Вартові міськрад
21.10.2017
Вечір неділі. Вихідні майже позаду, попереду важкий робочий тиждень, однак дехто все-таки намагається сповна використати виділені державою та роботодавцем години заслуженого відпочинку. Що саме входить у поняття відпочити, залежить від інтересів, уподобань та оточення. Наприклад, у Вараші на Рівненщині група чоловіків вирішує зіграти в карти. Самі карти, звісно, цікаво, але на додаток друзі прихопили ще й алкоголь. Усе б нічого, однак вони обирають не найкраще місце для такого проведення часу — столик у дворі будинку, неподалік дитячого майданчика. У розпал гри стримати себе важко, тому час від часу хтось із дорослої компанії коментує події нецензурною лайкою.
За певний час спокій друзів порушується. Якісь особи роблять їм зауваження та просять перенести місце проведення «турніру» подалі від дітей. Більшість чоловіків дослухаються до поради, однак один із них не вгамовується. Нова порція лайки адресована вже тим, хто перервав вечірній відпочинок компанії. На місце викликають працівника поліції, який складає адміністративний протокол. Невідомі благодійники, що звернули увагу на порушення громадського спокою, — працівники КП «Муніципальна варта».
Описаний епізод — один із типових, які можна знайти в Єдиному реєстрі судових рішень за запитом «Муніципальна варта». Порушник спокою в суді частково визнав свою провину, унаслідок чого дістав штраф розміром 119 грн.
Останнім часом таких справ у судах побільшало. Ситуації бувають різними: десь на муніципалів накинулися з лайкою (в одному випадку громадянин навіть спробував вирішити питання бейсбольною битою, через що суддя порушив перед прокуратурою питання про відкриття вже не адміністративного, а кримінального провадження), в інших випадках підприємці оскаржують намагання муніципалів заборонити торгівлю в певному місці, вилучити товари або навіть демонтувати МАФ.
Муніципальні варти — не нове для України явище. Їх можна порівняти з народними дружинами, які були ще за радянських часів і допомагали міліції патрулювати в містах. Деякі формування функціонують вже по 10 і більше років, про що свідчить той самий реєстр судових рішень.
Нині діяльність таких об’єднань врегульована передусім Законом «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», який діє вже 17 років. Саме на нього найчастіше посилаються під час створення місцевих формувань з охорони правопорядку в їхніх статутах. Згідно з цим законом діяльність таких структур координується місцевими органами влади, а контролюється відповідними органами поліції або ДПСУ.
За словами радника міністра внутрішніх справ Івана Варченка, правоохоронці загалом вітають участь громадян у захисті порядку: «Однак ми розуміємо, що такі структури в жодному разі не повинні дублювати функції поліції та перетворюватися в чиїсь ручні армії, наприклад заможних органів місцевого самоврядування, якогось міського голови, щоб вирішувати його питання».
Полеміка стосовно створення місцевих міліцій або поліцій посилилася після Революції гідності. 18 травня 2015 року до Ради внесли законопроект «Про муніципальну варту». Його підписали поважні люди: особисто голова парламенту Володимир Гройсман і лідери фракцій тоді ще дуже «широкої» коаліції — Олег Ляшко, Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Олег Березюк, Андрій Тетерук. Іншим впливовим співавтором законопроекту став голова профільного з цього питання Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожемякін з «Батьківщини». Уже за три дні після внесення цей документ ухвалили в першому читанні. 2 липня його внесли на розгляд для ухвалення загалом, однак того дня до документу так і не дійшли. Відтоді й дотепер на сторінці законопроекту на сайті Ради стоїть позначка «очікує рішення».
Вказаний законопроект — не перша й не єдина спроба оновити законодавство в цій сфері. Головне питання — повноваження муніципальних варт. За нинішнім законодавством, муніципали мають право тільки сприяти правоохоронцям у їхній діяльності. Тобто можуть здійснювати лише так зване цивільне затримання, безпосередньо на місці злочину та щодо особи, яка його скоює. Фактично ті самі права має будь-який інший громадянин. Усе інше — виключно сфера повноважень поліції. Простий приклад: за чинним законодавством муніципали не мають прав на жодні засоби примусу, починаючи з перевірки документів.
