Роман Труба. Директор ДБР

Державне бюро розслідувань розпочало роботу 2 місяці тому. З 27 листопада минулого року 285 слідчих ДБР проводять досудове розслідування в 3417 кримінальних провадженнях. З них 743 розслідування розпочато слідчими ДБР, а 2 674 — надійшли від інших органів досудового розслідування. У 150 досудових розслідуваннях відповідні обвинувальні акти вже передані судам.

Втім, наразі відкритим залишається питання щодо реалізації механізму притягнення працівників ДБР до дисциплінарної відповідальності. Адже досі не створено Дисциплінарної комісії, трьох членів якої Рада громадського контролю при ДБР обрала ще у травні 2018 року. З чим пов’язана ця затримка, як відбувається реалізація повноважень ДБР в умовах відсутності власних оперативних підрозділів та чи вправі керівник нового правоохоронного органу приймати одноосібні рішення, «Судово-юридична газета» запитала у директора ДБР Романа Труби.

Бесіду вела Наталя Мамченко,
«Судово-юридична газета»

Про умови для початку роботи

Як Ви оцінюєте запуск роботи Державного бюро розслідувань? Якими стали перші провадження? Чи забезпечене ДБР матеріально-технічною базою на достатньому рівні? 

Мої перші враження від початку роботи позитивні: як з точки зору громадянина, так і керівника нового правоохоронного органу. Ми знаємо, що ДБР мало розпочати роботу ще у листопаді 2017 року, і саме з цього періоду ми мали проводити розслідування та притягувати винних до відповідальності. На жаль, на цей час лише завершився конкурс на посади директора, першого заступника та заступника директора ДБР. Тобто наприкінці листопада в ДБР було троє людей. Усі свої сили ми скерували на те, щоб через рік запустити орган в роботу — 28 листопада 2018 року були зареєстровані перші кримінальні провадження. На цей час я можу сказати про реєстрацію кримінальних проваджень усіх категорій, які відносяться до підслідності ДБР. Громадськість очікувала початку роботи ДБР: ми працюємо лише 2 місяці, а у нас на розгляді вже перебуває близько 3,5 тисяч кримінальних проваджень.

Чи одразу у ДБР існували всі умови для початку роботи?

Рік тому у ДБР не було нічого, навіть власного приміщення. Але ми зробили все, щоб створити умови для роботи не лише центрального апарату, а всіх семи територіальних управлінь. Слідчі та структурні підрозділи на момент запуску ДБР були забезпечені всіма необхідними засобами. З 27 листопада 2018 року ми виїжджаємо на місця подій, є керівники, які здійснюють функції керівника органу досудового розслідування. Є вся матеріально-технічна база, призначені процесуальні керівники. Крім того, налагоджена співпраця з іншими правоохоронними органами, які тою чи іншою мірою беруть участь у реалізації повноважень слідчого. За цей період відбулися затримання, арешти осіб. У 150 кримінальних провадженнях відповідні обвинувальні акти вже передані до судів. І найважливіший момент — ДБР працює не лише в центральному апараті, а розпочало свою діяльність по всій території України.

Територіальні управління існують не в усіх областях, а лише в 7. Як вирішується питання, коли слідчому необхідно виїжджати в іншу область? Чи вистачає слідчих, щоб покрити всі області?

Так визначив Закон – 7 територільних управлінь, кожне з яких поширює свою діяльність на декілька областей. В кожному ТУ передбачено 33 посади слідчих, в коло обслуговування яких входять від 2 до 5 областей. Звичайно, це занадто мала кількість слідчих, щоб ефективно виконувати обов’язки. У нас є певні труднощі, про які я можу вже зараз говорити. Серед них – відсутність слідчих в обласних центрах. Втім, ми не стоїмо осторонь від цієї проблеми. Найближчим часом буде ухвалено рішення про створення представництв ДБР в обласних центрах. Це дозволить слідчим виконувати свої завдання більш ефективно.

Крім того, є певна специфіка розслідування військових злочинів. Сьогодні у нас незначна кількість слідчих, які розслідують кримінальні провадження цієї категорії. А кількість самих злочинів свідчить про необхідність збільшення штату слідчих. Тому найближчим часом також будемо приймати рішення про збільшення кількості слідчих, які займаються розслідуванням військових злочинів.

