Олег Ткачук. Голова Ради суддів України, суддя Верховного Суду
25.10.2018
Зараз суддівській незалежності загрожує більше факторів, ніж будь-коли раніше. Проте роль суддівського самоврядування у забезпеченні охорони представників правосуддя також зросла. Про реальні показники суддівського суверенітету, участь Ради суддів в охороні володарів мантій та причини збільшення випадків посягань на суддів та їхнє майно розповів голова РСУ, суддя Верховного Суду Олег ТКАЧУК.
«Раніше таких частих проявів тиску на суддів, погроз не було»
— Олегу Степановичу, яким конкретним питанням присвячений сьогоднішній семінар із суддівської етики?
— Питання «доброго імені» суддів, судової системи, авторитету правосуддя і суду для українського суспільства тривалий час залишається актуальним. Разом з тим ці питання взаємопов’язані з такими поняттями, як доброчесність та етика судді. Для забезпечення функціонування правосуддя високі стандарти професійної діяльності судді мають бути
поєднані з бездоганною поведінкою тих, хто здійснює судочинство. Крім того, Рада суддів опікується проблемами дотримання суддями і працівниками апарату етичних правил, попередження корупції в судовій системі. Саме тому члени РСУ присвятили 2 останні дні обговоренню питання щодо вироблення нових та підвищення ефективності наявних механізмів запобігання корупції.
Дискутуємо і про те, чи може суддя братись за певну справу, якщо є сумніви в наявності у нього конфлікту інтересів з іншими суддями чи учасниками процесу, і яку процедуру застосувати для його врегулювання. Суддя повинен розуміти, чого йому робити не можна відповідно до Кодексу суддівської етики, процесуальних кодексів чи законодавства про запобігання корупції.
— Як це корелюється із незалежністю судді?
— Добросовісний і чесний суддя повинен відчувати підтримку всього державного механізму й громадянського суспільства. Адже його діяльність не тільки є суспільно значимою, але й забезпечує справедливість і правопорядок, демократичний розвиток держави. Звичайно, суддя повинен відчувати силу свого рішення, впевненість, що після ухвалення всі з повагою ставитимуться до нього. Для того щоб судові рішення були бездоганними з точки зору правової, юридичної цінності та забезпечували формування правової держави, суддя має бути кваліфікованим працівником, людиною високих етичних принципів, убезпеченою від стороннього впливу, відстороненою від зовнішніх чинників. А найголовніше — він має почуватись у безпеці.
— Як ви оцінюєте цей фактор? Адже статистика свідчить, що 40% столичних суддів стикаються з різними проявами тиску: від неналежної поведінки під час судового засідання до погроз, які надходять на їхні телефони.
— Так. Подібні випадки непоодинокі. Недавно ми відвідали Шевченківський районний суд м.Києва, де дізнались про інший вид тиску. На машини суддів клеїли наліпки обурливого змісту, тобто особи, які це зробили, прийшовши на автостоянку, точно знали, що той чи інший автомобіль належить судді. Крім цього, суддям нерідко надсилають на телефони повідомлення з погрозами.
Мета спільної наради членів Ради суддів із суддями місцевого суду, працівниками правоохоронних органів у цьому випадку полягала у тому, щоб звернути увагу суддівського співтовариства, органів суддівського врядування та самоврядування на такі прояви і визначити, які конкретні для цього випадку і загальні для усієї судової системи заходи потрібно вжити, щоб попереджувати подібні випадки в майбутньому, а також забезпечувати контроль за тим, щоб участь правоохоронних органів у розслідуванні цих правопорушень була дієвою і оперативною. Кожний випадок тиску на суд чи суддю має бути розслідуваний, особи, причетні до цього, мають бути виявлені й покарані. Ніхто не має права впливати, тиснути на суд, погрожувати суддям.
Той, хто це собі дозволяє, має усвідомити невідворотність кари. Адже такі посягання не лише спрямовані на певну посадову особу, а фактично зазіхають на підвалини держави, влада в якій належить народу.
— Разом з тим дієвість правоохоронних органів нині під сумнівом. Адже за останні 4 роки за тиск на суддю жодну особу не було притягнуто до кримінальної відповідальності.
— Такі провадження є, але їх небагато. І в деяких справах навіть є вироки. Утім, проблема з розслідуванням злочинів проти правосуддя існує. Складовою цієї проблеми є відсутність теоретичних і практичних напрацювань, досвіду роботи у підрозділів правоохоронних органів. Адже раніше таких частих проявів тиску на суддів, погроз на їхню адресу, що супроводжуються пошкодженням майна або насильством, не було. Тому подібні розслідування проводилися рідко, спеціалістів у цьому напрямі роботи небагато.
