Конкурси у ДБР: статистика – річ уперта
04.08.2018
Як відомо, навесні розпочались відразу 3 паралельні конкурси на посади до новоствореного органу правопорядку – Державного бюро розслідувань.
Зовнішня конкурсна комісія, що складається з “політичних репрезентанів” (по 3 особи від уряду, парламенту і президента), відбирає керівників середньої ланки. Про це я писав у попередньому блозі. Ситуація тоді склалась не дуже радісна, адже згідно аналізу “Автомайдану”, що здійснений за методологією експертної організації StateWatch, лише 45% осіб не мали репутаційних плям у біографії та професійній діяльності. Більше про “теплові пастки” і політичні договорняки, описував на шпальтах “Дзеркала тижня”. Цього разу розповімо паралельні історії.
В цілому, результати по відбору керівництва середньої ланки ДБР мало кого задовольнили. У більшості випадків звучала критика і вона дійсно заслуговує на те, щоб її почули. Тим більше, коли до керівництва потрапили особи з украй негативною репутацією:
– перше слідче управління довірили Євгену Шевцову, який має не тільки негативну репутацію серед правоохоронців, але й чия дружина є мультимільйонеркою з бізнесом, що працює в досить неоднозначній сфері (онлайн-ігри, беттінг);
– третє слідче управління (військові злочини) очолив одіозний прокурор Артем Бугаєць;
– керівником управління внутрішнього контролю став екс-СБУшник Богдан Чобіток;
– відділ по роботі зі ЗМІ та громадськістю віддали Мар’яні Гайовській-Ковбасюк, яка не змогла пояснити джерела походження коштів на майно чоловіка, що все життя працював прокурором, а тому вибула з конкурсу на головного спеціаліста цього ж відділу при спілкуванні з комісією N1 (центральний апарат).
Згадаємо і про те, що конкурсна комісія N2 проводила своє тестування в Сервісних центрах МВС (екс-МРЕО) без анонімізації даних – кандидатів просто саджали за попередньо визначені комп’ютери. Потім дивним чином відмінили поліграф і почали втрьох (загалом в комісії 5 членів) проводити співбесіди. Звісно, очолював цю комісію радник директора ДБР Олег Шрам. Як свідчать джерела, саме його свого часу “поперли по статті” з прокуратури за неподачу документів до суду по справі “ЛАЗу”.
Тут варто згадати і за так званого представника громадськості адвоката Петра Варишко.
Він дивним чином повністю підтримував УСІ рішення – починаючи від тестування у будівлях екс-МРЕО і до голосування за одіозних заступників керівників територіальних управлінь. Чи то за нерозумінням, чи то за злим умислом репрезентант однієї відомої ГО просто підіграє провладним елітам у встановленні контролю над ДБР.
А тепер про приклад того, коли громадськість усіма силами бореться за результат і отримує відповідний результат. Мова йде про спроби StateWatch та “Автомайдану” досягти успіху під час відбору держслужбовців та слідчих центрального апарату ДБР. Як вже зазначалось вище, нами попередньо була розроблена методологія аналізу кандидатів, за якою аналітики профільтрували всіх (!!!) кандидатів на посади слідчих до центрального апарату. І саме ця інформація використовувалась мною, як секретарем конкурсної комісії, під час співбесід для відсіювання недоброчесних кандидатів.
Таким чином повз посади пролетіли кілька “цікавих” осіб: Антон Дрозд з прокурорського угрупування “Лисі птахи”, “євромайданівський” прокурор Павло Головко, вищезгадана дружина екс-прокурора Львівщини Мар’яна Гайовська-Ковбасюк та ще кілька одіозних осіб.
Статистика – річ уперта. І зараз продемонструю результати спільної роботи.
За квотами “а” (слідчі прокуратури) та “б” (слідчі інших підрозділів) було обрано 75 кандидатів і саме їх рекомендуємо на посади. Всі вони поділялись на три категорії (по “репутаційних” кольорах) – зелені (ризики відсутні), жовтні (невеликі ризики) та червоні (високі ризики).
Як наслідок, серед вищезгаданих 75 потенційних слідчих:
58 осіб – “зелені”.
17 осіб – “жовті”.
Серед цих 17 осіб, що мають певні ризики, 11 – не знали про обов’язок декларування нерухомістю, яка не є у власності, а знаходиться у них на праві користування. 3 – мають окремі запитання по майну. 1 – мутна ситуація, коли й ніби можна поставили “зелений” колір. Ще 2 – сумнівне закриття кримінальних проваджень. І останній – згадувався на блогах одного не дуже об’єктивного ресурсу під назвою “Кореспондент”.
Як наслідок, маємо майже 80% потенційних слідчих, що не “засвітились” у мутних справах за свою професійну кар’єру. Ще 11-ом потрібно уважніше прочитати Закон “Про запобігання корупції”, щоб право користування квартирою було зазначене в е-декларації. В цілому, якщо підрахувати їх разом, то більше 90% тих, хто буде розслідувати справи ДБР – можуть стати опорою для громадянського суспільства.
Вже зустрічав на просторах Інтернету слова директора ДБР Романа Труби про успіх роботи конкурсної комісії N1. Але відповідально заявляю, що жодної ролі Труби в роботі нашої комісії НЕ БУЛО. Більше того, він створював непересічні перепони для нашої діяльності. Хотів би порадити Роману Михайловичу асоціювати себе з роботою комісії N2 (для територіальних управлінь), що повністю (!!!) йому підконтрольна. Ми обов’язково проаналізуваємо кого саме обрав радник Труби Олег Шрам разом з адвокатом Варишко і співробітницею Мінюсту Якимчук. І опублікуємо ці дані.
І наостанок, ми не будемо закривати очі на те, що відіграє ледь не ключову роль у роботі органів правопорядку. Мова про те, ЯК і ХТО буде керувати слідчими. І тут без тотального контролю з боку ЗМІ та громадськості не обійтись. Може бути програно кілька битв, але поки це ще далеко не поразка у війні. Тим більше, коли на носі наступні президенські та парламентські перегони, під час яких політична мапа буде перерозподілена заново і, як наслідок, керівництво ДБР почне орієнтуватись на нові еліти. Дай Б-же, щоб ці еліти були проєвропейськими за цінностями і підходами в управлінні державою.
Олександр ЛЄМЄНОВ
