Життя довічно ув’язнених людей: у Києві презентували документальний фільм “ПЖ”

13.04.2018

У Києві презентували документальний фільм “ПЖ”, покликаний привернути увагу до проблем довічно ув’язнених людей.

Стрічка занурює глядача у внутрішній стан героїв, розповідає про їхні почуття та психологічний стан. У Києві презентували документальний фільм студії Real Stories “ПЖ”, який покликаний привернути увагу громадськості до проблем довічно ув’язнених людей у місцях позбавлення волі. Про це сказали учасники прес-конференції в УНІАН “Довічне ув’язнення в Україні (Психологія. Права людини. Українська та світова практика).

Режисер стрічки Ксенія Кравцова розповіла, що хотіла створити фільм про психологічний стан людини, яка довічно ув’язнена, про її життя, і про те, що відбувається у місцях позбавлення волі.

Також вона повідомила, що хотіла у фільмі передати душевний стан усієї родини, яка має близьку людину, що перебуває на довічному ув’язненні. “Є така приказка, що якщо людина сидить, людину саджають, то вважається, що сидить з нею разом уся її родина. Тобто родина разом з нею переживає ті самі складнощі, ті всі відчуття, що переживає ув’язнена людина. І це теж важливий психологічний компонент людського спілкування”, – сказала Кравцова.

Вона розповіла, що для фільму було знайдено героя, засудженого довічного, у якого з членів родини залишився тільки батько. “Мені хотілося передати відчуття, бо у батька старенький автобус, в якому він працює кожного дня, і це один і той самий маршрут, у сина – це також один і той самий маршрут замкненого життя в ув’язненні”, – сказала режисер.

У зв’язку з цим вона окреслила головну мету свого фільму. “Мені хотілося, щоби люди побачили, почули і відчули цей стан людей і звернули на це увагу, бо мені здається іноді, що суспільство не зовсім розуміє про це. Вони знають, що є довічники, що це мабуть якийсь маніяк, і все, ми хочемо – краще дайте йому смертну кару, і ми нічого не хочемо про це знати. І мені хотілося просто показати людям, що це звичайні люди, у них є якісь відчуття, у них любов, у них навіть там на ПЖ є життя зі своїми жартами, нехай вони є і зі сльозами, але ж в першу чергу – це звичайні люди”, – сказала вона.

На її переконання, кінематограф – це інструмент для того, щоби підштовхнути людей до роздуму, а тим особам, які мають до цього стосунок – аби вони могли цю тему підтримати. Фільм спрямований на широку аудиторію, але напевно, порушуючи тему довічно ув’язнених, можна якось допомогти цим людям, переконана режисер.

Зі свого боку правозахисник, керівник пенітенціарного напряму Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органі (УМДПЛ) Олександр Федорук сказав, що особи, які перебувають на довічному ув’язненні, є вразливою категорією громадян.

Він сказав, що у фільмі була здійснена спроба “показати соціальну складову, коли людина в певний період часу мала все, але вчинила такий вчинок, після чого не стало нічого, крім звичного порядку, звичного розпорядку дня, звичних постійних стін і звичної картини”.

Правозахисник сказав, що психологічний бар’єр в ув’язненні стає тягарем для людини, і тому вона стає вразливою. “Тому що саме позбавлення волі – це є достатньо суворим покаранням для людини, оскільки, якщо взяти у цілому, і провести філософію, то людина є соціальною істотою, і тому відрив її з якоїсь звичної для неї спільноти в окреме ізольоване приміщення є достатньо важким для сприйняття”, – сказав Федорук.

На його переконання, необхідно докладати зусиль, щоби повертати таких людей у суспільство і робити повноцінними громадянами.

Правозахисники наголосили, що вони захищають тих людей, які в першу чергу є вразливими. За словами правозахисника, члена правління Асоціації УМДПЛ Юрія Чумака, важливо привернути увагу громадськості до проблем ув’язнених. На його думку, стрічка може посприяти, аби суспільство задумалося над проблемою довічно ув’язнених осіб.

Як наголосив кандидат юридичних наук, громадський діяч, заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, не треба протиставляти категорії злочинців і людей.

“Злочинці – це люди, а найбільше мені болить те, що багатьох злочинців призначили. І от якраз ця тема мене найбільше турбує, що вони не мають можливості добитися перегляду свого вироку, і я бачив низку матеріалів справ, які фактично, як кажуть, шиті білими нитками, коли без серйозних доказів вини людини їй призначена найтяжча міра покарання – це довічне позбавлення волі”, – сказав Куйбіда. У зв’язку з цим він підкреслив, що цю несправедливість треба виправляти.

Голова правління ВГО “Бути добру!” Артур Гузєєв висловив позицію, що “доки у людини б’ється серце, вона дихає, і працює мозок – у неї повинен бути шанс на зміну ситуації”. При цьому він сказав, що на сьогодні умови тримання людей значно змінилися порівняно з часом після введення мораторію на покарання у вигляді смертної кари.

“На той момент умови були дуже суворі. І на сьогоднішній день ці умови значно змінилися щодо режиму тримання, щодо можливостей самих засуджених, щодо відношення до них, щодо доступу, щодо прозорості системи в цілому. Не все ідеально, не все так, як можливо було би зробити, але набагато більше покращень, можливостей, а саме головне, що у цих людей з’явилась можливість на виправлення”, – сказав Гузєєв.

Разом з тим він сказав, що ще є над чим працювати.

Водночас начальник Управління Державної кримінально-виконавчої служби України Олексій Бондаренко розповів, що на сьогодні 1561 особа засуджена на довічне позбавлення волі. З кожним роком ця цифра зростає.

“Десь приблизно на 50 осіб кожного року йде збільшення чисельності, при тому що кількість місць у нас не такими темпами зростає, і на даний час ми маємо дійсно проблему з їх розміщенням”, – сказав Бондаренко, але додав, що однак ця проблема гостро ще не постала. “Кожного року ми вживаємо заходів щодо створення секторів, покращення тих камер, де на даний час вони утримуються. На місці не стоїмо також в межах того, що ми маємо”, – додав він.

За його словами, протягом останніх років на проведення капітальних ремонтів, на службу взагалі не виділяється державних грошей. “Тому ті заходи, які на даний час проводяться з ремонту камер і приміщень – проводяться за рахунок спеціальних фондів, за рахунок виробництва, яке є, за рахунок благодійної допомоги”, – заявив Бондаренко.

Прем’єра документальної стрічки “ПЖ” відбулась 11 квітня в кінотеатрі “Жовтень”.

Джерело: УНІАН