Звіт за результатами моніторингового візиту до Кременчуцької ВК (№69)

16.06.2018

Загальна інформація

“В спекотний вересневий день 1962 року до бурякового поля під’їхали дві автомашини з військовими на чолі з генералом…через кілька днів вихованці Кременчуцької ВТК розпочали будівельні роботи на пагорбі, чим і поклали початок будівництву Кременчуцької виправної колонії № 69…” – таку історію одразу ж розповів представникам моніторингової групи виконуючий обов’язки начальника установи.

Кременчуцька виправна колонія № 69 розташована по Зональному проїзду 1, у м.Кременчук, у деякій віддаленості від жилих будинків та інших споруд. Раніше на території колонії функціонувала лікарня для хворих на туберкульоз, яка наразі закрита та перебуває у напіваварійному стані.

На момент візиту до установи загальна кількість засуджених складала 363 особи, при плановій наповненості у 1200 осіб у минулому. Чисельність службовців колонії становить 139 осіб: 49 сержантів та старшого начальницького складу та 90 молодших інспекторів. Некомплект молодшого складу складає 60 осіб, а офіцерського складу 39. Серед засуджених – 85 осіб залучено до праці на виробництві. За поточний рік було звільнено 102 особи.

Моніторинговій групі вперше довелося побувати на території установи, яка “помирає”. Майже кожний співробітник повідомляв, що колонію скоро закриють. В останнє засуджених сюди привозили півтора роки тому – у лютому 2017 року. З того часу кількість засуджених постійно зменшується – до багатьох із них районний суд застосував так званий “Закон Савченко”, інші звільнилися за відбуттям строку покарання або умовно-достроково. За підрахунками адміністрації, вже до кінця року у колонії залишиться приблизно 200 – 250 засуджених. Багато співробітників колонії вже звільнилися аби шукати нове місце роботи, на вакантні посади знайти співробітників не вдається через низьку заробітну плату та явну тимчасовість роботи.

Те, що колонія “вмирає” помітно на кожному кроці. Будівлі – старі та занедбані, тому що грошові кошти на їх ремонт виділялися дуже давно. Співробітники колонії надто байдуже відносяться до візиту моніторингової групи, наче їм все одно, чи будуть знайдені порушення. Вони вже не будуть тут працювати. На території багато покинутих та законсервованих приміщень, і майже від кожного другого чуємо “от раніше тут..”, “от коли я почав тут працювати був розквіт, а зраза…”, “раніше, коли ще не знали про ліквідацію, ми зробили своїми силами геліоколектор для води, а тепер…”.

Для моніторингової групи залишилася незрозумілою позиція Міністерства юстиції України, яке планує ліквідувати Кременчуцьку ВК № 69. Враховуючи скасування Верховною Радою України так званого “Закону Савченко”, росту злочинності, відсутності доступу до багатьох установ виконання покарань у Донецькій і Луганській областях, ліквідація виглядає не далекоглядним кроком. Тим паче, ця установа – одна з багатьох установ, які за неофіційними даними будуть ліквідовані. Тим колоніям, які залишаться загрожує “перенаселення” – коли площі для тримання під вартою засуджених будуть явно не відповідати європейським стандартам. Можливо, у найближчому майбутньому нас буде чекати нова хвиля заяв до Європейського суду з прав людини у порядку Статті 3 (в контексті неналежних умов тримання під вартою).

Початок візиту

Моніторингова група була приємно вражена тим, як її представників зустріли у Кременчуцькій ВК № 69. На територію колонії членів групи запустили приблизно за 5 – 10 хвилин. При чому, одразу запросили для огляду установи, спитавши, куди б вони хотіли зайти в першу чергу. Тільки потім до огляду установи приєднався виконуючий обов’язки начальника. Він же був присутнім під час усього візиту. Співробітники не чинили супротив моніторинговій групі в огляді, не створювали конфліктів, відкривали та показували будь-які приміщення, давали спілкуватися із засудженими конфіденційно. Засуджені на адміністрацію установи не скаржилися. За враженнями членів моніторингової групи, відношення адміністрації до засуджених лояльне, подекуди навіть прихильне. Її представники із задоволенням розповідають про засуджених, пам’ятають їх за іменами та прізвищами, стверджують, що розмовляють із кожним, не чинять перешкод в умовно-достроковому звільненні. І дійсно, серед тих, хто звертався до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення, приблизно 70 – 80 % були звільнені судом. Це дуже високий відсоток і однозначно позитивно характеризують адміністрацію.

