Олексій Ничипоренко. Начальник першого слідчого відділу Генпрокуратури
10.07.2018
До підслідності Державного бюро розслідування належить відкриття кримінальних проваджень щодо найвищих чиновників і державних службовців у державі. Саме тому працівники ДБР, і особливо керівники центральних підрозділів, мають бути професійними та політично незалежними особами. Однак серед кандидатів на керівні посади в Держбюро можна зустріти близьких родичів народних депутатів, які вже скомпрометували себе як правоохоронці.
Знайомтесь, начальник першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури – Олексій Валентинович Ничипоренко.
Свою прокурорську кар’єру Олексій Валентинович Ничипоренко розпочав одразу після закінчення навчання в КНУ ім. Т. Шевченка у 2009 році. Тоді він отримав посаду помічника прокурора Дніпровського району міста Києва. Відтоді Олексію Валентиновичу вдалося пропрацювати на посадах старшого слідчого, начальника слідчого відділу прокуратури, заступника начальника управління процесуального керівництва, заступника начальника відділу процесуального керівництва в місті Києві. А вже 3 червня 2016 року Олексій Ничипоренко став начальником першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління ГПУ. Сьогодні Олексій Валентинович Ничипоренко є кандидатом до Державного бюро розслідувань на посади керівника Першого та Другого управління організації досудових розслідувань.
Указ про призначення Олексія Ничипоренка на посаду начальника першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління ГПУ видав Юрій Луценко, який у травні 2016 року став Генеральним прокурором. За словами журналіста програми «Схеми» Михайла Ткача та народного депутата Сергія Лещенка, таке призначення могло бути своєрідною платою за те, що парламентська фракція «Відродження» підтримала Юрія Луценка та допомогла йому зайняти крісло Генпрокурора. Річ у тому, що Олексій Валентинович Ничипоренко – син народного депутата Валентина Ничипоренка, який тоді представляв фракцію «Відродження».
Сама ж Генеральна прокуратура у призначенні Ничипоренка нічого «сенсаційного» не побачила.
У 2015 році парламентським журналістам вдалося зафіксувати переписку народного депутата та лідера фракції «Відродження» Віталія Хомутинніка з тодішнім головою Одеської облдержадміністрації Ігорем Палицею. Під час листування Хомутиннік детально розповідав про корупційні «відкати» на митниці. За цим фактом київська прокуратура відкрила кримінальне провадження. Прокурором у ньому був ніхто інший, як Олексій Валентинович Ничипоренко, син іншого депутата із фракції «Відродження». Це може свідчити про конфлікт інтересів, якого пан Олексій і не намагався уникнути. Журналістам програми «Схеми» він пояснив: «Я жодного конфлікту інтересів не бачу. Який тут може бути конфлікт інтересів, якщо в Хомутинніка зняли телефон згори і він там спілкувався з приводу корупційних дій посадових осіб на митниці? То який це взагалі стосунок має до Хомутинніка? Це звичайне поточне провадження. Можливо, я якісь слідчі дії проводив. Мені це провадження нічим не запам’яталося. Це таке повсякденне провадження».
Також Ничипоренко курував розслідування злочинів проти Автомайдану. Ба більше, до обов’язків пана Олексія входило розслідування службового недбальства чи саботажу з боку інших прокурорів. Координатори та адвокати ініціативи «Адвокатів родин Небесної Сотні» неодноразово згадували про саботаж прокурорів у процесі розслідування злочинів, вчинених під час Революції гідності. Втім, до сьогодні невідомо про випадки покарання прокурорів за подібний саботаж. Тож щодо професійності прокурора Олексія Валентиновича теж виникають запитання.
Незважаючи на ряд запитань із приводу уникнення конфлікту інтересів, політичної незалежності та професійності Олексія Ничипоренка, він успішно заповнює декларацію доброчесності, не згадуючи про жодний із вищезазначених фактів.
Уже згаданий батько прокурора – Валентин Миколайович Ничипоренко сьогодні є народним депутатом. Спочатку він входив до фракції «Відродження», однак на початку 2018 року вийшов із неї. Сьогодні на сайті Верховної Ради можемо побачити, що Валентин Миколайович не входить до складу жодної фракції. Будучи депутатом, Валентин Ничипоренко був спійманийжурналістами на неперсональному голосуванні або «кнопкодавстві» в Раді, що є незаконним.
