Війни з корупцією. Як їх саджають у Румунії (частина 2)
21.10.2017
Хто ці детективи, які ламають плани та кар’єри сильних цього світу? Мої співрозмовники переконують, що на супергероїв вони не схожі. Це просто професіонали, здебільшого молоді, які ретельно роблять свою справу.
— Маю знайомого адвоката, чимало однокурсників якого пішли працювати в DNA. За пивом він розповідав мені про них — тільки треба мати на увазі, що, як адвокат, він їхній опонент і може дещо перебільшувати, — всміхається Ґеорґе Ріпа. — Казав, що в університеті це були здебільшого заучки, які замість вечірок проводили час у бібліотеках. Що вони не були популярні в компаніях чи серед дівчат — ботани, словом. Які виросли й тепер показують, хто чого вартий.
Чимало залежить і від теперішньої очільниці DNA, Лаури Кодруци Кьовеші. У 2006-му вона стала наймолодшою в історії Румунії Генеральною прокуроркою — їй було всього 33 роки. Коли 2013-го жінка очолила Антикорупційний директорат, відомство вже вело чимало гучних справ. Але ті, хто слідкував за його діяльністю, не могли не помітити один значний недолік.
Лаура Кьовеші й чинний президент Румунії, симпатик антикорупції Клаус Йоганніс
— В оточенні всіх румунських президентів були люди, не надто чисті на руку, але дуже дорогі президентському серцю, — каже Аді Забава. — В Румунії знали, що вони крадуть. Як і те, що ці люди важливі для теперішнього керівництва країни, тому чіпати їх може бути собі дорожче, навіть для DNA. Ні, не те, щоб антикорупціонери переслідували лише опозицію. Але “недоторканні”, хоч тепер і в кількості десятка осіб, залишались.
Кьовеші зняла й це обмеження. “Спокійна, із навіть якоюсь дитячістю на обличчі, вона мовчки знімає з політиків та чиновників скальпи”, — так характеризує її румунська газета Adevarul.
— Антикорупція в Румунії нагадує кулю, яка безперервно котиться, — каже Ріпа. — За певний час ті, хто колись був на верхівці, опиняються під кулею. Комусь вдається балансувати доволі довго, але доля невблаганна. Рано чи пізно розчавить і їх.
Найдраматичніше ця “куля” розчавила того, хто колись спричинився до появи та розвитку DNA. В екс-президента Румунії Траяна Бесеску та його родини тепер численні проблеми із законом. Чотири роки в’язниці отримав менший брат президента: він вимагав хабарів від сімейства ромів, обіцяючи натомість, що голову клану випустять із тюрми. Племінник Бесеску під слідством через підозри в підробці дозвільних документів. Його доньці Йоані інкримінують відмивання грошей. Та й сам екс-президент уже півтора року як змушений давати свідчення: нібито він, ще коли був мером Бухареста, за заниженою ціною передав місцевому підприємцю велику земельну ділянку.
Бесеску з донькою Йоаною. Фото DC News
— Але найбільше він, мабуть, переживає за справи проти Єлени Удря, колишньої міністерки регіонального розвитку й туризму, — каже соціолог Барбу Матееску. Справ одразу кілька: жінка нібито отримувала хабарі, відмивала гроші й була співорганізаторкою вже згаданої схеми, в якій Microsoft Windows продавали державним органам за завищеною ціною. — Вона була протеже Бесеску. Коли Удря потрапляла в скандали, він мовчав або виправдовував її. Загальновідомо, хоч формально й замовчується, що між ними є і романтичний зв’язок.
Колись на сайті Бесеску на найвиднішому місці з широко розставленими в обіймах руками всміхався життєрадісний політик. Нижче були новини, статті, агітаційні матеріали. В останні роки на basescu.ro немає жодного слова. Усе, що там є — це одне фото. Обернувшись спиною до камери, Бесеску, схилившись, цілує румунський прапор.
Удар у відповідь
Після того, як до тюрем відправились парламентарі й міністри всіх основних партій, олігархи й мери міст — як вважаєте, чи дуже в румунській владі люблять DNA?
