Експерт вказав на недоліки презентованої Мінюстом концепції реформування пенітенціарної системи

15.09.2017

Нещодавно на засіданні Уряду було презентовано продовження пенітенціарної реформи. Найбільш очікуване питання: «Куди або у якому напрямку буде рухатися пенітенціарна система», 13 вересня ми почули відповідь на це питання. Звичайно, відчуття неоднозначні.

 Нова структура нагадує структуру, яка існувала до початку самої реформи, тобто існувала Державна пенітенціарна служба України, діяльність якої координувалася через Міністерство юстиції. Єдина відмінність – це створення «центру пробації» та «центру охорони здоров’я», які вивели з-під підпорядкування  ДКВС як окремі юридичні особи. Повернення назад та створення  при Міністерстві юстиції Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України зі статусом юридичної особи не має суттєвої різниці від колишньої Державної пенітенціарної служби, за винятком скорочення з 25 до 6 територіальних управлінь. Виникає питання: навіщо було здійснювати колосальні зусилля з ліквідації ДПтС, значного звільнення діючих працівників служби. Такі  заходи можна було провести шляхом скорочення посад відповідно до нової структури та переатестації персоналу, залишивши при цьому працівникам право вибору.

Багато питань залишається щодо демілітаризації служби, про яку йшлося в концепції реформування пенітенціарної системи. Її (демілітаризації) практично не відбувається, а відповідно до нової структури скоріше за все не буде. Вочевидь зазначене питання залишається складним для прийняття необхідних управлінських рішень, навіть з огляду на соціальні гарантії захисту персоналу, які вже закладені у проект нового Закону України «Про пенітенціарну систему».

Відкритим і незрозумілим для громадськості залишається питання доцільності існування вже створеного Головного слідчого управління. Прикро, що Міністерство юстиції так і не прислухалося до експертних оцінок фахівців, у тому числі міжнародних, та взяло на себе невластиві цьому відомству функції. Це стосується і ряду інших питань, що неодноразово обговорювалися у різних форматах при підготовці концепції реформування пенітенціарної системи.

Можна ще багато говорити про недосконалість прийнятих рішень у процесі реформування пенітенціарної системи, однак ми повинні розуміти, що реформа все ж має відбутися і відбутися саме з акцентом на забезпеченні прав людини – як засуджених (ув’язнених), так і персоналу, а не на збереженні певних привілеїв та реалізації власних амбіцій.

Олександр Федорук