Віктор Іванько. Заст. начальника поліції Черкаської області
31.10.2017
Замовні вбивства, викрадення людей, п’яні політики за кермом… Кожного дня “Дзвін” на своїх сторінках інформує черкащан про роботу поліції, її успіхи та, часто-густо, недопрацювання або навіть поразки. Утім, після страшних подій Революції Гідності і втечі Януковича, з яких минуло вже майже 4 роки, багато “гвинтиків” системи самі захотіли змінитися. Саме з Майдану почалось реформування міліції в поліцію, адже однією з причин народного повстання стала наявність в суспільства безлічі питань до правоохоронної системи держави. Свою роль зіграла і огида багатьох порядних офіцерів до цієї системи, адже вони знали її зсередини, а отже, краще за пересічних людей. Та чи зникла стара міліція, чи справді за новою “фотогенічною” вивіскою і усміхненими обличчями в “американізованій” формі не залишились колишні принципи роботи?
Наші журналісти вирішили поговорити про сьогодення поліції в області з людиною, що 25 років свого життя віддала службі в міліції, а тепер вже на керівній посаді продовжує служити в оновленій структурі, – золотонісцем, заступником начальника ГУНП в Черкаській області, полковником поліції Віктором Іваньком, що відповідає за громадську безпеку Черкащини.
– Вікторе Михайловичу, яка зараз ситуація з поліцією в області загалом. Фактично продовжується реформування, ні для кого не секрет, що наразі просто не вистачає кадрів. Чи можна зараз говорити, що поліція на Черкащині може повноцінно працювати?
– Дійсно, сьогодні поліції потрібна допомога. Це однозначно, в нас великий “некомплект”. Потрібно, аби люди приходили і допомагали. Багато старих кадрів йдуть, бо бачать, що працювати по-старому вже не можна. Нових, які приходять, недостатньо.
– А “нові”, “люди з вулиці”, які часто просто прагнуть “вирватися із села”, а не по-справжньому мріяли стати полісменами, – вони зможуть повноцінно ловити злочинців, вести слідство, готувати матеріали кримінальних справ?
Кажуть, що люди, які приходять, вони без досвіду… Я вважаю, що якщо обирати між недосвідченим поліцейським, який прагне працювати, і досвідченим, що нічого не хоче, краще перший. Недосвідчену людину можна навчити, а того, хто працювати не хоче, його тільки й треба, що постійно змушувати робити хоч щось, і користі від такого правоохоронця немає.
Зараз після складання іспитів і вдалого проходження відбору, поліцейських направляють на навчання, що триває 4 місяці. Там вони отримують базові навички. Багато це, чи мало? Звичайно мало. Але якщо ми хочемо швидко провести реформування поліції, то вчити людей 5 років… це, як кажуть, буде “довга пісня”, а не реформа. Зараз вже потрібен результат. Тим паче, що більшість з тих, хто приходить, вже мають досвід роботи в правоохоронних органах. Після того, як вони вийдуть на службу, їм будуть підказувати, коригувати їхню роботу. Наставництво в поліції ніхто ж не відміняв!
Я теж в 92-му році працював трактористом. Тоді українська міліція тільки починала становлення після здобуття Незалежності, потрібні були кадри. Тож трудовий колектив мене висунув, і я пішов працювати в міліцію.
Зараз таке ж становлення нової поліції, тож громади мають допомогти і дати своїх людей в поліцію. Якщо ми хочемо змін, то маємо розуміти, що хороші поліцейські не прилетять з космосу.
– Який зараз некомплект? Чому черкащани не поспішають йти на роботу в поліцію, адже зарплата доволі висока?
– На сьогодні в нас особового складу поліції в Черкаській області 2662 посади. А фактично на службу реально виходить близько 1900 людей. Некомплект складає близько півтисячі людей. Ще частина – у відпустках, декретних відпустках, на лікарняних.