— Навіть у тих великих партіях, де офіційно говорять про підтримку антикорупційної політики, в реальності їй, щонайменше, не сприяють, — каже Б’янка Тома. — Фактично антикорупційний директорат досі працює лише тому, що Румунія є членом ЄС, а ефективною лишається завдяки тиску США. У політичному класі всередині країни сильної волі боротись із корупцією немає.
Частина громадських організацій, що мають репутацію правозахисних, теж проти DNA. Приміром, румунське бюро антикорупційної Transparency International. Лідер організації Віктор Алістар заявляє, що детективи директорату надто вибіркові у своїй увазі. Має причини: зараз Алістар також під слідством.
Дошкуляє антикорупція й бізнесу: лобісти різних галузей від аграрної до машинобудівної скаржаться, що посадки підприємців розхитують румунську економіку. Бо ж компанії втрачають керівників, бізнеси — репутацію чи контракти. Більше того, Антикорупційний директорат звинуваючують у роботу на західні корпорації. Адже часом місце корумпованих румунських бізнесів займають саме вони.
— Недолюблюють DNA й мери міст. Багатьом проектам вони зараз просто не дають ходу, — каже Барбу Матеєску. — Особливо це стосується будівництва. Ось вам абстрактний приклад: у румунському місті є ділянка, на якій один інвестор готовий звести торговий центр. Мер в курсі, що з цього будівництва можна зняти стільки хабарів, що вистачить і йому, і його родині. Але ж робити це зараз — страшнувато. А іншої такої ділянки в місті нема… От і доводиться “заморозити” процес, сподіваючись, що за кілька років красти вже можна буде вільніше.
Вхід до офісу DNA
Але найгучніші “антиантикорупціонери” — румунські інформаційні телеканали. В ефірі ProTV й Realitatea TV, Antena 1 i Antena 3 — цілий букет звинувачень на адресу DNA. “Непрофесійні”, “заангажовані”, “перевищують повноваження”, “шкодять Румунії зсередини”. Щоправда, до власника кожного з цих телеканалів у Антикорупційного директорату багато питань.
— Як результат, зараз у Румунії сформувалась неформальна коаліція з чиновників, підприємців, медійників, які намагаються зменшити вплив і можливості антикорупціонерів, — підсумовує Б’янка Тома. — Політична й бізнесова еліта старої формації розуміє: якщо зараз не “заспокоїти” DNA, вона сформує нову реальність, у якій старим порядкам не знайдеться місця. В цій справі зараз об’єднались навіть найзапекліші політичні вороги. Адже вони бояться, серйозно бояться.
І, схоже, в цей та наступний рік між двома формаціями й світоглядами відбудеться вирішальний бій. Тому що на останніх парламентських виборах більшість голосів отримала Соціал-демократична партія, PSD. Та, яка найчастіше була партією влади. До членів якої в DNA було найбільше питань. І в якій розуміють: якщо зараз не загальмувати антикорупційну машину — завтра може бути пізно.
— Насправді ця партія далека від соціал-демократії, як і Національна ліберальна партія далека від ліберальних цінностей, — каже Ґеорґе Ріпа. — Не знаю, як у вас, а в нас партії це не щось ідеологічне, а просто організації для вигравання виборів. Зігравши на націоналістичних почуттях і пообіцявши економічне процвітання, на цей раз вибори виграли PSD. І одразу ж у публічному просторі зазвучали заяви, що DNA — не таке вже й благо. Що детективи часом роблять помилки. Що Лаура Кодруца Кьовеші — людина з сумнівною репутацією. Наприклад, розлучена. Ну як так можна?
Невдовзі справа перейшла й до законопроектів. Не конфісковувати в засуджених за корупцію людей майно. Злити DNA із Директоратом по боротьбі з організованою злочинністю. Забрати в антикорупціонерів доступ до прослуховування телефонних розмов. Заморозити їх бюджет.
