Старий кодекс краще нових двох?
04.08.2018
10 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон), яким було внесено зміни до кримінальному процесу, зокрема й ті, які спрямовані на створення додаткових гарантій та забезпечення прав громадян, покликані зменшити зловживання та посилити контрольну функцію слідчих суддів на даній стадії, а отже тих, які «ускладнюють» роботу слідчому.
Однак, правоохоронні органи знайшли дуже зручний спосіб, як позбавитись цих проблем у своїй роботі, принаймні їх відтермінувати, й разом з тим ще й позбутись проваджень, якими ніхто не займається та які погіршують статистичні показники роботи.
Так п. 4 § 2 розділу 4 Закону зазначено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
При цьому, статтею 217 КПК України передбачено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Водночас, відповідно до п. 5 та 6 цієї ж статті рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором, і таке рішення не може бути оскаржене.
Фактично, зазначені норми дають прокуророві право на власний розсуд об’єднувати два будь-які провадження між собою, незалежно від часу, місця можливого вчинення злочинів, а також осіб, які фігурують в процесуальних документах.
Також ні для кого не секрет, що в правоохоронних органів номінально в роботі безліч проваджень, які внесені ними до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) не за власним бажанням, а на підставі ухвали слідчого судді, і якими просто ніхто не займається.
Отже тепер, якщо прокурору необхідно розпочати та провести розслідування й уникнути зайвих проблем, пов’язаних із нововведеннями до КПК України (можливістю оскарження підозри, необхідністю звернення до слідчого судді з метою проведення експертизи, тощо), прокурору достатньо прийняти постанову про об’єднання такого розслідування з одним із старих, які в достатній кількості на кілька років уперед, знаходяться в їх роботі, та присвоїти такому розслідуванню старий номер із старою датою та вказувати їх у процесуальних документах.
Очевидно, що такі дії є зловживанням прокурорів, проте оскаржити їх неможливо, тому вже зараз так звані правоохоронні органи широко використовують вказаний прийом під час досудового розслідування.
Проте, захисникам та слідчим суддям не варто залишати такі зловживання без уваги та слід активно на них реагувати та давати відповідну оцінку.
Так, ст. 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином будь-який новий епізод чи нове провадження, внесені після введення в дію змін, незалежно від майбутнього їх об’єднання, виділення, тощо, має розслідуватись з урахуванням нововведень, адже в момент внесення до ЄРДР розпочинається розслідування і саме в цей момент на нього починає розповсюджуватись дія змін.
Вказаний висновок підтверджується формулюванням «та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін».
При цьому, факт об’єднання кримінальних проваджень, розпочатих до та після набрання чинності Законом в одне та присвоєння йому номеру та дати більш раннього провадження, не означає, що воно має здійснюватись за старими правилами.
Тому, враховуючи положення ст. 214 щодо моменту початку досудового розслідування, можна зробити висновок, що навіть після об’єднання, кримінальне провадження, щонайменше, в частині розслідування проваджень (епізодів), які були внесені після набрання чинності Законом має розслідуватись за новими правилами
Проте, законом не передбачено часткової можливості застосування вказаної норми і здійснення розслідування за одними статтями одночасно в двох редакціях, тому виникає питання: А за якими правилами тоді розслідувати провадження, створені шляхом об’єднання одного нового та одного старого?
Враховуючи, що нові правила застосовуються до справ, відомості по яких внесені в ЄРДР після введення в дію змін, а також приймаючи до уваги, що провадження, яке внесене після набрання чинності Законом є частиною всього об’єднаного провадження, то усе об’єднане провадження підпадає під визначення «до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін», а тому усе таке об’єднане провадження має розслідуватись за правилами, встановленими КПК України, з урахуванням змін, внесених Законом від 10.10.2017 р.
Вважаю, що вказаний підхід слід активно застосовувати захисникам та слідчим суддям при розгляді клопотань та скарг під час кримінальних проваджень, оскільки він сприятиме посиленню прав громадян та зменшуватиме зловживання правоохоронців під час розслідувань, які зараз викликають дуже багато нарікань, надасть захисту більш вагомих інструментів протидії свавіллю правоохоронної системи.
Андрій Левковець
