Каяття — не визнання винуватості
29.09.2017
Однією з безумовних новел Кримінального процесуального кодексу 2012 року є кримінальне провадження на підставі угод про примирення і про визнання винуватості. Окремо зупинимося на угоді між прокурором і підозрюваним про визнання винуватості, адже в КПК передбачено інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. І для того, щоб правильно визначити, який із цих інститутів найдоцільніше використовувати для захисту інтересів підзахисного, їх треба чітко розрізняти.
За добровільної згоди
На перший погляд може здатися, що обидва інститути регулюють одні й ті ж правовідносини і дублюють один одного. Однак при більш ретельному вивченні їхніх ознак можна виявити ризку істотних відмінностей.
Для застосування обох інститутів обов’язковою і важливою умовою є відповідна поведінка підозрюваного. Це має бути не тільки фактичне визнання вини, а й активні дії, спрямовані на сприяння розслідуванню і розкриттю злочину.
Також вони можуть бути застосовані тільки після повідомлення конкретної особи про підозру й до моменту виходу судді у нарадчу кімнату для прийняття остаточного рішення. Крім того, обов’язковою є добровільна згода підозрюваного/обвинуваченого. Остаточне рішення про застосування зазначених інститутів або про відмову в цьому приймає суд.
Чітка фіксація
Законом не визначено чіткої форми фіксації факту активного каяття. По суті, підставою, що дозволяє слідчому, прокурору, судді дійти висновку про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям, є матеріали кримінального провадження, а саме — факти і обставини. Це можуть бути письмова заява або клопотання підозрюваного/обвинуваченого, його захисника щодо відшкодування та інших обставин, які свідчать про каяття, а також з проханням звільнити винного від кримінальної відповідальності.
Проте в законі передбачено, що факт визнання винуватості фіксується у відповідній угоді. Також ст.472 КПК визначає зміст такої угоди, яка складається і підписується обома сторонами і подається судді.
Роль слідчого, прокурора, судді…
Що стосується каяття, то за наявності передумов прокурор повинен отримати письмову згоду підозрюваного/обвинуваченого, скласти відповідне клопотання до суду, ознайомити з ним потерпілого. Суддя, отримавши документ, зобов’язаний його розглянути, а також перевірити, чи відповідає він дійсності і чи усвідомлюють сторони всі правові наслідки, після чого прийняти остаточне рішення.
Прокурор є одним із суб’єктів, які можуть ініціювати укладення угоди про визнання винуватості. Перед цим прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному/обвинуваченому його право укласти таку угоду, пояснити правові наслідки й механізми його реалізації. Після підписання угоди вона приєднується до матеріалів провадження і з обвинувальним актом надсилається до суду для прийняття остаточного рішення. У разі укладення угоди на стадії судового розслідування суддя зобов’язаний негайно приступити до її розгляду. Зокрема, суд перевіряє відповідність документа нормам закону, з’ясовує добровільність досягнутої угоди і розуміння підозрюваним/обвинуваченим правових наслідків.
Категорія кримінальних правопорушень
Угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, а також тяжких злочинів.
Крім того, укладення такої угоди можливе в разі вчинення підозрюваним/обвинуваченим особливо тяжких правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро, за умови викриття підозрюваним/обвинуваченим іншої особи у скоєнні злочину, віднесеного до підслідності НАБ, якщо така інформація була підтверджена доказами.
Частота застосування
У разі відповідності критерію тяжкості злочину, відсутності заперечень сторін провадження, підтвердження факту каяття, сприяння слідству і відшкодування збитків зазначається, що додаткові умови неможливості застосування угоди відсутні.
Угода про визнання винуватості може бути укладена тільки щодо тих злочинів, унаслідок яких збитки було завдано виключно державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди щодо уповноваженої особи юридичної особи, стосовно якої відкрите кримінальне провадження, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Каяття можна застосувати тільки один раз — за умови вчинення кримінального правопорушення вперше. А от визнання вини — необмежену кількість разів.
Повне відшкодування
Заподіяна шкода має бути компенсована в повному обсязі до моменту застосування інституту. Будь-які домовленості між сторонами, пов’язані з можливими діями або бездіяльністю щодо одна одної, не матимуть сили і не вплинуть на рішення. Останнє не може бути оскаржене у зв’язку з їх невиконанням.
Компенсація шкоди може бути розтягнута на певний період, можуть бути визначені її порядок і умови, що обов’язково вказується в угоді. Також можливе часткове відшкодування збитків, заподіяних державі. Невиконання умов досягнутої угоди може призвести до перегляду прийнятого на її підставі рішення, а в разі умисного ухилення від виконання — до притягнення до кримінальної відповідальності за ст.3891 Кримінального кодексу.
Сприяння розслідуванню
Мова йде про повне сприяння розслідуванню і розкриттю злочину, скоєного підозрюваним/обвинуваченим. Воно може полягати в наданні правдивих свідчень, зазначенні місцезнаходження об’єкта злочинного посягання, наданні доказів тощо. Угода про визнання винуватості може передбачати не тільки дії, необхідні для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а й обов’язки щодо сприяння в розкритті злочину, скоєного іншими особами. Це стосується злочинів, віднесених до підслідності НАБ. Таке сприяння можливе й після укладення угоди, про що обов’язково вказується в документі. Невиконання цих умов може призвести до перегляду прийнятого рішення й притягненню до кримінальної відповідальності за ст.3891 КК.
Правові наслідки
У разі задоволення клопотання особа визнається такою, що вчинила правопорушення, але звільняється від кримінальної відповідальності й відбування будь-якого покарання. Фактично вона вважається такою, що не має судимості. Таке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У випадку відмови в задоволенні клопотання кримінальне провадження передається на подальше розслідування з моменту, з якого воно було припинене у зв’язку з поданням клопотання.
У разі затвердження угоди постановляється вирок, за яким особа визнається винною. Їй обирається міра покарання або вона звільняється від відбування покарання з випробувальним строком, якщо це було визначено угодою. При цьому погашення судимості відбувається в загальному порядку. Такий вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором або підозрюваним/обвинуваченим у випадку призначення більш м’якого або суворішого покарання, ніж було передбачено угодою. Також підозрюваний/обвинувачений, його захисник можуть оскаржити вирок у разі укладення угоди без роз’яснення правових наслідків, а прокурор — у разі укладення угоди, яка не відповідає закону. Якщо особа відмовляється від укладення угоди, досудове або судове розслідування проводяться в загальному порядку.
Гуманні кроки
Безумовно, одночасне існування цих інститутів є проявом гуманності правосуддя і прагненням держави до досягнення цілей кримінального провадження.
Укладення угоди про визнання винуватості підозрюваним/обвинуваченим має низку переваг як для держави, так і для підозрюваного/обвинуваченого. Держава отримує повну або часткову компенсацію заподіяної шкоди, можливість закінчити кримінальне провадження в більш стислі терміни з економією часу і ресурсів, а також притягти до відповідальності інших осіб. Підозрюваний/обвинувачений у свою чергу — більш м’яке покарання, можливість його оминути або ж узагалі уникнути відповідальності. І якщо, за «старим» КПК, розкаятися можна було тільки один раз, а в подальшому розраховувати на каяття як на пом’якшувальну обставину, то новий кодекс подарував таку можливість з конкретними зобов’язаннями і гарантіями від держави без обмежень, тим самим зробивши ще один крок у бік гуманності правосуддя.
Андрій ІВАНЕЦЬ, адвокат