Про одночасне покладення обов’язків начальника слідства на заступників директорів теруправлінь

Чому заступники директорів територіальних управлінь одночасно виконують повноваження начальника слідства? Чи передбачено це законом?

Дійсно, задля сприяння ефективності розслідування кримінальних проваджень я прийняв рішення щодо покладення на заступників директорів територіальних управлінь функцій керівника органу досудового розслідування. Для чого?

У першу чергу, я переслідував єдину мету — ефективне розслідування кримінальних проваджень. Таким чином, я надав змогу заступнику директора теруправління здійснювати контроль за всіма кримінальними провадженнями, які є в управлінні. Він має змогу призначати слідчих, проводити наради, обговорення кримінальних проваджень. Керівник може також надавати вказівки.

Одне з найважливіших повноважень — він може створювати групу зі слідчих, які працюють в різних відділах. У першу чергу, це стосується розслідування військових злочинів. Якщо взяти до прикладу ТУ в Краматорську, там основною категорією будуть військові злочини. А в слідчому відділі, який їх розслідує, усього 5-7 співробітників. Така кількість працівників впоратися з розслідуванням та надати ефективний результат об’єктивно не зможе. А після того, як я надав заступнику директора ТУ повноваженнями начальника слідчого відділу, він може створити групу, в яку включити і слідчих з інших двох відділів.

До цього нововведення схвально поставилися всі ТУ, і вже є позитивний результат. І найголовніше, що ці кроки з надання заступнику директора ТУ повноважень керівника органу досудового розслідування, є законними. Вони не суперечать жодному нормативному документу. Це внутрішні питання, які вирішуються директором правоохоронного органу.

Відомо, що в грудні 2018 року за участі заступника генерального прокурора А. Стрижевської проходила нарада. Тоді поставили під сумнів легітимність повноважень заступників директорів ТУ ДБР, яким були надані повноваження начальника слідства. Чи відомо Вам про цю нараду?

Процесуальне керівництво в усіх кримінальних провадженнях, що розслідує ДБР, здійснює генеральний прокурор, а також уповноважені ним прокурори. У Генпрокуратурі створено спеціальний департамент, до складу якого входять два управління.

Одне з з них здійснює контроль та процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях центрального апарату. А інше здійснює такі повноваження щодо кримінальних проваджень, які розслідуються теруправліннями.

З моменту початку роботи у нас справді виникають проблемні питання, і частина з них вирішується шляхом спілкування з Генеральною прокуратурою: з генпрокурором та його заступником, в підпорядкування якої входить даний департамент.

В кінці минулого року, 27 грудня, була проведена спільна робоча нарада під головуванням генпрокурора та директора ДБР за участі заступника генпрокурора та керівництва ДБР, в тому числі керівників територіальних управлінь. Саме на цій нараді обговорювалися всі спільні питання. Зокрема, щодо передачі за підслідністю кримінальних проваджень. Воно, на мій погляд, є сьогодні одним з найважливіших.

Дійсно, піднімалося і питання щодо правомірності покладення керівником ДБР функцій начальника слідства на заступника директора ТУ. Це було обговорення питання, яке підняли учасники даної наради. Жодного правового рішення в цьому напрямку не приймалося.

Я довів свою позицію, і я повністю впевнений в законності і правоті прийнятого мною рішення та буду відстоювати його до кінця. Я знаю, що в першу чергу воно є законним та впливає на ефективність роботи територіальних управлінь ДБР.

На даний час на слідчого ТУ припадає в середньому понад 20 кримінальних проваджень. З кожним днем кількість проваджень збільшується. Якщо там будуть лише три відділи слідчих, які розслідують лише «свої» кримінальні провадження і вони не об’єднають зусилля для досягнення кінцевої мети, ми ніколи не отримаємо результату. Таку практику використовують інші правоохоронні органи: і в прокуратурі, і в Національній поліції — ніде це питання не переводять на рівень проблеми. Цей механізм працює. І аналогічно він буде працювати у ДБР.

Чи не є в такому разі ризик, що пізніше через покладення таких функцій на заступників директорів ТУ, буде поставлено питання про законність здійснення ними певних дій?