«Ці громадські формування обмежені у своїй діяльності, і поліцейські заходи, починаючи від перевірки документів, поверхової перевірки особи, зупинки автотранспорту й закінчуючи використанням спецзасобів: гумових кийків, травматичної або вогнепальної зброї, — це виключно сфера повноважень поліції. Тобто представники громадських формувань мають право надавати допомогу поліції під час виконання поліцейських заходів, але не підміняють її собою. Звісно, якщо йдеться, наприклад, про правопорушника, який на місці злочину затриманий громадянами, і в нього вимагають назвати прізвище, ім’я та підтвердити це, то за українським законодавством громадянину дозволено все те, що не заборонено законом. Відповідно він може попросити показати документи. Однак зобов’язати до цього не має права», — каже Варченко. І наголошує, що якщо людина стає свідком правопорушення, то крім того, що самостійно його припинити, запобігти йому чи затримати злочинця, необхідно відразу ж зателефонувати за номером 102 і повідомити час, місце та причину затримання.
У 2015 році права муніципалів запропонували суттєво розширити. Серед іншого, дозволити їм перевірку документів, обмеження руху транспорту й навіть застосування спеціальних засобів, як-от наручники, гумові кийки, газові балончики, електрошокери, пристрої для примусової зупинки транспорту, гумові кулі тощо.
«Муніципальна варта є в Калуші вже 10 років, але цей законопроект дає їй права та можливості… Зверніть увагу, як паркують машини біля житлових будинків, швидкі під’їхати не можуть», — закликав колег по Раді підтримати проект закону про муніципальну варту нинішній міністр енергетики, а в 2015-му нардеп Ігор Насалик. Окрім того, він протягом восьми років, із 2006-го по 2014-й, був мером Калуша. Власне, місцеві органи влади та передусім мери і є головними лобістами розширення повноважень варт.
Незважаючи на те що законопроект так і не ухвалили, кількість муніципальних варт і охорон зростає. Нині є дві найпоширеніші форми: створення комунального підприємства при міській раді або просто тісна співпраця з громадським об’єднанням, яке функціонує нібито окремо. До 2017 року такі організації взагалі реєстрували під назвою «муніципальна поліція», але згодом використання слова «поліція» цим організаціям заборонили. За словами Варченка, ще торік було понад 70 таких «поліцій», однак нині майже всі вони перереєстрували статути з іншою назвою.
Опоненти розширення повноважень муніципалів стверджують, що є великий ризик застосування таких структур зі збільшеними повноваженнями в політичних чи особистих інтересах місцевої влади. Зокрема, і тому, що такі структури стануть прихистком для людей, які особисто зобов’язані мерам або іншим впливовим людям на місцях. Нині муніципали стали фігурантами вже кількох скандалів. У квітні волонтер Роман Сініцин звернув увагу, що так звану муніципальну поліцію Дружківки Донецької області очолив Сергій Бережной, який раніше очолював місцеву міліцію. Тамтешня преса свідчить, що Бережной залишався в Дружківці й у період окупації міста бойовиками та нібито навіть виконував певні «міліцейські» повноваження в цей час. Згодом Бережного звільнили з органів у зв’язку з виходом на пенсію. Інший приклад — Дніпро. Обурення громадськості спричинило те, що мер Борис Філатов призначив головою муніципальної варти екс-керівника підрозділу «Беркут» Андрія Ткаченка. Ще один приклад — конфлікти між активістами та муніципальними «вартовими» чи «гвардійцями» біля будівель міських рад. Перші часто заявляють, що другі перешкоджають доступу громадян на сесії для відстеження рішень. Зокрема, такі повідомлення не раз публікували в місцевій пресі Кривого Рогу.
Ризики надання муніципалам додаткових повноважень не відкидають навіть прихильники такого рішення. Яскравий діалог на цю тему відбувся під час обговорення законопроекту 2015 року між одним із його авторів, нинішнім генпрокурором Юрієм Луценком, та опонентом Ігорем Мосійчуком. Тоді останній закинув саме аргумент про те, що муніципали перетворяться на приватні армії мерів. Луценко визнав, що такі ризики є, однак зазначив цікавий аргумент: «Без мікрофона скажу: організовану злочинність завжди легше подолати, ніж неорганізовану».
«У 1990-х мер Львова, як зараз пам’ятаю, завів муніципальну варту. І вони оббирали всіх торгівців по місту. Але їхні досьє були в міськраді, тому дуже легко все припинили. З рекетирами ж набагато важче. Тому обліковані формування завжди краще, ніж розпорошене бандугруповання», — продовжив Луценко.
За два роки, що минули з того часу, повноваження варт залишилися незмінними. Однак, зважаючи на активність мерів і децентралізацію, можна очікувати повернення до цієї теми вже найближчим часом.
Андрій Голуб