Вважаю, що така кількість поліцейських на область дуже мала. Як приклад, якщо згадати “часи міліції” то на Черкащині в 2014 році в штаті було 4000 людей. Тобто на сьогодні є тільки половина цієї цифри. А навантаження в порівннянні “міліція-поліція” зросло. Однак попри все це, я радий, що нам вдається ефективно розкривати злочини. Наприклад, майже усі вбивства, можливо за винятком замовних, ми розкриваємо.
От наприклад, багато хто говорить, що реформувати поліцію України треба за прикладом Грузії. От я пам’ятаю від Хатії (екс-керівник Національної поліції України Хатія Деканоїдзе, ред.), яка проводила реформування, що загальна кількість поліцейських в Грузії 26 тисяч працівників. Давайте порахуємо разом. Населення Грузії, без окупованих російськими військами Осетії і Абхазії, становить 3 мільйони 900 тисяч. Проста арифметика говорить, що на 1000 грузинів вони мають 6,6 поліцейських. Ми ж на 1 мільйон 260 тисяч населення Черкащини маємо дві з половиною тисячі поліцейських, тобто рахуємо і це виходить 1,9 правоохоронця на тисячу мешканців області. Хіба цього достатньо? А математика штука вперта…
В самому місті Черкаси ситуація доволі нормальна. В нас тут є один відділ поліції, там 276 працівників, ще є патрульна поліція – 320 осіб. Тобто на обласний центр разом із облуправлінням близько тисячі особового складу. А от в районах… Там людей катастрофічно бракує. В Корсуні 20 чоловік виходять на службу на весь район. В Маньківці така ж ситуація. В невеликих населених пунктах просто величезний некомплект. І тому з тими задачами, які стоять, вони не можуть впоратись.
Тож на сьогодні нам дуже потрібна допомога, допомога усіх, аби люди приходили на службу в поліцію. Зараз вже не час постійно критикувати поліцію, адже ми досягнемо результату тільки тоді, коли в нас будуть вірити люди. Вже немає куди критикувати, вже ніхто і так не хоче йти працювати…
От, деякі активісти кажуть: в поліції хабарники, високі зарплати і тому подібне. Так чому ж тоді ніхто не йде сюди працювати? В той же час, от зараз вибори в об’єднані територіальні громади і 1300 людей пішли не в поліцію працювати, а чогось пішли балотуватися в депутати, де ніби ж і зарплату не платять, а такий дивний ажіотаж. То, мабуть, питання не в зарплатах високих, а в небажанні брати на себе конкретну відповідальність за дуже конкретну роботу, і прагненні “швидкої слави” чи… не буду бездоказово звинувачувати.
– Ви відповідаєте за громадську безпеку. Зараз відчутно загострюється політична ситуація, радикальні протести в Києві зокрема, сутички з поліцією. Далі буде гірше? Як не повторити ситуацію 13-14 років, коли міліція фактично опинилась по інший бік народу?
– Поліція в будь-якому випадку поза політикою, будь-то “Нацкорпус” чи “Рух нових сил”, які зараз проводять акції. Ми всі розуміємо, що люди сьогодні сильно “накручені”. Багато хто з учасників акцій протесту пройшов війну і десь усе трохи інакше бачить, ми це розуміємо, адже дуже багато працівників поліції теж пройшли цю війну, теж багато чого відчули і бачили. Тому максимально намагаємось спробувати не допустити, аби словесна суперечка не перостала у бійку.
Я вважаю, що люди мають повне право висловлювати свою думку, і думка кожного українця важлива. В нас в Конституції записано, що усі мають право на протест. Я думаю, що на акціях протесту, які відбулись в Києві, працівники поліції доклали усіх зусиль, аби уникнути провокацій.
Але не можна скидати з рахунків і те, що Російська Федерація, що веде проти нас таку підлячу війну, буде робити усе, аби розгойдати ситуацію, зіштовхнувши між собою патріотів. Їх завдання, аби патріоти України не стояли разом плече в плече. Згадавши історію, ми знаємо, що всі значні здобутки України, – тоді, коли ми об’єднувались, всі поразки – тоді, коли українці чубилися, билися, воювали один з одним.