Увага до ДБР дійсно прикута, фахівці та громадськість звертають на це увагу. Я також знаю, що у ДБР набагато більше опонентів, ніж прихильників. Не виключаю, що ці питання можуть стати предметом розгляду в судах. Однак ще раз підкреслю — я впевнений, що це абсолютно законне рішення. Я не змінював штатного розпису і не надавав якихось особливих привілеїв тому чи іншому заступнику директора. Тому я не боюсь судових розглядів і буду доводити свою правоту в судах у разі розгляду ними відповідних справ.

Щодо порядку ухвалення рішень та погодження їх з заступниками 

Питання виникають і щодо Регламенту реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань та його відповідності чинному законодавству, зокрема у розрізі колегіальності прийняття рішень. Чи дійсно деякі питання, зокрема призначення заступників ТУ ДБР, Ви мали б погоджувати зі своїми заступниками та не вони були погоджені?

У законі про ДБР є багато прогресивних норм і новел, яких немає в законах, що регулюють діяльність інших правоохоронних органів. Одна з таких новел стосується погодження рішень директора ДБР із заступниками. На жаль, законодавець не визначив механізм реалізації цих повноважень з боку заступника. Втім, саме до реалізації існує багато запитань.

Одне з них — чи повинно блокувати непогодження рішення директора ДБР одним із заступників його ухвалення? А якщо двоє заступників не погодять таке рішення — чи не блокуватиме це роботу правоохоронного органу?

Робота ДБР не повинна блокуватися. Ми розуміємо, що ДБР — це правоохоронний орган. Один із принципів, закладених в його роботу — принцип єдиноначальства. Він діє і в інших правоохоронних органах.

Я попередньо провів консультації з експертами та практиками: яким чином вирішити дане питання та розробити механізм, що відповідатиме закладеному в роботу ДБР принципу? Такий вихід для того, щоб не було блокування, щоб це не впливало негативно на якість слідства та оперативної роботи, було знайдено.

Я погоджую кожне своє рішення, яке того потребує, із заступниками. Але я розробив певні норми, які регулюють дану процедуру.

Наприклад, я визначив, що термін прийняття рішень не може бути більше одного строку. Якщо йдеться про прийняття особи на роботу, директор розглядає це питання негайно в той же день, крайній термін — наступного дня. Тому ми не можемо розглядати таку заяву та погоджувати рішення із заступниками більше місяця. Тобто я встановив строк, протягом якого заступники повинні розглянути поставлене перед ними питання.

Підкреслю, що я приймаю до уваги позицію заступників. Якщо вона обґрунтована, законна, ефективна та доцільна, я можу погодитися з нею і не прийняти те рішення чи не вчинити ту дію, яку передбачив.

Якщо ж я бачу, що така позиція заступників директора ДБР необ’єктивна або недоцільна чи вони протягом встановленого періоду не дають мені жодної відповіді, я беру відповідальність на себе та приймаю рішення, в якому впевнений. Це моє рішення, і я несу за нього особисту відповідальність.

Заступники не несуть відповідальності за діяльність ДБР. За його діяльність несе відповідальність директор Бюро. Саме тому, з огляду на вищесказане, в грудні 2017 року розроблено Регламент, який діє вже понад рік, і який, найголовніше, застосовує директор та заступники.

Щодо покладення на заступників директорів ТУ повноважень начальника слідства — чи погоджувалося це рішення із заступниками?

Ситуація дуже проста. Мені, як директору ДБР, було подано рекомендації, подання про призначення осіб, які визначені переможцями в конкурсі. Я провів спецперевірку щодо кожного кандидата, поліграф, співбесіди з кожним кандидатом, вивчив документи, які подані в комісію, і лише після співбесід було прийняте рішення про призначення цих осіб на посади.

Для погодження рішення про призначення із заступниками я скерував їм всі матеріали. На жаль, протягом періоду, який визначено регламентом, я не отримав від них жодної позиції.

Я не міг порушувати прав кандидатів, тому підписав накази про призначення їх на роботу.

До прикладу, в ДБР є структура патронатної служби — це працівники, які набираються без конкурсу для сприяння виконанню повноважень директора Бюро — чи потрібно у такому випадку отримувати погодження заступників для призначення їх на посаду? Вважаю, що ні.

