Ольга Худецька.МВС треба розпустити і набрати заново, а не атестувати
24.11.2016
Євген Павлюковський: Що змусило вас піти?
Анастасія Багаліка: І розкажіть, будь ласка, одразу всю вашу історію роботи в атестаційних комісіях. Коли ви прийняли рішення туди прийти і чому?
Ольга Худецька: Восени мені адвокат родин загиблих на Майдані Євгенія Закревська скинула посилання на анкету. Я не думала, що там реально будуть відбирати якихось активістів і журналістів, я очікувала більш зручного для МВС складу. Але на моє здивування, відібрали і волонтерів, і активістів. Тож ті комісії, що почали свою роботу, були досить із хорошим складом, як на мене. Ми почали роботу 6 грудня. Після того, як ми почали працювати, через 2-3 тижні стало зрозуміло, що ми не вкладаємося в строки. Це було викликано і тим, що дуже багато людей були відправлені на заочний розгляд, але комісії мали їх викликати на очний розгляд. Все затягнулося.
Євген Павлюковський: Очний і заочний розгляд, в чому сенс?
Ольга Худецька: Атестація – це не тільки співбесіда, співробітники проходять тестування, на них збирається певний пакет документів, він подається у комісію. За інструкцією, що затверджена наказом, співбесіда – це лише додаткова опція. Комісія може викликати людину, а може і ні. Це залежить винятково від рішення комісії. Хтось керувався тим, що потрібно швидше закінчити – і тому менше викликати. Якісь комісії навпаки підходили до роботи виваженіше, викликали максимальну кількість людей.
Немає чіткого алгоритму: кого викликати, а кого ні. На мою думку, це не зовсім правильно. Всі повинні проходити співбесіду.
Анастасія Багаліка: Існують окремо атестаційні комісії, а існує апеляційна. Чим вона займається? Кого вона атестує?
Ольга Худецька: По суті, люди, які потрапляють до атестаційної комісії – це люди, них атестують двічі. Задумувалося це як право людей, які були рекомендовані до звільнення, апелювати до рішення комісії першої інстанції, написати скаргу, викласти своє міркування, чому вони цього не заслуговують. Мабуть, логіка в тому, що якась комісія могла бути некомпетентною, поставити недостатньо запитань, розглянути недостатньо матеріалів.
Ми стикнулися в результаті з тим, що міліція досить погано складала тести. Середньостатистично – складали близько мінімуму. Тобто прохідна межа – це 25, середній результат був десь 50 балів із 120. Але інструкція передбачає, що результат тестування – це одна зі складових рішення комісії. Були випадки, коли люди складали тестування на меншу кількість балів, але лишались працювати.
Анастасія Багаліка: Кого ви атестували? Це вищі чини чи рядові міліціонери? Чи була якась різниця у процесі і реакції? Ті. Хто подавав потім до суду, це був переважно керівний склад чи рядові?
Ольга Худецька: Атестація різних посад, звичайно, дуже відрізняється. Найважче співбесіди було проводити із оперативниками, бо в них робота так – спілкуватися із людьми, приховуючи свої мотиви і мінімально даючи інформації. Зі слідчими було важко спілкуватися, тому що вони виявилися дуже слабко підготованими. Ми дуже швидко впирались в те, що законодавства вони не знають. З керівниками було важче, тому що вони найбільш замкнуті були завжди, напружені, контролювали те, що вони говорять.
В суди подають всі. Можна виділити окремі сегменти позовів, але вони залежать не від посади, а від департаменту. Тобто проглядаються схожі позови. Хтось просто пише позов або купує послуги юриста, який його пише, а потім цей шаблон віддає всім своїм співробітникам. У них навіть є свій чат у Вайбері, де вони просто перекидають одне одному позови і різноманітні матеріали.
Євген Павлюковський: Чому ви залишили останню комісію?
Ольга Худецька: Є декілька причин. Не все в процедурі атестації влаштовувало громадську частину комісії. Ми із самого початку вказували на необхідність аудіо і відео фіксації, що дуже мало часу відводиться на співбесіду, неможливо знайти всі матеріали про людину, розглянути їх. 15 хвилин для цього – дуже мало. А коли почались суди, я виступала в якості свідка із комісії і зрозуміла, що це критично. І справді вкрай необхідно все це. Але далі почалося найцікавіше.
Позиція правового департаменту полягала в тому, що все чудово. Тобто нормативні документи, якими регулюється атестація, нормальні, а погані суд. Звичайно, є питання до того, як судді виносять рішення і перебирають на себе функції комісії, починаючи розглядати компетентність замість того, щоб формально розглянути процедуру. Але якщо є певні в законі недосконалості і двозначності, можливо, це треба прописати чіткіше.
Анастасія Багаліка: Якщо оцінювати процес атестації в цілому, він успішний? Чи є якісь підстави для того, щоб вважати, що атестація забуксувала саме зараз?
Ольга Худецька: Зараз відбувається атестація центрального апарату. Його проводить центральна атестаційна комісія. Її слюда і спосіб роботи говорить про те, що вона не є ефективною. Крім того відбувається атестація за новими правилами в деяких регіонах зараз. Склад комісій, які там є, передбачає, що більшість голосів завжди у міліціонерів старої гвардії. Крім того, працівників громадськості в комісіях відбирають зараз міліціонери. Це трошки смішно.
Найжахливіше, що ти дізнаєшся, коли потрапляєш в атестаційну комісію і проводиш сотні співбесід – це рівень кримінальних злочинів, які вчиняють самі міліціонери. Їх дуже багато. Все залежить від департаменту. Якщо ми говоримо про департамент боротьби з наркозлочинністю, то це перепродаж вилучених наркотиків або покази, що купуються за дозу. Якщо це управління по боротьбі із торгівлею людьми, то у нас є приклад: судимий за статтею «сутенерство» керівник управління. Якщо в середньому, то це фришування незаконного, кримінального бізнесу і застосування тортур.
Анастасія Багаліка: Якщо атестація буде відбуватися без змін і переатестовані будуть всі співробітники МВС, є шанси, що після цього буде проведена атестація, яка буде задовольняти громадськість, чи ні?
Ольга Худецька: Атестація, яка би задовольнила громадськість, полягає в тому, що всі представники старої міліції повинні бути звільнені і, можливо, допущені до конкурсу в нову поліцію.