Збільшення випадків тиску на суддів, нападів на них ще не сформувало належної практики в роботі правоохоронців, які при розслідуванні подібних справ повинні враховувати певну специфіку, свій предмет доказування, мету злочину тощо.
— Але якщо подання заяви до поліції не є обов’язком судді, то повідомлення про застосування тиску до нього до Вищої ради правосуддя є неодмінним.
— Так, це його обов’язок. Ми вважаємо такі дії необхідними, адже тоді кожний подібний випадок набуває публічності. Всі повідомлення суддів публікуються на сайті ВРП, і кожен громадянин може побачити, що сталось із конкретним суддею. У той же час кожен, хто ризикнув погрожувати судді, має знати, що він став «антигероєм», а про його вчинок стане відомо усім людям. А наші люди, українці, до подібного ставляться негативно.
До того ж судді одночасно повідомляють Раду суддів про такий факт, і ми стежимо за тим, щоб розслідування кожного факту було належним. Нас хвилює, як з повідомленням працюють у поліції, які заходи вживаються для гарантування безпеки цього судді й інших суддів у майбутньому.
«Голова суду відповідає за те, що відбувається у довіреній йому установі»
— Тобто ваша функція є наглядовою? Представники ВРП чи РСУ не виїжджають на місце події, коли суддям погрожують чи вчиняють інші неправомірні дії щодо них?
— Ми щоразу реагуємо на сигнали суддів, коли вони надходять, як і колеги з ВРП. Проте інколи важливо приїхати до суду, в якому трапився подібний випадок, щоб якнайшвидше знайти його причину та попередити подібні випадки в майбутньому. Члени Ради суддів за шість останніх місяців відвідали понад тридцять судів. Ми спілкувалися з колегами, вивчали організацію роботи судів, обговорювали різні питання. І разом думали над тим, як запобігти зазіханням на незалежність суддів.
— І якими є причини зазіхань?
— Найчастіше таке трапляється через те, що особа має намір домогтися вигідного для себе вирішення справи або ж, навпаки, добивається, щоб справа не була завершена. Однак буває, що хтось просто не зміг отримати рішення чи скористатись якимось своїм процесуальним правом в судовому засіданні. Тобто необов’язково, щоб невдоволення чи нападки на суддю були спричинені несприйняттям чи ухваленням судового рішення. Інколи спочатку намагаються вплинути на помічника, а потім — на самого суддю.
Тут потрібно згадати і про роль голови в організації роботи суду та його вплив на внутрішню атмосферу в колективі.
Насправді голова суду в певному сенсі є виконавчим органом зборів суддів. Збори обирають голову, який має виконувати рішення колективу. У той же час суддівське самоврядування — збори суддів, РСУ — діє для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності. Власне, незалежність судді забезпечується у тому числі належним функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування.
Діючи у такому статусі, голова суду повинен оперативно реагувати на всі події, що відбуваються поза межами процесуальної діяльності суддів.
Звичайно, для цього суддя, який обраний колективом на адміністративну посаду, має володіти певним інструментарієм, у його розпорядженні мають бути вироблені практикою рекомендації щодо управління, адміністрування та медіації.
Над розробкою таких методичних рекомендацій Рада суддів працює спільно з головами судів, котрі мають значний суддівський досвід, із суддями у відставці, науковцями та міжнародними партнерами. Вони оперують досвідом своїх країн.
— Як видно з рішень ВРП, певна частина заяв, повідомлень суддів про втручання в діяльність не має ознак тиску. Чи не планує РСУ викоренити цю проблему, розробивши рекомендації, які відмежовували б хибні уявлення про втручання у діяльність від реальних загроз як для здійснення судочинства, так і для представника правосуддя?
— Ми працюємо над цим, хочемо, щоб судді краще орієнтувались у цих питаннях і ми могли об’єктивно оцінювати ситуацію. Проте в багатьох випадках саме повідомлення про тиск чи заява про можливе втручання у діяльність судді є пересторогою недобрим людям від спокуси діяти неправомірно.
Разом з тим РСУ вважає, що забезпечення незалежності суддів, так би мовити, процесуальної недоторканності, має підтримуватися громадянським суспільством. Об’єктивна журналістика, об’єктивна критика, гідна поведінка сторін у судових процесах, дотримання етичних правил юристами, які причетні до здійснення правосуддя, — це складові гарантії неупередженого, справедливого правосуддя.