Про відсутність Дисциплінарної комісії

ДБР розпочало свою роботу, але Дисциплінарна комісія, яка має розглядати питання про притягнення його працівників до відповідальності, досі не створена.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію ДБР затверджуються директором ДБР на основі Типового положення про Дисциплінарну комісію центрального органу виконавчої влади, затвердженого Кабміном. 17 травня 2018 року на засіданні Ради громадського контролю при ДБР прийнято рішення про обрання трьох осіб від РГК до складу Дисциплінарної комісії. Коли планується затвердити відповідний склад, зокрема осіб, обраних від РГК, та положення, та з чим пов’язана затримка?

Почну з того, що я був одним з ініціаторів створення Ради громадського контролю. Це було одним з першочергових завдань. Я ініціював з початку свого призначення розробку всіх нормативних документів та запуск РГК. Вдячний, що Рада громадського контролю працює конструктивно, і на засіданнях піднімається багато питань щодо діяльності ДБР.

Питання щодо формування Дисциплінарної комісії не нове. Вирішенням його я займався тривалий час.

Але є норма, яка не дозволяє мені затвердити  її склад.

Для діяльності Дисциплінарної комісії потрібне положення про неї. Воно розробляється на підставі типового положення Кабінету міністрів України. Але у Кабміна такого положення немає. Я з’ясовував, чи можу я без Типового положення Кабінету міністрів України затвердити положення про Дисциплінарну комісію ДБР. І отримав чітку відповідь — ні. Це основне застереження, яке не дозволяє мені запустити роботу Дисциплінарної комісії.

У зв’язку з цим я звернувся з листом до КМУ для пришвидшення розроблення Типового положення. І я готовий надати ресурсну допомогу Кабміну, щоб воно було якнайшвидше прийняте. Після цього буде відкрито шлях для створення Дисциплінарної комісії.

Однак це не єдина перепона.

Ми знаємо, що згідно з положеннями закону абсолютну більшість рішень Дисциплінарна комісія приймає за результатами службового розслідування, яке проводить управління внутрішнього контролю.

Через прогалини, які існують сьогодні в законі, я не можу обрати працівників цього управління та працівників відділу, які будуть здійснювати службове розслідування. Тобто в мене відсутній ще один елемент, який надасть змогу проводити службове розслідування та притягувати працівників до дисциплінарної відповідальності.

Тобто, на Вашу думку, без попереднього проведення службового розслідування Дисциплінарна комісія не зможе розглядати питання про притягнення працівників ДБР до дисциплінарної відповідальності?

Це не я так вважаю, так говорить закон (частина 2 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»). І дійсно, серед норм законопроектів, які є у Верховній Раді, було також питання щодо впорядкування процедури і механізмів притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДБР.

Коли ж будуть прийняті відповідні рішення щодо положення та складу ДК?

Це питання до структурних підрозділів КМУ. До розробки положення можуть бути залучені і Мін’юст, і Нацагенство з питань держслужби. І якщо ми вже говоримо про зміни, які повинні вноситися до закону про ДБР, я хочу закликати громадянське суспільство, щоб воно мене підтримало в необхідності якнайшвидшого прийняття закону про внесення змін до закону про ДБР, який надасть змогу більш ефективно працювати.

Якщо зараз особа звернеться зі скаргою, з матеріалами щодо певного працівника ДБР, де будуть надані реальні факти зловживань та підстави притягнути його до відповідальності, як бути в такому разі в умовах відсутності Дисциплінарної комісії?

Необхідно пришвидшити прийняття КМУ Типового положення та розгляд в сесійній залі в другому читанні закону про внесення змін до закону про ДБР. Саме вирішення цих двох питань дасть змогу сформувати управління внутрішнього контролю та запустити Дисциплінарну комісію. Це може бути зроблено протягом місяця-півтора.

У Законі України «Про державну службу» є норма, яку також можна застосувати, — випробувальний термін для працівників. Тобто, якщо порушення, підтверджені у зверненнях, будуть встановлені, вони будуть враховані директором на завершальному випробувальному етапі.

А якщо законопроект не ухвалять, можна негайно відсторонити працівника, якщо він порушує закон?

Відсторонення від посади — це обмежуючий захід, який може застосовуватися директором ДБР. Але все ж таки притягнення до дисциплінарної відповідальності має відбуватися в тому порядку, який прописаний в законі про ДБР. Тому, на жаль, тут дійсно є проблема, та треба якнайшвидше вживати заходів, щоб її вирішити. Зі свого боку я буду доводити комітету і фракціям парламенту, що відповідний закон має бути ухвалений якнайшвидше.