Коли в Умані кидав гранату той ідіот (21 вересня цього року було кинуто на гараж із багатоповерхового будинку гранату, внаслідок чого легких травм зазнали підліток-хасид і його батько, – ред.), не міг тоді подумати, що це провокація Російської Федерації аби зіштовхнути Україну з нашим партнером Ізраїлем.
– Сучасне законодавство дозволяє поліції ефективно забезпечувати громадський порядок і безпеку українцям?
– Правильне запитання. Повернусь до реформи поліції в Грузії. Вони не тільки взяли молодих людей служити в поліцію і забезпечили новою формою, сучасними автомобілями. Вони зробили зміни в законодавстві. Адже основний “робочий інструмент” правоохоронців – законодавство.
Сьогоднішнє законодавство України – не дає змогу виконувати ті задачі, що стоять перед поліцією. Для прикладу: скільки б ми не ловили п’яних людей за кермом, їх кількість все одно не зменшується. В цьому році вже 1300 водіїв на Черкащині затримано за їзду в нетверезому стані.
Знаєте, про роботу поліції, що штрафує правопорушника умовно на 100 гривень, інколи нам кажуть: “що він там зробив, чого ви його затримуєте, це ж невеличке правопорушення!” Я вірю в “теорію розбитого вікна”. Якщо в приміщенні розбите вікно, і якщо його не засклити, то повибивають згодом усі вікна. Тож не буває “невеликих” чи “великих” правопорушень – є порушення закону, за яке невідворотно має бути відповідальність, адекватна тяжкості вчинку. Навіть проводились відповідні дослідження, які підтверджували, що саме такий підхід дієвий. Ще, як приклад, – мер Нью-Йорка. Він коли став на посаду, то почав боротьбу з графіті, з дрібними правопорушеннями. В підсумку у місті значно зменшилась кількість тяжких злочинів.
Що це означає? А те, що я вже сказав, – має бути незворотність відповідальності. За будь-яке, навіть дрібне правопорушення. Сьогодні він вкрав сумочку, вдарив когось, і якщо його не покарати, якщо він не відчує, що правоохоронна система працює, – завтра він піде на більш серйозний, тяжкий злочин.
На жаль, українське адміністративне законодавство – “совок”, який досі в нас у головах позалишався. За деякі правопорушення штраф 100 гривень, це ж смішно. Поліцію позбавили права затримувати до суду за домашнє насильство, і цей ряд можна продовжувати. Нам потрібно терміново вносити зміни в Адмінкодекс.
– Як утримати баланс, між розширенням повноважень поліції, збільшенням штрафів і покарань та перетворенням України, як в останні місяці Януковича, в поліцейську диктатуру?
– Слушне запитання…
(Дзвонить телефон.)
Який труп?… Ви можете конкретно пояснити, який період цього трупа? Він цього року, періоду Другої світової чи ще татаро-монгольського іга? Ну, добре, тоді наберете.
Вибачте, і так – цілодобово…
Але повернемось до наших “баранів”. Я, як людина, яка вдповідає за громадську безпеку, ініціатор того, що в Україні має бути прийнятий “Закон про масові зібрання”. В нас на сьогодні є тільки стаття в Конституції, що регламентує мирні зібрання. На мою думку, саме закон має чітко визначити, що має право робити поліцейський, а що не має, яку відповідальність несуть організатори. От наприклад, умовно, хтось зібрав велику кількість людей на мосту, а він, не дай Бог, обвалився і є загиблі. Хто привів туди людиней, хто і яку має нести за це відповідальність, поліція чи організатор? Я прихильник того, що кожен громадянин має право на мирний протест, але це має бути врегульовано законодавчо. Такий закон вже давно має бути прийнятим, до того ж, ніхто не говорить, що це має бути “драконівський” закон, – просто елементарно треба розписати всі права і обов’язки.
– Складається враження, що після реформування міліції суттєво збільшилась кількість тяжких злочинів. Зокрема цього року на Черкащині декілька разів викрадали людей, э гучны вбивства. Дуже багато злочинів з використанням зброї. Зброю масово везуть з АТО?
