл публікацій про українських суддів, які постраждали від дій органів суддівського врядування (ОСВ) через власну незалежність, підтверджуючи те, що склад цих органів варто змінювати.

Між судом та політикою

11 грудня 2017 року слідча суддя Печерського райсуду Києва Лариса Цокол розглядала клопотання Генпрокуратури, яким останній просив застосувати до лідера Політичної партії “Рух Нових Сил” Міхеіла Саакашвілі, відомого своїм негативним ставленням до Президента України Петра Порошенка, цілодобовий домашній арешт у рамках кримінального розслідування. За результатами розгляду, суддя відмовила у його задоволенні.

Вже через 10 днів після цього, 22 грудня 2017 року, щодо судді відкрили першу дисциплінарну справу за скаргою від березня 2017 року (щодо розгляду суддею скарги на бездіяльність поліції). Доповідачем по цій скарзі виступив член ВРП Олексій Маловацький, колишній працівник виборчого штабу Блоку Петра Порошенка, а також екс-кандидат в депутати ВРУ від цієї ж партії.

У липні 2018 року інша дисциплінарна палата ВРП відкрила другу дисциплінарну справу щодо судді Цокол (щодо надання дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення). Друга скарга датована ще 23 червням 2015 року, та була передана ВККС до ВРП лише через півтора роки з моменту виникнення такого обов’язку у ВККС. У серпні ці дві справи об’єднали та визначили Маловацького доповідачами по ним. Ще через місяць щодо судді відкрили третю справу (щодо арешту майна, вилученого під час обшуку), за скаргою від 22 лютого 2016 року, та об’єднали всі три провадження щодо судді в одне, визначивши Маловацького доповідачем по всім.

19 жовтня 2018 року Перша дисциплінарна палата ВРП розглянула всі три скарги на суддю та вирішила застосувати до неї стягнення у вигляді звільнення. Наразі суддя оскаржує це стягнення до пленарного складу ВРП.

В той же час, за результатами аналізу рішення ВРП експерти Центру політико-правових реформ зробили висновок, що його мотивація, а також суворість застосованого стягнення викликають серйозні сумніви в об’єктивності дисциплінарної палати. Зокрема, за результатами розгляду другої скарги (у справі про визнання рішення арбітражу) дисциплінарна палата встановила, що суди неодноразово розглядали цю справу в різних інстанціях. А она з колегій апеляційного суду, яка переглядала ухвалу судді Цокол, визнала її законною та обґрунтованою, хоч у подальшому це рішення скасувала касаційна інстанція. Проте дисциплінарна палата вирішила не ініціювати притягнення до відповідальності суддів апеляції.

Окрім того, щодо третьої скарги, яка стосується арешту майна, то дисциплінарна палата звинуватила суддю в тому, що ухвала судді не була вмотивована: вона не з’ясувала, хто є власником арештованого майна, та що через арешт справжній власник понад 2 місяці не міг користуватися майном. Водночас, для притягнення судді до відповідальності за порушення прав людини закон встановлює необхідність встановлення істотних негативних наслідків порушення. Оцінюючи дії судді, дисциплінарна палата взагалі не обґрунтувала, у чому полягають такі наслідки.

Підсумовучи, хоча дії судді Цокол не є ідеальними з точки зору закону, сумнівною є співмірність застосованого стягнення з проступками. Так, в іншій дисциплінарній справі ВРП притягнула до відповідальності суддю, який з істотним порушенням процесуального законодавства постановив тримати під вартою підозрюваного 60 днів. ВРП тоді зазначила, що суддя “грубо порушив загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини”, але обмежилася найлегшим стягненням – попередженням. В той же час, помилки судді Цокол у двох випадках були виправлені вищими інстанціями (у справах про арбітраж та арешт майна), а інша – не перешкоджала особі повторно звернутися до суду.

Зважаючи на всі описані обставини, напрошується висновок, що суддю вирішили звільнити саме через те, що вона не арештувала Міхеіла Саакашвілі. І цю думку розділяють інші адвокати. Ось, як дисциплінарну справу щодо судді Цокол коментував адвокат Віталій Титич:

У мене немає жодних ілюзій щодо судді Цокол, це людина зі своїм сумнівним бекграундом і своєю історією. Вона далеко не ідеал суддівського правосуддя. Але тут є очевидна вибірковість правосуддя щодо Цокол, тому це неправильно.

Автор: Андрій Химчук, юрист Фундації DEJURE