Щодо процесуальних керівників 

Чи дійсно гостро стоїть питання щодо непризначення достатньої кількості процесуальних керівників (7 осіб на 7 територій)? 

Протягом минулого року я мав зустрічі з генпрокурором, він розумів і знав, в яких рамках буде відбуватися запуск ДБР. Ним вживалися всі заходи, щоб на час початку роботи ДБР був створений відповідний департамент у Генпрокуратурі і були призначені процесуальні керівники.

На момент реєстрації перших кримінальних проваджень повністю було сформоване управління ГПУ, яке здійснює процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях центрального апарату і в більшості було сформоване управління, яке здійснює таке керівництво в провадженнях, які розслідують територіальні управління.

Особливої складності я в цьому питанні не відчув, і в нас постійно відбувається комунікація. Процесуальні керівники призначаються оперативно. Затримок в цьому немає.

Більше того, в Генпрокуратурі в кожній області створені відділи, які також здійснюють процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, що розслідуються теруправліннями. Тобто, тут підсилююча функція ще покладається на керівників обласних прокуратур.

Чи не буде у зв’язку з затримками щодо призначення процесуальних керівників зірвані певні розслідування?

Впевнений, що такого не буде. З перших днів у цьому напрямку робота налагоджена.

Слідчі ДБР та процесуальні керівники здійснюють одну роботу — у нас одна мета: об’єктивне розслідування та притягнення винних до відповідальності, незважаючи на їх посади, зв’язки та ресурси, а також отримання відповідних висновків за результатами розгляду кримінальних справ у судах.

Чи дійсно процесуальні керівники від прокуратури, які взаємодіють з ДБР, паралельно здійснюють нагляд за економічними злочинами та виконують інші функції?

Департамент ГПУ має лише два управління. Ці працівники займаються безпосередньо процесуальним керівництвом щодо проваджень, які розслідуються ДБР. Але дане питання краще поставити ГПУ, тому що я не уповноважений впливати на рішення генпрокурора. Водночас зазначу, що з багатьох питань, які стосуються роботи цих управлінь, генпрокурор з’ясовував мою думку як керівника правоохоронного органу.

Щодо підслідності

Чи виникають питання щодо підслідності між ГПУ та ДБР?

Згідно з законодавством слідчі прокуратури до листопада 2019 року мають час на завершення кримінальних проваджень. Це достатній строк, щоб поставити крапку в цих провадженнях.

Найбільше питань виникає щодо передачі по підслідності в ДБР військових злочинів. Сьогодні в ДБР 1391 провадження за цією категорією. Це найбільша категорія справ, яка передається по підслідності.

Саме це питання було предметом обговорення на спільній нараді з ГПУ. Ми дійшли висновку, що такі провадження будуть передаватися до ДБР поступово, щоб не знівелювати роботу слідчих ДБР.

А що стосується відкриття нових проваджень? Як відомо, суд зобов’язав Державне бюро розслідуваньперевірити походження мільйонів від внескодавців Опозиційного блоку: чи уповноважене саме ДБР проводити це розслідування?

Повноваження ДБР чітко викладені в кримінальному процесуальному законодавстві. Якщо виникають спори щодо підслідності, у нас є арбітр —– це процесуальний керівник або генеральний прокурор. Це ті особи, які приймають рішення щодо підслідності. Я не бачу підстав для виникнення спорів, і якщо вони будуть, крапку в цих спорах завжди зможе поставити генпрокурор чи його заступник.

Звичайно, як тільки ухвала суду надходить до ДБР, ми зобов’язані внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Наразі спостерігаємо багато новин щодо затримання слідчими ДБР певних посадових/службових осіб на хабарі. Чи не перетинається ДБР в цій роботі з НАБУ?

Дійсно, дуже часто ДБР називають антикорупційним органом. Насправді це не зовсім так. Суто антикорупційним органом, якщо ми говоримо про орган досудового розслідування, є НАБУ. Вони розслідують лише корупційні справи — у КК визначені 13 статей, які є корупційними злочинами (статті 191, 206-2, 209, 210, 211, 354, 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 КК, — прим. ред.). ДБР розслідує кримінальні справи, які передбачені повністю всіма статтями Кримінального кодексу, крім вказаних вище 13-ти.