Рада суддів пропагує подібні підходи. Адже правосуддя, як відомо, — це основа держави. Діючи у цьому напрямі, ми запропонували адвокатам і прокурорам разом із суддями обговорити можливість прийняття спільних етичних правил, стандартів діяльності, які дозволяли б забезпечити належний рівень поведінки учасників судочинства та відповідали б тим вимогам, які суспільство висуває до кожного з нас. У той же час зазіхання на суддівську незалежність має на меті заподіяння шкоди самому порядку здійснення правосуддя. Тому часто такі неправомірні дії супроводжуються намаганням вплинути на незалежність прокурорів чи адвокатів, котрі в судовому процесі є захисниками чи представниками сторін. Про це ми говорили на недавній зустрічі з представниками органів самоврядування прокуратури і адвокатури. Наступна дискусія, яка відбудеться 26 жовтня на спільному засіданні Ради суддів, Ради прокурорів і Ради адвокатів, також буде стосуватися питань незалежності суддів, гарантування їх безпеки, безпеки інших осіб, які беруть участь в судочинстві. Я впевнений, що нас на цьому шляху чекає успіх.
— А провести подібну зустріч із ВРП задля врегулювання нагальних проблем оперативності та дієвості розгляду тих же повідомлень про тиск не плануєте?
— Наша співпраця із ВРП та Державною судовою адміністрацією відбувається і де-юре, і де-факто, адже ми входимо до однієї системи органів врядування та самоврядування. На наших спільних робочих нарадах якраз і вирішуються такі питання. Наприклад, про заходи щодо забезпечення незалежності суддів, стосовно служби судової охорони, про необхідність і способи забезпечення охорони судів, поки остання ще не створена. Ми обговорюємо також ефективність діяльності правоохоронних органів у розслідуванні випадків нападів на суддів, втручання у їхню діяльність. Хочу сказати, що співпраця Ради суддів і ВРП є продуктивною, а вжиті заходи щодо забезпечення незалежності суддів у багатьох випадках мають позитивний результат. І цьому передусім сприяють інституційна незалежність судової влади і надійна конституційна охорона суду і суддів від можливості будь-якого політичного впливу.
— На початку року в Ірпінському міському суді Київської області стався випадок із розміщенням на бігборді «прайса» послуг судді. Його зняли, проте фото з мережі видалили десь через тиждень. Що у цьому випадку завадило оперативно вирішити це питання?
— На мою думку, це пов’язано із тим, що ніхто не знає, що робити у такому випадку. Ми не маємо досвіду боротьби з подібними діями, адже вони настільки вульгарні, що у порядної і чесної людини просто руки опускаються перед хамством. Люди бувають шоковані й ошелешені, але, очевидно, потрібно бути до цього готовим. У сукупності усі такі випадки підривають суддівський авторитет та довіру до системи правосуддя. А в подальшому безкарність за хуліганські дії призводить до скоєння інших злочинів не тільки щодо суддів, але й інших людей.
Тому і правоохоронні органи, і органи місцевої влади, і місцевий суд мають виконувати свою частину повноважень для забезпечення правопорядку. У свою чергу Рада суддів разом із партнерами забезпечує навчання суддів і працівників апарату судів на предмет реагування на конфліктні ситуації, ми готуємо стандарти організації роботи суду, складовою яких мають стати рекомендації, алгоритми дій у таких та інших випадках.
«Закриття декларацій на цьому етапі нічого не змінить»
— Ще один захід, спрямований на підвищення довіри до суду, — це відкриття декларацій. Але, наприклад, в Асоціації суддів господарських судів України стверджують, що побічним ефектом оприлюднення звітів про доходи та витрати в інтернет-просторі є підвищений інтерес злочинців до служителів Феміди. В одному зі своїх інтерв’ю ви зазначили, що за відкритість даних надто довго боролись і це виправданий захід. Як у цьому питанні знайти золоту середину?
— Опублікування декларацій було вимогою суспільства, люди хотіли бачити, на які кошти живуть судді. Ми мали підтвердити свою доброчесність, усунути сумніви з цього приводу і необґрунтовані звинувачення. І практика відкриття декларацій є абсолютно прийнятною для іноземних колег. Стосується цей обов’язок однаково і міністрів, і інших чиновників. Тому судді як представники органів державної влади просто не могли його уникнути.