Під прицілом PSD — і система правосуддя загалом. Наприкінці серпня Міністерство юстиції опублікувало законопроект, який, зокрема, передає право призначати суддів від президента парламенту, а комісію, яка перевіряє суддів на доброчесність, підпорядковує Міністерству юстиції. Це повільно, але впевнено обмежує незалежність румунської судової системи.
Але за майже рік правління PSD законом стала лише одна ідея — щодо прослуховування телефонних розмов. Інші нововведення припадають у парламенті пилом. Чому? Є одна причина. Румунський народ.
Точка кипіння
50°, серпень 2017-го
Перед будівлею уряду на бухарестській П’яца Вікторіей уже більше двохсот днів стоїть довжелезний, метрів на 30 транспарант із усього лиш двома словами: “Rezist! Insist!” “Опирайся! Наполягай!” — спонукають активісти, які вимагають відставки уряду. Коли я прийшов туди увечері в будній день, на площі нікого не було. Значно активніша фейсбук-спільнота протестувальників.
— Десь раз на тижденьтам збираються десяток-другий людей, — каже Барбу Матеєску. —Насправді значення мітингу символічне. Щоб уряд не забував про існування румун, яким його дії зовсім не подобаються. А таких людей чимало, причому не тільки в Бухаресті: до транспаранта приїжджають люди з усієї країни.
60°, серпень 2017-го
Мій диктофон аж підстрибує: Космін Козма не може стримати емоцій і час від часу б’є по столу кулаком:
— Сказати, що я обурений — це ще нічого не сказати! Мною нехтують! Через якусь сотню партійних пенсіонерів я змушений побиратись по закордонах! Чому вони тут? Чому досі правлять?
На запал мого нового знайомого вплинув факт, що годиною раніше він отримав штраф у двісті євро за опір поліції під час несанкціонованого мітингу. Космін — далекобійник родом із західнорумунського міста Арад. Ми зустрілись у хостелі. Він приїхав до Бухареста з лише однією метою — висловити свій протест діям уряду й PSD.
“Злочини проти румунського народу не можна робити законами!”, запевняє Космін, і краще з ним не сперечатись. Фото автора
— Мене обурює вже сам факт, що вони існують! Я хотів би працювати в Румунії, але водій тут матиме на місяць 400-600 євро, і все. Якщо від румунської компанії їздити Європою — це тисяча євро. Якщо влаштуватись у німецьку компанію — це дві тисячі. Вгадайте, що я обираю? Правильно, почуватись рабом у чужій країні. А чому так відбувається? Корупція, ясна річ, корупція. Тут уже стільки років крали! Їм почали заважати — а тепер вони хочуть повернути все, як було? Не дочекаються!
70°, жовтень-листопад 2015-го
Colectiv був одним із найпопулярніших нічних клубів Бухареста. 30 жовтня 2015 року там проходив виступ гурту Goodbye to Gravity, який вирішив зробити дійство цікавішим за допомогою піротехніки. Іскра потрапила на звукоізоляційний поролон, вогонь швидко поширився по стіні, перекинувся на стелю: в якусь хвилину зайнялось усе.
Початок пожежі. Фото з Wikipedia.
— В Colectiv усе було неправильно, — каже Александру Даміан з Бухареста. — Він не мав ні дозволу на роботу, ні пожежних виходів, ні вдосталь вогнегасників. Пожежні інспектори “не помічали” всього цього в обмін на внески в якийсь пов’язаний з ними “благодійний фонд”.
Тієї ночі в клубі загинули 26 осіб. Але найстрашніше почалось у наступні дні, коли людей з важкими опіками намагались лікувати в румунських лікарнях.
— Це показало іншу проблему — те, в якому стані румунські державні лікарні. Що там бракує ліжкомісць, що санітарні умови жахливі, що з опіками там працювати не вміють, — продовжує Даміан. — І причина цього також корупція. У сфері медицини вона досі лишається жахливою.
Смерті продовжились у лікарнях. Кілька, десяток, 38. Іноземні держави одразу запропонували допомогу, однак румунські політики запевняли, що все в порядку, що країна здатна дати всьому раду сама. І лише коли стало очевидно, що ні, не здатна — людей почали відправляти за кордон.
