Німеччина: рівень злочинності падає, страх зростає
12.05.2018
Німеччина – одна з найбільш безпечних країн світу. Це доводять і свіжі дані кримінальної статистики. Попри це, багато людей не почуваються у безпеці. Чому це так, розповідає dw.com.
Раніше, коли німецький міністр внутрішніх справ оприлюднював поліцейську статистику про рівень злочинності, це мало кого цікавило. Після кризи з біженцями усе інакше. До виступу Горста Зеегофера (Horst Seehofer) у вівторок у Берліні була прикута велика увага. Колишній прем‘єр-міністр Баварії уперше представляв статистику правопорушень, скоєних в усій Німеччині. На підставі актуальних цифр напрошувалися кілька можливих заголовків новин: “Найбільше падіння злочинності за 25 років”, “Пограбування квартир зменшилися на одну п’яту” або “Різко поменшало злочинів серед молоді”.
Однак такі заголовки у пресі навряд чи побачиш. Тому що Німеччина-2018 – зовсім інша країна. Тому що емоції дедалі частіше важать більше за факти. І тому що лише погані новини мають новинну цінність.
Коли йдеться про аналіз поліцейської статистики, одним з найбільш відомих та авторитетних експертів є Крістіан Пфайффер (Christian Pfeiffer). Він був директором дослідного інституту кримінології в Нижній Саксонії та свого часу міністром юстиції цієї федеральної землі. Чи є у нього відповідь на запитання, чому німці почуваються у небезпеці, незважаючи на те, що кількість злочинів у 2017 році, порівняно з попереднім роком, зменшилася на цілих десять відсотків до 5,76 мільйонів?
“ЗМІ посилюють відчуття небезпеки”
Звичайно, це медійний феномен – “Лише погані новини – хороші новини”, каже Крістіан Пфайффер. Крім того, він радить звернути увагу на те, що показують телеканали: “Це ж божевілля. Жодного вечора не обходиться без кримінальних серіалів. Нас перенасичують смертями й убивствами.” Отож експерта не дивує, що почуття безпеки в людей порушене – хоча якраз рівень злочинності за минулий рік сильно зменшився.
Одне – це ЗМІ, друге – емоції. “Ми в Німеччині відчуваємо небезпеку, оскільки в країні стало так багато чужого. Частково втратилося відчуття батьківщини, захищеності”, – констатує Пфайффер. Зараз Німеччина, за його словами, переживає те, з чим стикається будь-яка міграційна країна, коли раптом приїздить багато іммігрантів. “Період страху, оскільки за тисячі років люди привчилися до того, що іноземці можуть становити небезпеку”, – пояснює експерт. Почуття небезпеки особливо сильне у жителів великих міст, де частка іммігрантів за останні роки відчутно зросла. І це не через зростання злочинності, а через “відчуття втрати батьківщини”.
Визнаних біженців у статистиці зараховують до іммігрантів
Громадськість тепер особливо прискіплива до чужинців, тобто, іммігрантів, у поліцейській статистиці. Утім, порівняти ситуацію з попередніми роками доволі складно, адже до іммігрантів стали зараховувати і тих, кому офіційно надали статус біженців. Окрім того, у цю ж кримінальну статистику стосовно іммігрантів потрапляють ті, хто лише подав клопотання про надання статусу біженця, або ті, кому відмовили, але дали відстрочку від депортації. В тій самій статистиці – і особи, що перебувають у Німеччині без дозволу, і “контингентні біженці” – ті, кого Німеччина прийняла відповідно до міжнародних гуманітарних програм.
Мігрантів і справді непропорційно багато серед підозрюваних у вчиненні правопорушень, зокрема кишенькових крадіжок, зґвалтувань та інших злочинів на сексуальному ґрунті, небезпечних і важких тілесних ушкоджень, пограбувань та квартирних крадіжок. Але Пфайффер зауважує, що “ризик у чужинця, що на нього заявлять у поліцію, є вдвічі вищим, ніж у німця”.
Проблема молодих людей – ще до кризи біженців
Дуже важливий аспект – вік і стать підозрюваних. “Молоді чоловіки віком від 14 до 30 були головною проблемною категорією ще у 2014 році, тобто ще до кризи біженців. Серед усіх підозрюваних вони становлять близько половини, хоча у сукупному населенні Німеччини їхня частка лише 9 відсотків”, – каже експерт. І додає, що серед біженців, які втекли від війни, кожен четвертий – молодий чоловік, а серед вихідців з Північної Африки – навіть кожен другий. Це переважно люди, котрі не мають перспектив залишитись у Німеччині і чиї дружини лишились на батьківщині. Як наголошує криміналіст, відсутність дружин дуже дається взнаки – адже вони сприяють тому, щоб усе вирішувалося мирно, а коли їх немає, то мачо-культура розквітає сильніше.
Можливо, тоді проблему злочинності вирішив би дозвіл на возз’єднання родини? З одного боку, так, каже Пфайффер, але він також може зрозуміти німецький уряд: “Німеччина просто бачить межу своїх можливостей у соціальному забезпеченні іммігрантів. Це я цілком розумію.”
Куди менше розуміння в Крістіана Пфайффера до курсу жорсткої політики заощадження міністра фінансів Олафа Шольца. На думку експерта, набагато кориснішим було б слідувати плану міністерства економічної співпраці й розвитку, щоб німецькі фірмам за державної фінансової підтримки могли створювати робочі місця в країнах, звідки їдуть біженці. Це б відкрило людям перспективи у їхніх країнах, а заодно допомогло б кримінальній статистиці у Німеччині, переконаний Пфайффер.
Автор: Понзель Марина Генадіївна
