«Гроші на вітер»: Фундаментальний провал правоохоронної системи
09.12.2017
Є дуже класний ресурс – Ціна держави, де можна знайти інформацію, скільки ми тратимо на виконання певних функцій.
Зокрема, функція «охорона правопорядку» нам в 2017 році обійшлася в 87 млрд. грн., це «абонемент» приблизно ціною в 6 тис. з кожного працюючого. Але купивши абонемент в басейн, води за рік так і не з’явилося, хоча і тренери працювали і котельня гріла, і в роздягальні прибирали.
В чому ж той фундаментальний «факап» нашої системи?
Міністри, кажуть, що людей не вистачає, і в цьому проблема. Хоча людей, як бачимо, дуже багато (~130 тис. Нацполіції, 42+тис. Нацгвардії, ~27 тис. СБУ, 10+ тис. прокурорів і ще 40 тис. прикордонників, ну, і порівняно мізерна чисельність НАБУ ~0,7 тис.).
Вони просто працюють за Законами Паркінсона:
1. чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;
2. чиновники створюють один одному роботу.
Тож, щоб зрозуміти, що то за функція така «Охорона Правового Порядку», що на неї витрачається груба копійка, мусимо пригадати ключову норму Конституції.
Стаття 19. «Правовий порядок» в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише:
а) на підставі,
b) в межах повноважень та
c) у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цього два питання:
1) до чого ми, як громадяни, примушені?
2) чи порушують правовий порядок чиновники, діючи не на підставі закону (і чи треба оплачувати такі дії)?
Ключовим конституційним обов’язком кожного в системі правопорядку є ось цей:
Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Все! Ніяких інструкцій, положень, роз’яснень ми не зобов’язанні дотримуватися, якщо вони ґрунтуються не на букві закону.
Тож, виконання функцій чиновниками, що не передбачені законом – марнотратство і порушення правопорядку.
І ось дивіться на прикладі Нацполіції, як ми витрачаємо гроші на вітер і шкодимо правопорядку, імітуючи виконання функції з підтримання цього ж правопорядку.
У 2016 році Нацполіція задекларувала 7 пріоритетів в роботі. Один з них «боротьба з незаконним обігом зброї» (за 2 в пріоритетах). Проте, закону, який би вони могли охороняти в цій сфері з 2007 року немає. Стаття кримінального кодексу (263) передбачає покарання саме за порушення такого закону.
Більше того, функції дозвільної системи МВС визначені не законом, а положенням, яке до того ж не опубліковане (тож нечинне в силу прямої норми ст. 57 Конституції). А, це на хвилинку, 70 млн. грн. щорічно. Далі, МВС функціонує на підставі положення (це як статут для підприємства), але таких положення в них два (взаємовиключні), і обидва числяться як чинні.
Весь цей хаос триває з одної простої програмної помилки: Правоохоронець не розуміє, що він охороняє, кожен раз коли, наприклад, вручає підозру про кримінальне правопорушення .
Ця помилка формується на рівні установки в кожного правоохоронця, що людина порушує кримінальний кодекс або кодекс адмінправопорушень.
Цю установку інсталюють радянські і пострадянські викладачі міліцейських і прокурорських ВУЗів, які сформовані в соціально-правовій парадигмі: «заборонено все, що не дозволено владою» на відміну від демократичної – «дозволено все, що не заборонено законом і не шкодить іншим».
Що робити? Звісно ж «не ридать, а здобувати кращу долю в боротьбі…»
а) Студенту-правнику: кожен раз, коли вчите особливу частину Кримінального кодексу запитуйте викладача, за порушення якого закону карає конкретна стаття КК. Якщо вчите цивільне чи адміністративне право – запитуйте, яким законом передбачається покарання за порушення конкретний цивільних чи адміністративних заборон і обмежень.
b) Громадянину, якого затримали чи іншим чином обмежили права: запитуйте норму, за підозрою в порушенні якої вас затримано (якщо вам називають норму кримінального кодексу – перед вами невіглас, викликайте адвоката).
c) Законотворцю: хочете суспільного ладу – забезпечте 1) єдність норм, 2) верховенство права, 3) контролю і 4) невідворотність покарання.
d) Платнику податків: постійно вимагайте детального звіту за свої гроші!
