Діамантові правоохоронці-гопники
21.09.2017
Вересень в Україні – це місяць, коли традиційно згадують загиблих журналістів. Влада кидає окремим представникам цеху – чергову соціальну кістку. А правоохоронці вчергове розводять руками у найрезонансніших вбивствах. Колеги ж згадують останні ефіри та блоги. Та незавершені справи.
«Останнє розслідування, яке цікавило Павла Шеремета – це корупція у Генеральній прокуратурі», – ця сенсаційна заява, що пролунала з вуст екс-голови СБУ Валентина Наливайченка ще у ток-шоу Інша Україна з Міхаїлом Саакашвілі, лишилась майже непоміченою. Але зацікавила Резонанс.
Судячи з блогу на Українській правді, однією з останній справ Шеремета була прокурорська корупція. Він навіть озвучив прізвище заступника генпрокурора, якиий нині продовжує працювати заступником зі слідства Юрія Луценка.
«Я уважно стежу за двома конкретними історіями: за тим, як другий рік нахабні рейдери намагаються захопити ТПП, і за ходом розслідування скандального і нахабного пограбування прокурорами ювелірного магазину в центрі Києва серед білого дня», – написав у червні 2016 журналіст, зауваживши, що «справа про пограбування магазину Graff тягне на роман». Шеремет оприлюднив відкрите звернення до Генерального прокурора, яке і досі лишається без відповіді Юрія Віталійовича. Принаймні, публічної.
Письмову відписку на колективне звернення до головного прокурора країни потерпілій стороні надав в.о. начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженням слідчих органів прокуратури ГПУ О. Родік ще торік у липні.
Наводимо повний текст:
Про зухвале пограбування правоохоронцями у серпні 2014 року ювелірної крамниці у центрі столиці розповідали майже всі вітчизняні ЗМІ. Коротко нагадаю суть: прокурори, слідчі міліції та бійці спецпідрозділу «Соколу» приїхали начебто на обшук, який завершився банальним пограбуванням ювелірного бутіку на вулиці Городецького. Впевнені, що вимкнули усі відеокамери безпеки, «стражі закону» гребли повними долонями дорогоцінні ювелірні прикраси. Крадене розпихували у кишені та навіть нижню білизну. Як це відбувалось у реальності – демонструють кадри прихованої зйомки, яку прогавили правоохоронці-гопники.
Це вже потім стане відомо, що після оприлюднення цього відео, на власника елітної ювелірки почав здійснювався колосальний тиск та пролунали досить відверті погрози його дружині – як своєрідне вітання у День незалежності. Оцінивши реальність погроз бізнесмен виїхав з родиною за кордон, і звідти продовжував наполягати на розслідуванні відвертого криміналу. До речі, про цю обставину стало відомо лише у грудні 2015 року – під час радіоефіру директора пограбованого магазину… саме у Павла Шеремета.
А 2014-ого – 27 серпня, через тиждень після резонансного гоп-стопу і початку гучного скандалу, на той час генпрокурор Віталій Ярема був змушений вийти на прес-конференцію. Крім попсової заборони на «маски-шоу» від силовиків, екс-головний міліціонер столиці заспокоїв громадську думку інформацією про початок слідчих дій та перші затримання підозрюваних – слідчого райуправління та прокурора райпрокуратури.
За офіційною інформацією ГПУ, очільник відомства «особисто зустрівся з власником магазину та вибачився від імені прокуратури за цей ганебний факт», пообіцявши, що розслідування «буде проведено прозоро та об’єктивно».
«Співробітники спецпідрозділу “Сокіл”, які брали участь в обшуку, не затримані, оскільки, за даними Яреми, відмовилися брати участь у грабунку», – повідомили тоді Укрновини.
Як виявилося, генпрокурор, мабуть, помилився, і «соколята» таки були причетні до злочину… Забігаючи наперед зауважу, що цей майже останній «заліт» представників спецназу ліквідованого нині міліцейського підрозділу по боротьбі з оргзлочиністтю, і досі розслідує ГПУ в окремому кримінальному провадженні. Там виникли ті ж самі проблеми, що і у справах “Беркуту” – складно розпізнати обличчя у масках, плюс – частина фігурантів на відеодоказах – зараз чи то в АТО, чи десь розчинились у вирі різноманітних атестацій-люстрацій…
Взагалі початкова публічна метушня довкола пограбування магазину Graff дуже нагадує інформаційну картинку після втечі екс-командира київської роти «Беркуту» Дмитра Садовника. Ті ж самі гучні заяви і обіцянки активних дій – з вуст тих самих спікерів ГПУ. І результат аналогічний – нульовий. Натомість, громадські організації пов’язують зникнення підозрюваного в розстрілі 39 майданівців Садовника з безпосередньою діяльністю гепрокурора Яреми. Закиди, озвучені в інформагенції Українські новини і досі ніхто не спростував.
«Розслідування крадіжки коштовностей із ювелірного бутіку Graff – у замкненому колі кругової поруки у правоохоронній системі. За два роки після гучного пограбування ювелірного магазину Graff у Києві правоохоронцями слідчі знайшли грабіжників серед своїх працівників, звільнили їх і випустили на волю», – до такого висновку дійшли ще у квітні 2016-ого журналісти програми «Схеми»
Із того часу майже нічого не змінилось. «Три роки ми тупцюємо на місці. Печерський райсуд Києва не розпочав навіть розгляд по суті звинувачень. У глухому куті і два кримінальних провадження у Головному слідчому управлінні Генпрокуратури щодо організаторів злочину та бійців «Соколу», – заявив Резонансу представник потерпілої сторони – директору пограбованого ювелірного салону Ігор Бриков.