Медична частина

Раніше при Кременчуцькій ВК № 69 функціонувала туберкульозна лікарня. У лікарні працювало 25 лікаря та 38 медсестр (всього – 63 особи персоналу). Лікарня була розрахована на 215 ліжок. На жаль, 13 квітня 2018 року лікарню ліквідували з метою передачі у відомче підпорядкування Міністерству охорони здоров’я України. Однак ще й досі лікарню нікуди не передали. Весь персонал звільнили, і більша його частина навряд чи повернеться на нове-старе місце роботи. Тому що нікому невідомо, коли саме буде набиратися новий штат, які будуть умови праці і заробітна плата. А ще й, згадаємо, що установу виконання покарань збираються ліквідувати, то існування при ній лікарні взагалі видається сумнівним.

Таким чином, зараз в установі працює лише амбулаторний кабінет при лікарні. Серед штату є начальник, який виконує посадові обов’язки терапевта, психіатр та стоматолог. Інших лікарів немає. Тобто, надати якісну медичну допомогу засудженим неможливо, окрім як у лікарні. Крім того, за словами начальника, ліки у амбулаторному кабінеті є, але гроші на них вже з квітня не виділяються. Тобто, як тільки закінчяться запаси, лікувати засуджених буде просто нічим.

На момент візиту моніторингової групи у медичній частині знаходилися чотири особи. Монітори мали змогу безперешкодно з ними поспілкуватися. Жоден із них на адміністрацію колонії не скаржився, всі вказували, що лікування проводиться. При цьому монітори змушені констатувати, що умови утримання у медичній частині неналежні: приміщення старі, є пліснява на стінах, недостатньо освітлення.

Адміністрація виправної колонії уклала договір з місцевою лікарнею, згідно із яким була облаштована спеціальна палата для засуджених із всіма необхідними мірами безпеки. Тепер засуджених у будь-який час можуть привозити до такої палати, де їм буде надаватися медична допомога. Ключі від палати зберігаються у чергового лікаря, а також у адміністрації. Така ініціатива адміністрації є однозначно позитивною і свідчить про прогресивний характер роботи адміністрації.

Житлова зона.

Моніторингова група побувала у приміщеннях жилої зони, а також на ділянці ресоціалізації.

Ділянка ресоціалізації має однозначно кращі умови тримання під вартою, ніж загальна житлова зона. Приблизно половина ліжок на ділянці – одноповерхові, місця достатньо. Але моніторингова група не може не підкреслити, що за європейськими стандартами всі без виключення ліжка мають бути одноповерхові. Тим паче, установа наповнена лише на чверть, тож нескладно було б розмістити засуджених так, щоб виконувалися усі необхідні норми. Засуджені на цьому секторі мають доступ до питної води та свіжого повітря, мають змогу відкрити вікна. Кухня та туалетні кімнати знаходяться у задовільному стані.

Перше, що кидається в очі на загальній житловій ділянці – це явне перенаселення. Майже всі ліжка – двоповерхові, кімнати невеликі, засуджених у них багато. У колонії є два відділення: в одному відбуває покарання 56 осіб, в другому – 62 особи. Норми площі за європейськими стандартами явно не дотримується. Аргумент адміністрації про те, що раніше у цих же приміщеннях було 90 чоловік і ліжка стояли впритул, а також те що частина ліжок пустує у зв’язку зі звільненням, не виправдовує перенаселення. Загальні умови тримання у житловій зоні є задовільними, але всі приміщення явно потребують ремонту.

ДІЗО ПКТ

На день візиту моніторингової групи у ДІЗО знаходилося 8 осіб, у ПКТ – жодної особи. Таким чином, у ДІЗО перебували 2 % засуджених від загальної кількості осіб, які відбувають покарання в установі. Сектор ДІЗО ПКТ перебуває в задовільному стані. Засуджені мають змогу провітрювати камери, відкривши вікна. На жаль, у камерах немає питної води, хоча за твердженням адміністрації, засуджені можуть попросити її принести під час прийому їжі. Особи, що знаходилися у ДІЗО, на умови тримання не скаржилися. Вказували, що із застосованим дисциплінарним стягненням згодні повністю.

У ПКТ та ДІЗО в декількох камерах проводився ремонт – було пофарбовано стіни, заново побілено стелю. Однак адміністрація вказувала на недостатність коштів для ремонту. Головна особливість приміщення корпусу ДІЗО ПКТ – труби, які вмуровані в стіни. Тому у разі протікання утворюються плями, де згодом розмножується грибок. Вирішення цієї проблеми у капітальному ремонту, на який у “вмираючої” установи нема грошей. Друга проблема – це підлога, яка є рівною, просідає та скрипить. Однак її ремонт також неможливий.