Це означає, що ДБР також розслідує корупційні справи, і цих справ буде в кілька десятків або сотень більше, ніж є у НАБУ.

Питання — у підслідності. В нашій підслідності є працівники всіх правоохоронних органів. Кількість таких органів надзвичайно велика. Це не лише поліція чи СБУ, а це і водні, лісові інспекції, митники, фіскальні інспектори тощо.

Таке коло осіб вимірюється сотнями тисяч. І вони всі підслідні ДБР, а не НАБУ. Якщо ж будуть виникати питання щодо розмежування підслідності, процесуальний керівник вирішить цей спір. Більш того, в законодавстві передбачена можливість створення спільних груп з іншими правоохоронцями.

Чи є вже провадження щодо суддів?

Слідчі ДБР розслідують 66 проваджень, в яких фігурують судді. Це стаття 375 ККУ — Постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Щодо навантаження та збільшення кількості працівників

Чи не «потоне» ДБР у великій кількості справ? Які заходи вживаються для забезпечення якісного розслідування?

Ми постійно працюємо в цьому напрямку. Один з елементів, про які я говорив – це надання заступнику директора ТУ повноважень керівника органу досудового розслідування, який зможе замкнути на собі контроль стосовно всіх кримінальних проваджень, які є в територіальному управлінні.

Наступним кроком, який впливатиме на ефективність розслідування – створення певних представництв, відділів чи управлінь в кожному обласному центрі. Це надасть змогу оперативно реагувати на злочини, що вчиняються на місцях. І, звичайно, це навчання слідчих, підвищення їх кваліфікаційного рівня. В листопаді-грудні такі навчання були проведені за підтримки Ради Європи на базі Національної академії прокуратури України.

Наступні кроки, які будуть мною зроблені найближчим часом – збільшення кількості слідчих в територіальних управліннях. Це буде зроблено з штатної чисельності наявних в ТУ працівників.

Вже перший аналіз за 2 місяці роботи показав, що половина проваджень ДБР – це військові злочини. Більше того, 917 проваджень стосуються стосується самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду. Сьогодні є законопроект, яким пропонується за ДБР залишити розслідування злочинів, скоєних вищим офіцерським складом. Розслідування інших злочинів – передати військовій поліції. Я підтримую цю ініціативу.

Надалі я також буду проводити аналіз щодо кількості проваджень, завантаженості та результативності, і лише після цього буду робити певні висновки. Якщо таких проваджень буде занадто багато, я буду ставити питання про збільшення кількості слідчих.

Коли Ви говорите про збільшення кількості слідчих в територіальних управліннях з штатної чисельності наявних в ТУ працівників, яким чином це може бути зроблено? Шляхом переведення?

Перевести їх не можна. Посадові одиниці, які є на даний час вакантними, ми переводимо в одиниці слідчих, оголошуємо вакантними та проводимо добір.

Чи вдалося вже сформувати штат, достатній для повноцінної роботи? На які посади ще тривають конкурси?

Специфіка нашого закону в тому, що всі працівники обираються лише на конкурсних засадах. Зараз діють зовнішня комісія, в склад якої не входить представник ДБР, і діють внутрішні комісії. Для прикладу, протягом поточного року внутрішні комісії оголосили конкурс на 674 посади. Вони провели цей відбір і обрали 500 працівників. Саме ці працівники і розпочали роботу в ДБР.

Зовнішня комісія за цей період часу здійснила конкурсний відбір і визначила переможцями 40 осіб, включаючи директора та заступників.

Лише ці показники свідчать про те, що внутрішні комісії значно ретельніше підходять до реалізації покладених на них повноважень. До складу внутрішніх комісій входять працівники ДБР, які зацікавлені в ефективності роботи, якнайшвидшому проведенні конкурсів та визначенні переможців для подання їх директору та призначення на посаду. Це питання було актуальним і знайшло своє вирішення в законопроекті, що знаходиться у Верховній Раді.

Однак законопроект з певних причин зазнав змін, і принципове питання щодо повноважень зовнішньої комісії залишається на даний час невирішеним. І саме це одне з найважливіших завдань, які стоять переді мною як перед директором, щоб проводити спілкування з комітетами, фракціями, депутатами, які б розглянули законопроект найближчим часом та прийняли життєво важливі зміни для роботи ДБР.