Розшукати його було не складно. Так само як і домовиться про коментар.
Ігор Бриков: «Ні міська, ні Генеральна прокуратура не хочуть оголошувати підозр екс-спецпризначенцям із «Соколу», бо ніби-то вони на відео у масках, а раптом це не той працівник, а хтось інший. Попри їхні перші свідчення, де вони розповіли як брали коштовності, як виносили їх у автомашину, начебто, для слідчого експерименту… Стосовно розслідування щодо імовірних організаторів – там взагалі все лежить… Попри зусилля наших авдокатів у ГПУ відсутнє навіть бажання довести ці справу до логічного завершення. Потерпіла сторона відчуває самобаж і слідства (згадаємо про наявність прізвища Юрія Столярчука у блозі Павла Шеремета – О.М.), і суду.
Саме тому ми звернулись і до голови парламентського антикорупційного комітету Єгора Соболєва, а також доправили офіційну заяву про корупційне кримінальне правопорушення до НАБУ».
Заява до НАБУ
Утім, відповідь з Національного антикорупційного бюро України – розчарувала. В Управлінні по роботі з громадськісттю не побачили правових підстав, аби витребувати з ГПУ справу відносно корупційних зв’язків «діамантових правоохоронців-гопників».
Навіть попри те, що у заяві про кримінальне правопорушення серед інших прізвищ постраждала сторона згадала і колишнього прокурора Києва Сергія Юлдашева.
Навіть поверхневий моніторинг Інтернету видає чимало резонансних історій, де фігурують прізвище Юлдашева та його колишніх керівників з Різницької.
Зокрема, на сайті ТСН і досі можна знайти відкрите звернення до президента Петра Порошенка від 4,5 тис працівників одного з агрохолдінгів, датоване жовтнем 2014 року. Йдеться про «злочинне угрупування у складі першого заступника Генерального прокурора України Миколи Герасимюка, прокурора м. Києва Сергія Юлдашева, керованих ними слідчих та суддів, при мовчазній згоді Генерального прокурора України Віталія Яреми».
Також у мережі є і чимало «веселих картинок» про екс-прокурора столиці (на той час першого заступника генпрокурора) Миколу Герасимюка та його наступника у кріслі прокурора Києва.
Про те, як заступник Генпрокурора Олексій Баганець відреагував на депутатське звернення Віталія Купрія, відкривши справу щодо Юлдашева, здається, всі ще пам’ятають.
Як і про те, чим завершилось кримінальне розслідування. І про купу бруду на голову вже екс-заступника Генпрокурора. Баганця інформаційно прив’язали навіть до того самого пограбування ювелірного бутіку, на причетність до якого ГПУ перевіряла саме Юлдашева.
Валити з хворої голови на здорову – це в нас у крові…
Тому відсутність оперативного інтересу командирів САП та НАБУ до викриття «діамантової банди перевертнів» складно пояснити… хіба тим, що Назар Холодницький та Артем Ситник поступово перетворюються на політиків. Відтак, чітко прогнозують не лише правові, а й політичні наслідки тих чи інших антикорупійних кроків…
Резонанс звернувся за компетентним коментарем до екс-першого заступника Генпрокурора Миколи Голомші.
«Не пам’ятаю подібного нахабства з боку правоохоронців. У моїй багаторічний практиці такого ганьби не було», – акцентував заслужений працівник прокуратури України. Сумніви у Миколи Ярославовича викликала і власне правоморіність залучення прокурором Києва до слідчих дій у бутіку спецпідрозділу «Сокіл». «Кому і для чого треба була ця демонстрація сили?», – риторично запитав екс-прокурор.
Також Голомша вважає, що під час обшуків правоохоронці «діяли як гопники, бо були впевнені у своїй безкарності». Він також не виключає, що зловмисники у погонах мали корумповане прикриття. На його думку, «підвердженням цього є відсутність покарання звинувачених і тривале затягування процесу».
– Думаю, що НАБУ обов’язково має мати свій погляд на такі ситуації, і повинно займатись саме такими реальним справами, – підкреслив заслужений юрист України М. Голомша. – Оскільки головний запобіжник подібного беззаконня – це невідворотність покарання. Як не банально це нині звучить.
Замість авторського мораліте: Відверто кажучі, особисто я сумніваюсь, щоб діамантові правоохоронці-гопники та їхні патрони змогли вдатися до такого крайнього засобу «цензури» як навмисне вбивство. Ще й такого демонстративного, як у випадку із Шереметом. Максимум, що вони можуть – влаштовувати DDoS-атаки на сайт чи хакерський терор телефоном у День народження шеф-редакторки впливового Інтернет-видання, або ж замовити низку бридких публікацій проти неї… Утім, є золоте правило слідчих – доки триває розслідування мають бути перевірені усі можливі версії злочину. Наразі маємо констатувати, що за останній рік Генеральна прокуратура абсолютно нічого не зробила аби відпрацювати хоч б цей напрямок та рухатись далі…
Олеся Мирошниченко
