5 міфів про Державне бюро розслідувань
17.09.2018
Діяльність ДБР з самого початку стала обростати певними міфами.
Активно поширювати неправдиву інформацію про новий правоохоронний орган в інформаційному просторі намагаються “експерти” та ЗМІ, пов’язані з одіозними політичними фігурами, котрі вперто не бажають, щоб “українське ФБР” запрацювало на повну силу.
За логікою таких політиканів, краще з самого початку не дати ДБР стати на ноги, ніж потім ховатися за кордоном, втрачаючи свої корупційні статки.
Сфера діяльності Бюро відома – топ-чиновники, судді, правоохоронці та особи, які скоїли військові злочини.
Після публічної заяви директора ДБР Романа Труби про причини повернення до конкурсної комісії документів кандидатів на 27 керівних посад, з’явилася низка дезінформуючих матеріалів про діяльність правоохоронного органу.
Проаналізувавши основні тези, що пропонують загалу опоненти Держбюро, можна з легкістю дійти висновку – це міфи, що базуються на недостовірній або спотвореній інформації та тиражуються із зрозумілою для всіх метою.
Міф 1. У ДБР працюють тільки директор і його заступники
Насправді це не так. Окрім конкурсів на керівні посади, які проводить зовнішня комісія, внутрішні комісії ДБР проводять конкурс на 674 посади – найбільший в історії України.
Щодо більшої частини посад конкурс уже завершено. У центральному апараті ДБР працюють вже 70 осіб. Визначено переможців на 126 посад слідчих – щодо них тривають спецперевірки.
Крім того, зареєстровано 7 територіальних управлінь. Через конкурси вже обрано 134 переможця теруправлінь, а заступники директорів вже почали готувати їх до роботи.
Залишилося лише провести співбесіди на посади слідчих у регіонах, але кандидатів, які дійшли до етапу співбесід, – більше 1000.
Міф 2. Роман Труба відмовив Зовнішній конкурсній комісії у призначенні переможців конкурсу
Це також не відповідає дійсності. Насправді, жодного документу, яким директор ДБР відмовляє конкурсній комісії у призначенні переможців конкурсу на посади, не існує.
Так само не існує і персональних відмов призначити на посади відібраних кандидатів. Всі документи переможців були повернуті на адресу Зовнішньої конкурсної комісії з причини відсутності в документах результатів психофізіологічного дослідження (поліграфу) кандидатів.
Комісія лише повинна привести документи кандидатів у відповідність, як того вимагає чинний порядок проведення конкурсу на зайняття посад у ДБР, затверджений Кабміном.
Міф 3. Поліграфом не можна встановити моральні та ділові якості майбутніх працівників, то можна не брати його до уваги
З власного досвіду проходження поліграфу хочу зазначити, що питання, які досліджуються поліграфологами, занадто важливі, аби їх ігнорувати в правоохоронному органі.
Низка блоків дослідження дають змогу не тільки з’ясувати минуле кандидата, а й реальні мотиви вступу на посаду до ДБР та виявити зв’язки з криміналітетом.
Поліграфологи перевіряють кандидатів на вербування іноземними спецслужбами та участь у заборонених організаціях. Не кажучи вже про схильність до вживання алкоголю та наркотиків.
Директор ДБР Роман Труба несе персональну відповідальність за роботу державного органу.
Уявімо ситуацію: комісія рекомендує директору ДБР призначити на керівну посаду людину, котра, можливо, має схильність до залежності від наркотичних речовин або має зв’язки з криміналом, а серед мотивів вступу на служби до Бюро є отримання “лівих доходів”? При цьому ця людина фігурує в кримінальному провадженні.
Чи призначили би ви її на керівну посаду в новому правоохоронному органі?
Саме для цього застосовують поліграф, який є спеціальним способом відбору кандидатів з відповідними морально-діловими якостями та незаплямованою репутацією.
Це надзвичайно важливо під час формування нового правоохоронного органу. І цілком закономірно, що керівник, який несе відповідальність за дії своїх підлеглих, без ознайомлення з результатами психофізіологічного дослідження, не може прийняти правильне кадрове рішення.
Така аналогія діє і в інших установах, де використовується поліграф при підборі кадрів. HR-менеджери організовують подібні дослідження та передають результати керівнику, котрий безпосередньо приймає остаточне рішення щодо працевлаштування особи.
Міф 4. Конкурсна комісія має право знищувати результати поліграфу
Постановою Кабміну про порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа в Державному бюро розслідувань, котрою безпосередньо керується конкурсна комісія, чітко визначено, що матеріали дослідження передаються для ухвалення кадрового рішення та зберігаються безпосередньо в підрозділах ДБР.
При цьому ніде не вказано, у якому саме підрозділі вони можуть зберігатися – ще один міф зовнішньої комісії, яка стверджує, що це має бути Управління внутрішнього контролю.
Отже, Кабмін чітко встановив правила, за якими комісія повинна була направити на ім’я керівника Бюро відповідні пакети документів кандидатів, що включають також довідки щодо проходження психофізіологічного дослідження кожного із 27 переможців конкурсу на керівні посади. Інакше бути не може.
Міф 5. Підготовлений до другого читання законопроект про ДБР звільняє орган від політичного впливу
Зі змінами до закону про ДБР така ж плутанина, як і з конкурсними комісіями. Таких законопроектів у Верховній Раді аж три, але депутати в першому читанні ухвалили найменш болючий із них, заблокувавши проходження прогресивного законопроекту.
Так, у законопроекті групи народних депутатів (Найєма, Сотник та інших) повноваження проводити конкурси на всі керівні посади передаються Державному бюро розслідувань.
Чи могли з цим погодитися політики? Звичайно, ні. Тому вони всіма силами просували інший законопроект, до речі, авторства члена зовнішньої конкурсної комісії.
Відповідно до нього, зовнішня комісія все-таки обирає керівників управлінь центрального апарату, директорів територіальних органів, а також керівників управлінь внутрішнього контролю територіальних органів.
Через обраних представників внутрішнього контролю політики намагатимуться тримати на гачку весь ДБР.
Очевидно, що керівництво ДБР, намагаючись якнайшвидше запустити роботу правоохоронного органу, дає реальну оцінку подіям. Іншого шляху стати дійсно незалежним правоохоронним органом просто немає.
Головне, щоб громадянське суспільство також давало тверезу оцінку подіям, не лише критикуючи, але й підтримуючи правильні кроки.
Максим Білоусенко, спеціально для УП