Харчовий блок

Загальне враження від харчового блоку – не зовсім охайно. У кімнаті для розморожування м’яса стоїть сильний запах гниття, але саме м’ясо, що розморожується, запаху не має. Це свідчить про загальну антисанітарію та відсутність якісного прибирання у приміщенні. Крім того, на кухні літає дуже багато мух. За твердженням адміністрації, з ними борються, але моніторингова група результату такої боротьби не побачили. У харчовому блоці вільно гуляють коти, що також є неприпустимим там, де зберігаються продукти.

Приміщення їдальні об’єднано із актовою залою – є сцена. За словами адміністрації, там проводяться свята, раніше був кіноклуб. У їдальні досить просторо та свіжо. Є рукомийники, але відсутнє мило та рушники. За словами адміністрації, мила нема, тому що закінчився обід, але насправді за один прийом їжі неможливо змилити мило до кінця, і крім того, відсутні навіть мильниці. Це ще одна вказівка на те, що санітарні норми у колонії не дотримуються, а їх недотримання загрожує епідемією.

Меню засуджених є стандартним, на щастя, у ньому присутні м’ясо та риба. При цьому, частина засуджених отримують дієтичне харчування – всього таких 26 чоловік. У колонії працює власна пекарня, що випікає 288 буханок хліба на день, тобто приблизно 0,8 буханки на кожного засудженого. У пекарні досить спекотно, але є примусова вентиляція, яка знаходиться у робочому стані.

Побачення

У відповідності до діючого КВК України, засуджені мають право на тривалі та короткострокові побачення.

Кімнати для тривалих побачень обладнані усіма необхідними меблями, знаходяться у задовільному стані та є охайними. У колонії представлені кімнати рівня “стандарт”, “напівлюкс” та “люкс”. За ніч вони коштують 42 гривні, 62 гривні та 89 гривень відповідно. Моніторингова група відмічає, що такі ціни є достатньо демократичними та нижчими за середні ціни по країні.

За сучасними європейськими стандартами у колонії обладнано кімнату для короткострокових побачень без перегородок. Засуджені та відвідувачі мають змогу безпосередньо спілкуватися сидячи за одним столом. За ними проводиться нагляд через систему відеоспостереження. Таке облаштування кімнат є однозначно позитивним кроком, адже відповідає світовій демократичній практиці та, крім того, покращує соціальні зв’язки засуджених із сім’єю.

Банно-пральний комплекс

У колонії працює банно-пральний комплекс. Відвідування бані засудженими відбувається за графіком. Перегородки у бані є, але досить низькі, у бані немає килимків для ніг, тому легко можна позковзнутися. Тим паче, що зливи для води розташовані не біля кожної душової, а посередині кімнати та з боків. Тому у приміщенні, вірогідно, дуже багато води. Нагрівання води проводиться за допомогою власної котельні. Гарячу воду вмикають тільки тоді, коли за графіком засуджені мають митися.

Дозвілля

У Кременчуцькій виправній колонії засуджені мають змогу відвідувати православний храм, який був збудований руками самих засуджених. У ньому все – від будівлі і до розпису зроблено руками засуджених. У храмі постійно проводяться служби, на минуле Різдво приїжджав хор та співав колядки. Храм постійно відвідують 10 чоловік, тих хто приходить рідше набагато більше.

Всього у колонії представлені шість релігій.

У вільний час засуджені мають змогу грати у футболу – кожну неділю проводяться змагання. Також є настільний теніс та турніки.

Виробництво.

Загальна площа виробництва складає 44201 кв.м., однак наразі працює лише 3 цеха: виробництво комплектуючих до причепів та власне причепів до легкових автомобілів, виробництво розкладних стільців та крісел, а також пошив комплектуючих для стільців.

Як повідомили представники адміністрації, раніше крім вищеперерахованого, засуджені займалися збором респіраторів, а тому респіраторами вони забезпечені. Однак відвідавши всі виробництва, представники моніторингової групи не побачили жодного працюючого одягнутого в респіратор, тільки одиноко прилаштований на приладді респіратор, а відговори адміністрації, що засуджені не бажають їх вдягати, не виглядають правдивими.

Засуджені працюють з 8 до 17 години, в одну зміну, не одягнуті в спецодяг та засоби захисту. На питання з приводу заробітної плати засуджені відповідали що платять, однак назвати суму заробітної плати не змогли. Один з працюючих відповів, що заробляє «…3200 чи 3700? Скільки там зараз мінімальна?…», при чому відповідь була дуже невпевнена.

На швейному виробництві засуджені виготовляють комплектуючі до стільців, виробництво займає два поверхи, має достатньо природного освітлення. Крім того, засуджені мають доступ до питної води, однак ємність в якій вона зберігається є старою та покрита осадом та іржею.

Джерело