Редакція програми “Схеми” наполягає, що генпрокурор Юрій Луценко відмовився від відкритої розмови з її головним редактором Наталею Седлецькою, а запит на збір інформації щодо журналістів не уточнив.

У своїй відповіді на заяву Луценка редакція наголошує на безпрецедентній кількості журналістських даних, до яких силовики отримали доступ у суді.

Генпрокурор звинуватив журналістку в прагненні створити “шоу” і заперечив, що їхня зустріч була б “міжсобойчиком”. А “Схеми” відповіли:

“Прес-секретар Луценка зателефонувала Наталці Седлецькій майже опівночі, повідомивши про запрошення в ГПУ. Редакція “Схем” разом з керівництвом у Празі ухвалила рішення погоджуватись на зустріч лише в присутності камери, щоб на всі питання почула відповідь не лише Наталка, а все суспільство”.

“На цей же час редакція забронювала ефір для Луценка і кликала його і в наступні дні. Пропозиція досі в силі. Утім, він відмовився йти на відкриту розмовуз журналістами “Радіо Свобода”, – додає програма.

Луценко заявляв: “Буде час – піду на ефір. Але в робочий час робити цього не буду”.

Слова Луценка про те, що він запрошував журналістку на зустріч із десятьма депутатами у “Схемах” заперечили: “Група народних депутатів самостійно ініціювала зустріч із генеральним прокурором, бо за статусом депутати мають право на невідкладний прийом. Седлецьку на цю зустріч не запрошували“.

“Про присутність голови парламентського комітету з питань свободи слова Вікторії Сюмар на зустрічі з генпрокурором стало відомо постфактум з її слів”, – додали журналісти.

Луценко демонстрував документ на доказ того, що “слідчі хочуть отримати лише дату, коли ці журналісти були конкретно у “соті” мобільної вежі на території НАБУ”, а де ще за 17 місяців були журналісти їх не цікавить.

“Документ, який показує Луценко, – це лист слідчого в “Київстар”, а не сама ухвала суду, яка дає дозвіл на доступ до повної карти пересувань журналістів протягом півтора року, їхніх дзвінків та SMS” – відповідає редакція “Схем”.

“Зокрема, слідчий Іжук просив суд і отримав доступ до такої інформації: дата, час, тривалість кожного з’єднання; номери всіх абонентів; відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS) (включно зі змістом); місцезнаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з’єднань; imei-код пристрою”, – додає вона.

На думку журналістів, слідчий визначив потрібний обсяг інформації вже після рішення суду, а Луценко визнав надмірним обсяг даних із мобільних журналістів, доступ до яких його підлеглим відкрив суд, після реакції суспільства.

“Однак замість вказівки слідчому не використовувати судову ухвалу, уточнити потреби і звернутися до суду за новою, генпрокурор навпаки прискорив отримання ГПУ даних від оператора. Адже в день, коли історія набула резонансу, слідчий написав лист у “Київстар” із вимогою таки видати інформацію, ще й встановивши дедлайн до 18 вересня”, – обурюються вони.

Журналісти визнають, що у листі слідчий попросив надати лише дані про дату, час та тривалість місцезнаходження телефонів журналісток у зоні дії веж оператора в декількох кварталах навколо НАБУ у період з липня 2016-го по листопад 2017-го року. Але підозрюють, що до 27 вересня слідчий може звернутися до оператора повторно.

Якщо слідчих не цікавить інша журналістська діяльність, крім часу розголошення негласних слідчо-розшукових дій, то чому вони отримали доступ до даних журналістів аж за 17 місяців, дивуються вони. І не виключають, що через журналістські розслідування підлеглі Луценка хотіли відслідкувати всі контакти та виявити джерела головреда програми.

На тезу Луценка про те, що він має право порушувати зону журналістської приватності “у мінімально необхідній мірі”, “Схеми” відповіли, що генпрокурор має керуватися законами, а журналіст має право не розкривати джерела: “Отримання інформації про місцезнаходження журналістів протягом такого тривалого часу загрожує розкриттю їхніх джерел“.