– Я 10 років був пропрацював начальником міліції, з них 5 – у Золотоноші. Для прикладу, у 2005 році в нас в журналі реєстру було 540 повідомлень про злочини та правопорушення за рік. Зараз в тому ж “зошиті” вже записано 7490… Тобто кількість злочинів зросла в десятки разів. Раніше, пам’ятаю, кража з магазину було “таке ЧП” на всю область, а зараз це вже норма. Я піднімав дані за 70-ті роки, то там в районі було 34 зареєстровані кримінальні злочини.
Але, правду кажучи, раніше менше і хотіли реєструвати повідомлень про злочини. Зараз дійсно реєструють усі повідомлення без винятку: собака гавкнув – реєструють, курка знасла яйце – реєструють… Вже ніхто не укриває і не відмовляє в прийнятті заяв. Тепер, хоча ми і ведемо статистику, ніхто не вимагає якогось відсотку розкриття. Раніше розкривали 75 відсотків, тепер 35. Потрібно розділяти реєстрацію повідомлень і реальні дії, щодо розкриття реальних злочинів.
В цьому році, я вважаю, поліція Черкащини нарешті показує гарну, позитивну динаміку роботи, порівнюючи з тим же 2016-им. Якщо, звісно, не рахувати замовні злочини.
Щодо зброї, то ми проводимо місячники добровільної здачі зброї. Я б не сказав, що так вже багато зброї з АТО. З АТО бувать в основному гранати. А так: мисливська зброя, саморобна, перероблена, травматична.
Знаємо, що є канали постачання зброї з-за кордону. Зараз я можу назвати точні цифри і показати, що ми вилучили під час місячника добровільної здачі. На 1 жовтня здали 144 одиниці зброї, з них 41 – травматична зброя або спецзасоби. 211 боєприпасів, 470 грамів вибухівки. Все це перевіряємо і накопичуємо на складі. Потім на Смілянському машинобудівному заводі уся ця зброя утилізується.
– Дивлячись на фотографії такої кількості вилученої зброї, зрозуміло, що в наших людей велике прагнення володіти нею. Ви пропрацювали 25 років в поліції, яке ваше ставлення до актуальної сьогодні ідеї легалізації володіння вогнепальною зброєю?
– В Україні громадянини, пройшовши перевірку, з 21-го року мають право на придбання гладкоствольної зброї, з 25 – нарізної зброї. Далі, придбавши зброю, людина може захищати своє помешканння, стріляти, тренуватись.
От запитайте в мене, з мого досвіду, чи я пам’ятаю, що хтось, маючи вдома мисливську зброю, зміг себе захистити нею, застрелити грабіжника? Не можу пригадати жодного випадку. Люди ж просто не готові застосувати зброю проти іншої людини. Також вони не готові швидко зреагувати на злочинця. А от випадків, коли з цієї зброї люди робили лихо, випадково, чи ні, вбивали, – я пам’ятаю безліч. Випадків, коли діти знаходили зброю батьків і вбивали одне одного…
Тобто мова зараз йде про закон, що дозволить придбання короткоствольної вогнепальної зброї – пістолетів. На мою думку, в наших людей немає культури поводження зі зброєю. Суспільство просто насьогодні не готове до такого закону. Люди ж наші тоді почнуть ходити з пістолетами на гульки. І якщо зараз це все і так закінчується часто бійками і тілесними ушкодженнями, то тоді десь в барі, де людина могла в конфлікті просто отримати по обличчю, вже дістане постріл з пістолета… А може, той постріл потрапить навіть в не в того, хто “завівся”, а в невинних людей за сусіднім столиком. Готове наше суспільство до цього?
От наводять приклад Америки. Так там люди століттями навчалися поводитись із зброєю. І то періодично там трапляються стрілянини із десятками загиблих. От тут дуже правильно робить “Національний корпус”. Вони говорять основне – потрібно людей навчити культури поводження зі зброєю. От тоді ми зможемо повернутись до питання дозволу людям володіти пістолетами.