— І це показало наступну проблему — те, якого рівня наші політики, — завершує чоловік. — Що вони не можуть визнати проблему й адекватно на неї зреагувати. Від цього в буквальному сенсі на очах гинули люди.
На вулицях Бухареста почались протести. 3 листопада на П’яца Вікторіей вийшли 15 тисяч людей. “Корупція вбиває!”, “Убивці!”, — кричали протестувальники. Наступного ранку уряд країни подав у відставку. Але прем’єр-міністр Віктор Понта (представник PSD) лишився виконувати обов’язки до призначення нового уряду. Румун це не задовольнило, і вже ввечері на Вікторіей зібрались 35 тисяч людей. Понта був змушений піти.
Майданчик перед Colectiv у наступні дні після трагедії. Фото Брітчі Мірела.
80°, грудень 2014 року
Уже згаданий Віктор Понта тоді балотувався на посаду президента. У першому турі він набрав 40% голосів, на 10% випередивши конкурента, Клауса Йоганніса. Але в другому турі на майже 10% Понту випередив уже Йоганніс. Як? Два мільйони виборців, які проігнорували перший тур, прийшли на другий. Це кожен десятий румун. Разючий стрибок.
— По всій країні молодь, яка зазвичай ігнорує вибори, вистоювала довжелезні черги, — каже Аді Забава. — Аби тільки проголосувати за альтернативу Понті, аби лиш переміг не представник старої системи.
Населення Румунії, зокрема нове покоління, давно чекає на нових політиків. 2014-го їм удалось отримати президента-антикорупціонера. Із депутатами складніше: великі партії PSD та PNL практично монополізували політичний простір.
— В нас є молода партія, на яку покладають надії — “Союз порятунку Румунії”, USR, —каже Б’янка Тома. — Але до великої політики вони ще не готові. Поки що це просто група непоганих людей, молода сім’я, яка вчиться жити разом. Зараз вони узгоджують умови цього життя: хто миє посуд, хто виносить сміття. Змінювати країну їм ще зарано.
За відсутності альтернативи явка на парламентських виборах 2016-го була вкрай низькою — менше 40%.
90°, лютий 2017-го
Oana Sipos на Twitter
Ці кадри облетіли весь світ. Як свого часу українські Майдани, зимові протести в Румунії надихали благородством. Натовпи на П’яца Вікторіей були величезними: 500 тисяч, 600 тисяч людей. І все минало мирно, але з кожним днем у протестувальників було все менше терпцю.
Це був один із наймасовіших в історії людства антикорупційних протестів. Румуни вийшли на вулиці з однією вимогою — не згортати боротьбу з корупцією.
Приводом стало надзвичайне розпорядження уряду — із тих, яким так опиралась Моніка Маковей. Документ визначав, що якщо в результаті корупційних діянь завдана державі шкода не перевищила 40 тисяч євро — кримінальну справу не відкривають. Раніше цим порогом були 10 тисяч євро.
— Тобто, якщо ти вкрав менше сорока тисяч, то це нічого, це не гроші, — обурюється Маковей. — А особливий цинізм у тому, що всю цю оборудку проводили заради однієї особи, Лівіу Драґна. Лише для того, щоб врятувати його кар’єру — розумієте?
Лівіу Драґна
Лівіу Драґна зараз очолює Соціал-демократичну партію, і вже має за плечима один судовий вирок із умовним тюремним строком. Він дуже хотів бути прем’єр-міністром Румунії, але людей з судимістю на цю посаду не призначають. Тепер, за словами румунських співрозмовників, Драґна керує урядом неофіційно. Але на горизонті — нові проблеми.
DNA проводить щодо Драґна іще одне розслідування: він нібито перевищив владні повноваження й фальсифікував документи. Якщо справа дійде до вироку — а очікується, що вироком буде тюремний строк — теперішньому сірому кардиналу румунської політики таки доведеться відправитись до тюрми.