Щодо конкурсів, один з важливих моментів полягає в тому, що комісії мають бути постійно діючими. Внутрішня комісія, яка складається з працівників ДБР, може бути постійно діючою. Чи може працювати в такому форматі зовнішня комісія, до якої входять представники різних державних інституцій – важко сказати, адже це не основна їх робота.

На даний час тривають конкурси приблизно на 200 посад: це слідчі центрального апарату та ТУ. Ця робота є постійною, я буду оголошувати конкурси на зайняття посад слідчих.

На цей час у нас відсутні оперативні працівники. Законодавець передбачив в складі ДБР оперативні підрозділи, але я не можу оголосити конкурс, оскільки механічно законодавець забув прописати серед переліку посад ДБР посаду оперативного працівника. Це питання врегульовується в законопроекті, який на даний час знаходиться в сесійній залі.

Але ж тимчасовий вихід для забезпечення оперативного блоку було знайдено?

Дійсно, було знайдено тимчасовий вихід з ситуації, і я відчуваю допомогу та сприяння колег з правоохоронних органів, а саме СБУ, Нацполіції, Державної прикордонної служби. Сподіваюсь, найближчим часом й інші правоохоронні візьмуть участь спільно з ДБР у документуванні злочинних дій. Однак більш ефективно було би, якби оперативні підрозділи діяли безпосередньо у складі ДБР. Також потрібно враховувати, що всі правоохоронці, в тому числі працівники оперативних підрозділів, – наші підслідні.

Щодо внутрішнього контролю

Чи оголошувалися конкурси на посади працівників підрозділу внутрішнього контролю? Чи затверджені кваліфікаційні вимоги до посад працівників внутрішнього контролю?

Це питання, яке піднімав, піднімаю і буду найближчим часом знов говорити про нього в комітетах та залі Верховної Ради України. Для оголошення конкурсу на посади працівників управління внутрішнього контролю необхідні зміни в закон про Державне бюро розслідувань.

Саме в цьому структурному підрозділі працюють оперативні працівники. З саме зараз згідно закону про ДБР та закону про оперативно-розшукову діяльність здійснення оперативної діяльності покладається на структурні підрозділи, які діють в управлінні внутрішнього контролю. Без внесення змін в закон щодо переліку посад і передбачення посади оперативного працівника, я не можу оголосити конкурс на працівників управління внутрішнього контролю.

Хто зараз виконує повноваження внутрішнього контролю у ДБР?

Призначено керівника управління внутрішнього контролю, і є двоє працівників — спеціалістів-поліграфологів. Тому не можна говорити, що цей підрозділ зовсім не діє: поліграфологи працюють та виконують свої повноваження.

Хто відповідатиме у разі порушення прав особи, яка є фігурантом розслідування, але яка не набула процесуального статусу підозрюваного?

Відповідальність несе той, хто порушив права людини під час процесуальних або оперативно-розшукових дій — слідчий, оперативний працівник, прокурор.

Щодо повторного поліграфу

Ви пройшли психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфу. У зв’язку з чим це було необхідно зробити ще раз? Чи пройшли це дослідження заступники директора ДБР?

Згідно з законом про ДБР усі працівники зобов’язані проходити поліграф під час призначення на посаду і потім — не менше разу на рік. Це унікальна норма, якої немає в жодному іншому органі. Оскільки вже минув рік з обрання мене директором ДБР, я першим пройшов поліграф. Після мене — заступники, перші працівники ДБР.

Результати дослідження надаються директору. Він може їх вивчати та приймати певні рішення стосовно працівників.

Чи відчуваєте Ви на собі психологічний тиск, пов’язаний з керівництвом Державним бюро розслідувань?

Сама посада керівника правоохоронного органу свідчить про психологічний тиск. Насправді, він є щоденним, оскільки я несу відповідальність перед колективом, перед суспільством за досягнення цілей та виконання завдань, які я поставив. Я впевнений в правильності своїх дій та їх законності.

Я розумів, що буде багато уваги: будуть дивитися в правовій площині на кожне моє рішення та дію, тому у мене немає права на прийняття неправильного рішення. Цю відповідальність я також відчуваю. Я боровся за ДБР і буду за нього боротися надалі.