Також варто відзначити, що Ничипоренко-старший не вперше є депутатом. У минулому скликанні він був представником Партії регіонів і голосував за «диктаторські закони» Януковича.
У своїх деклараціях за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки прокурор Олексій Валентинович Ничипоренко вказав майже 1,3 млн грн заробітної плати, 932 тис. грн від продажу рухомого майна та ще 540 тис. грн подарунка від батька. Його дружина Анна Валеріївна за цей період заробила 101 тис. грн.
Власного нерухомого майна ні прокурор, ні його дружина не мають. Натомість вони задекларували право користування квартирою матері прокурора. Це житло розташоване в Києві, а його площа складає 86 кв. м. На жаль, цього житла немає в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак, за нашою інформацією, воно, можливо, розташоване за адресою: вул. Велика Китаївська, 10А.
У 2016 році, знімаючи сюжет, журналісти програми «Схеми» зафіксували прокурора Олексія Валентиновича Ничипоренка на автомобілі Volkswagen Touareg 2013 року вартістю 503 тис. грн. Цей автомобіль прокурору допоміг придбати його батько. Однак сьогодні це авто Олексій Валентинович, очевидно, продав та у 2017 році придбав новенький Mercedes-Benz GLE 250d 4 MATIC за 1,6 млн грн. Дружина прокурора має у власності Volkswagen Tiguan 2012 року вартістю 149 тис. грн.
Якщо ж говорити про декларації батька прокурора, то в них вказані мільйонні прибутки. Наприклад, у 2017 році Валентин Миколайович Ничипоренко разом із дружиною заробив 6,3 млн грн. Окрім мільйонних заощаджень, обоє мають значну кількість нерухомого та рухомого майна: 52 земельні ділянки, розташовані в різних куточках України (Київ, Автономна Республіка Крим, Київська, Львівська, Черкаська, Одеська області), 7 нежитлових приміщень, будівлю готельного комплексу з лікувально-оздоровчими функціями, площею майже 6 тис. кв. м. у смт. Східниця, будинок у Гнідині (неподалік Києва) на майже 600 кв. м і майже такої самої площі будинок у Києві, ще один будинок у Затоці та 5 квартир. Серед автомобілів – Morgan Aero8 2010 року, Land rover Range Rover, Honda CR-V та водний засіб Crownline Crownline 275 CCR. Також у власності родини велика кількість дорогоцінних аксесуарів.
Таку кількість майна депутату та його родині вдалося придбати за кошти, отримані від бізнесу. У декларації зазначені такі компанії, якими володіє або безпосередньо Валентин Миколайович, або його дружина Олена Вікторівна: «Золота баня», «Аднера», «Добро», «Кінді», «Жашківська кінно-спортивна школа», фірма «Гонпол», ТОВ «Пріорітет-центр», Ресурс ЛТД, «Маримонт холдингс Корпорейшн».
Та серед списку цих компаній відсутнє ТОВ «Владо». Утім, завдяки системі YouControl можемо переконатися, що її власником є дружина Олена Вікторівна Ничипоренко. Тож недекларування цієї компанії є порушенням чинного законодавства. Варто також зазначити, що компанія ТОВ «Владо» за 245 тис. грн стала власником двох свердловин і чотирьох джерел унікальної лікувальної мінеральної води «Нафтуся» в курортному містечку Східниця на Львівщині.
Нас також зацікавив і інший факт. Олексій Валентинович Ничипоренко із 2004 року теж займався бізнесом і був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Прокурор займався оптовою торгівлею одягу. І займався він цим аж до 2015 року. Натомість Генеральна прокуратура повідомляла, що Олексій Валентинович із 2009 року «працював безперервно в органах прокуратури на посадах…». Виходить, що прокурор поєднував свою правоохоронну діяльність із підприємництвом, що теж суперечить чинному законодавству.
Отже, як бачимо, до політичної незалежності, дотримання антикорупційного законодавства та професійності Олексія Ничипоренка є обґрунтовані претензії. Натомість сьогодні він є кандидатом на керівні посади Державного бюро розслідувань, яке буде вести справи, зокрема, щодо найвищих державних службовців і чиновників. Чи допоможуть вищезазначені характеристики Олексія Валентиновича вести йому ці справи об’єктивно та професійно – питання спірне.