— І тому вони намалювали це розпорядження. Але не знаю, з якої причини —можливо, не догледіли — цей документ набував чинності не одразу, а протягом 10 днів. І суспільство використало ці 10 днів, щоб пояснити політикам: ви неправі, повертайте усе, як було, — каже Матеєску. — Стоячи на площі, ми рахували: “дев’ять”, “вісім”… Як соціолог я відчував: якщо уряд тягнутиме до “два” й “один”, народ міг би стати більш рішучим. Але на “сім” Драґна здався. Так наш протест лишився мирним.
Скандальне розпорядження скасували, однак протестувальники не розійшлись. Тепер вони вимагали відставки уряду й дострокових виборів до парламенту. Хоча на ці поступки влада вже не пішла.
Втім, головне в румунських протестах — не яскраві картинки з Бухаресту, а те, що відбувалось у регіонах. Люди вийшли на вулиці в сотнях міст, і багато де це були перші протести з часів повалення режиму Чаушеску 1989-го року.
— У моєму рідному Пятра-Нямц вийшли під 10 тисяч людей. Неймовірна кількість для стотисячного міста, — каже Аді Забава. — А ще зважте на те, що в невеликих поселеннях ти не анонімний. Твій бос знає, що ти вийшов на мітинг, твої колеги знають. І це людей не зупинило. Я не міг уявити, що Пятна-Нямц таке й що причиною стане саме це. Люди відчули, як це — жити, коли корупції менше, і не схотіли повернення до старих часів.
І що?
12 років роботи, тисячі засуджених, 7600 справ із фігурантами-посадовцями в роботі —але що це дало? Окрім суспільних настроїв, зміни — точкові, чи можна говорити про загальне тло?
— По-перше, дрібних хабарів стало значно менше, — каже Б’янка Тома. — Зараз я вже впевнена, що, якщо до мене підійде поліцейський — він не проситиме грошей. Більше того: якщо я йому запропоную хабар, він сам повідомить це антикорупціонерам. У кожного полісмена в Румунії є колишній колега, який “вилетів” з роботи через корумпованість. А оскільки на роботу в поліції в нас ідуть один раз — і на все життя, то за якісь 200-300 євро кар’єрою жертвувати не хочуть.
“Європо, ось як ти відстоюєш свої цінності. З любов’ю, Румунія”. Зображення з topsy.one.
По-друге, деякі політики-важковаговики вирішили, що безпечніше та спокійніше буде змінити вид діяльності. З державних посад добровільно пішли міністр культури, міністр транспорту. Про причини свого рішення кожен сказав лаконічно: “З мене досить”.
— А ще дуже важлива річ відбулась у регіонах, — каже Аді Забава. — Хай DNA не може дотягнутись до всіх “баронів” нагорі держави, але місцеві “барони” їм точно по зубах. От цих князьків і висмикують у тюрми то там, то там. Нові люди, навіть якщо вони теж корумповані, вже нездатні “тримати” все під собою так, як той, хто почувався власником цієї землі 20 років. Поїдьте в містечко, де протягом десятиліть править одна й та ж людина — і побачите, що там можна знімати фільми про Румунію 1980-х. Правтично нічого не змінилось із тих часів. А от там, де є хоч якась конкуренція, ситуація набагато краща.
А що кажуть засуджені? Як справи в Румунії оцінюють вони?
— Кілька моїх друзів перебувають під слідством, кілька потрапили до тюрем, — каже Крістіна Ґусет. — Арешт знайомого за корупцію став для нас звичною ситуацією. І знаєте, що? Майже ніхто не з них не визнає своєї вини. Майже всі вони називають це політичними переслідуваннями. Навіть один нідерландський професор робив тут дослідження, опитав 300 ув’язнених за корупцію: мовляв, що ви думаєте тепер? 99 відсотків відповіли: “Ну, може, десь щось і вкрав. Але чому саме я? Усі ж так робили!”.
Антон Семиженко, INSIDER. Текст написано в партнерстві з ГО “Львівський медіафорум” у рамках проекту Black Sea Trust, організованого German Marshall Fund. За підтримки Школи журналістики УКУ.