Закриття декларацій на цьому етапі нічого не змінить, тому що того, що з’явилось в мережі, вже з неї не прибереш. Дещо посилити безпеку суддів та їхнього майна в цьому аcпекті, на мою думку, здатне відстрочення проміжного декларування у зв’язку зі змінами у майновому стані. Є й думки щодо того, аби передати базу електронних декларацій, наприклад, до органів фіскальної служби, НАБУ чи НАЗК, які надавали б інформацію за запитами громадян, а останні, щоб її отримати, мали б зазначати свої дані. Це полегшило б роботу слідчих у випадку посягання на суддю та його майно й втримало б декого від недобросовісних дій.
«Судова влада не може існувати без виконавчого органу!»
— Зі сказаного вами можна дійти висновку, що незалежність суддів напряму залежить від рівня розвитку суддівського самоврядування. І невипадково саме питання незалежності та самоврядування постійно обговорюються на з’їзді суддів. Розкажіть про нововведення, які вже посприяли підвищенню ролі суддів у організації роботи судів і судової системи загалом.
— В новій редакції Конституції передбачено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування. Важливо, що роль суддівського самоврядування в забезпеченні правосуддя в державі визначається на рівні Основного Закону. Суддя є основою суддівського самоврядування, він же є носієм судової влади. Він ухвалює рішення іменем України. У той же час управління всередині судової влади здійснюється через колективні органи — збори суддів, РСУ, з’їзд суддів. Колективний розум, зусилля суддівської громади мають забезпечити придатні умови роботи суддів, працівників суду, умови для здійснення правосуддя у кожній установі, для перебування в суді сторін справи, прокурорів, адвокатів. Разом з тим саме суддівське самоврядування має забезпечувати і охороняти суддівську незалежність при розгляді справ. Тобто так звана внутрішня незалежність судді і суду перебуває під опікою суддівського самоврядування. Голова суду тут має виступати свого роду виконавчим органом, так само як РСУ має виконувати рішення з’їзду суддів. Коли Рада суддів у новому складі почала роботу, ми вирішили, що маємо, крім іншого, перевірити, яким чином виконуються рішення з’їзду суддів на місцях. Для ради важливим є все: проблеми, які турбують суддівські колективи, як ці проблеми вирішуються зборами суддів, чи ефективно працює апарат суду, адже і РСУ відповідає за організацію роботи в установах.
Крім того, на час формування нового складу ради існувала велика проблема з відсутністю очільників майже 100 судів. Ми висловили свою категоричну позицію з цього приводу: «Суд не може існувати без виконавчого органу!»
І нині вказана проблема втратила свою актуальність саме завдяки діяльності ради. Адже у судах (як у Києві, так і в регіонах), які ми відвідали, нам вдалося переконати суддів, що вони мають бути взірцем самоорганізації, а збори — ефективним механізмом судової влади.
—А як себе проявили уповноважені Ради суддів у регіонах?
— Уповноважені у регіонах, як і члени робочих груп РСУ в областях, — це дуже важлива допоміжна сила у нашій діяльності. Адже вони є необхідною ланкою у зв’язку РСУ із більшістю суддів у державі. Рішення про створення подібних інституцій було прийняте ще на позаминулому з’їзді суддів. Ми лише повернулися до цього питання, і зараз у складі робочих груп у регіонах працює майже 400 суддів.
Вирішувати нестандартні проблеми — це одне, проте запобігати їх виникненню без присутності на місці просто неможливо. Якщо 31 суддя ради буде їздити за викликом з району в район, їм знадобиться 10 років, щоб об’їздити всі суди.
— Та все ж головне, що турбує суддів, — упевненість у власній безпеці. Як рада може вберегти їх від злочинних посягань?
— Сама не може. Але разом з іншими органами, що опікуються цими питаннями, здатна. Рада суддів вивчає і координує відповідну діяльність в цілому по країні. Нам важливо виробити стратегічні підходи і запропонувати тактичні заходи. У цьому спираємося і на міжнародний досвід, і на потенціал, наприклад, Міністерства внутрішніх справ. Структурні підрозділи цього відомства останнім часом набули суттєвої сили і досвіду, тому, я впевнений, розслідують усі випадки посягань на правосуддя, отже, винні будуть покарані. Разом з тим судді не можуть залишатися без спеціальної охорони, коли розглядають резонансні справи, пов’язані із національною безпекою чи тероризмом. Тому сподіваюсь, що до створення Служби судової охорони правоохоронні органи будуть не лише розбиратися із фактами посягання на суддів, а й оберігати служителів Феміди та їхні родини від злочинців. Тільки тоді представники правосуддя зможуть думати про справу і керуватись не страхом, а верховенством права.
Анна Линдіна
