Суддя Верховного Суду України Наталія Лященко

15.09.2017

Добір суддів до Верховного Cуду – один із найважливіших етапів судової системи. Конкурс до Верховного Суду включав у себе декілька етапів: професійне тестування, виконання практичних завдань, психологічне тестування та безпосередньо співбесіда з кандидатом. Завдяки створенню Громадської ради доброчесності громадськість також була залучена до цього процесу та мала змогу затверджувати негативний висновок щодо невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики. У разі наявності такого висновку персона кандидата мала розглядатися всім складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів, «вето» громадськості могло бути подолане тільки в тому разі, якщо за це проголосує 2/3 членів ВККС.

Здавалося б, така система та кілька рівнів добору дають безпрецедентну можливість сформувати дійсно новий Верховний Суд, однак на практиці все виявилося зовсім інакшим: члени ВККС подолали 76 зі 116 негативних висновків Громадської ради доброчесності. 30 кандидатів зі 120 фіналістів конкурсу, або кожний 4, порушували права людини, є політично заангажованими або мають статки, походження яких не можуть пояснити.

Знайомтесь, суддя Верховного Суду України та фіналіст конкурсу до Верховного Суду – Наталія Павлівна Лященко.

У рейтингу кандидатів на посаду суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Наталія Лященко зайняла 28 сходинку із загальною кількістю балів – 722.

Згідно з офіційним досьє  кандидата, вона все життя працювала на державних посадах, безпосередньо суддівську кар’єру Наталія Лященко розпочала в 1987 році з посади народного судді Мінського районного суду м. Києва.

Цікавою є також Декларація родинних зв’язків судді Лященко. З неї дізнаємось, що чоловік Наталії Павлівни, Олександр Іванович Гриненко також є суддею і працює в Апеляційному суді Київської області.

Особа Олександра Гриненка є відомою. У період Революції Гідності він очолював Апеляційний суд Київської області. Як мінімум 6 суддів цього суду, а саме: Дрига А.М., Димарецький В.М., Журба С.О., Слива Ю.М., Рудніченко О.М. та Габрієль В.О. підтверджували рішення судів 1-ї інстанції про позбавлення автомайданівців водійських прав за поїздку до Межигір’я 29-го грудня 2013 р. Відомо, що такі рішення виносились за вказівкою з адміністрації Президента, які транслювались через голів суду (про це дали свідчення діючий член ВРП – Ірина Мамонтова, суддя Шевченківського суду м. Києва Ірина Макаренко, суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Людмила Синецька. Тому ми переконані, що Олександр Гриненко теж відігравав подібну роль у своєму суді. Фактично Автомайдану підтвердив це його колишній заступник Олександр Шевченко, який прямо заявив, що «цей товариш був призначений нам Портновим» і що суддям, які виносили рішення проти Автомайдану, погрожували.

До речі, Олександр Гриненко і сам виносив рішення щодо активістів. Зокрема, Олександр Іванович був доповідачем у справі за апеляційною скаргою громадянки Інни Крулько, яку суддя Броварського районного суду Лопатинська позбавила водійських прав на 4 місяці за нібито не зупинку на вимогу інспектора ДАІ під час поїздки до Межигір’я 29 грудня 2013 року. Потерпіла надала докази, що того дня вона перебувала в місті Черкаси і не могла перебувати в Києві та місці, де її нібито зупиняв співробітник ДАІ. А у день складання протоколу її взагалі не було в Україні. Проте Гриненко залишив постанову суду у силі, зменшивши тільки строк позбавлення керування транспортними засобами з 4 на 3 місяці.

Це рішення було предметом розгляду Вищої ради правосуддя на підставі Закону «Про відновлення довіри до судової влади». Друга дисциплінарна комісія ВРП встановила факт порушень з боку судді О. Гриненка, але не покарала його у зв’язку із закінченням строку притягнення до відповідальності.

Втім, Олександр Гриненко не відчуває жодної провини і просто в очі представникам Автомайдану заявив, що нічого не порушував. Крім того, заповнюючи Декларацію доброчесності, суддя вказав очевидну неправду, бо зазначив, що не ухвалював рішення, які передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

До переслідування учасників мирних акцій протесту був також причетний і пасинок Наталії Лященко – Олександр Олександрович Гриненко, який на той час працював прокурором Оболонського району. Олександр Гриненко-молодший брав участь у судових засіданнях у кримінальних провадженнях стосовно учасників масових акцій протесту. Зокрема, він підтримував клопотання про запобіжний захід щодо учасника протестів Івана Клочана. Тоді було підготовлене клопотання про взяття під варту, але оскільки справа розглядалась 20.02.14, коли вже було зрозуміло, що Майдан переміг, клопотання було замінене на «особисте зобов’язання». Однак після Майдану Олександра Гриненка не тільки не звільнили, але й підвищили, зараз він – начальник відділу прокуратури Автономної Республіки Крим. Незважаючи на доведений факт того, що переслідування учасників мирних акцій протестів правоохоронними органами здійснювалися за вказівкою вищого керівництва держави, на думку Олександра Гриненка, він не здійснював дій, які викликають сумніви у незалежності та непідкупності органів прокуратури.

До речі, на співбесіді суддя Н.Лященко теж не бачила жодних проблем у діях пасинка і заявила, що він «високоморальна, високопорядна, високопрофесійна людина і, дай Боже, побільше такої рідні». Мабуть, для переможця конкурсу у Верховний Суд покарання невинного є проявом високої моралі.

О.Гриненка, Н.Лященко та конкурс у Верховний Суд поєднує ще одна цікава обставина – Олександр Гриненко до 2009 року був головою Оболонського районного суду м. Києва. А його заступником була Мамонтова І.Ю., яка тепер є членом Вищої ради правосуддя, та, увага … доповідачем по кандидату Н.Лященко. Тобто колишня підлегла чоловіка кандидата буде пропонувати ВРП чи призначати цього кандидата суддею нового Верховного Суду.

Щодо майна та доходів Наталії Лященко, то, проаналізувавши декларації судді за 2013, 2014, 2015та 2016 роки, ми бачимо, що основними доходами Наталії Павлівни та її чоловіка були суддівські заробітні плати, а також матеріальна допомога, яку подружжя отримувало всі ці роки.

Щодо майна, то у власності Наталії Лященко є квартира площею 85 м2 в багатоповерхівці на столичній Оболоні.

Ще однією квартирою у цьому ж будинку володіє і пасинок Наталії Лященко, її йому подарував батько – Олександр Гриненко. Зазначена вартість даного подарунку близько 950 тис. грн.

Також у спільній власності судді Лященко та її дочки перебуває ще одна квартира в Києві площею 76 м2. За нашою інформацією, вона теж розташована на вулиці Г. Сталінграда.

Цікавим є також майно чоловіка Наталії Лященко, судді Олександра Гриненка. Згідно з декларацією у його власності є 2 земельні ділянки площею 50 соток у Вишгороді, Київської області та земельна ділянка 10 соток у самому Києві. Земля в Києві була передана в приватну власність О.Гриненку у 2007 році за рішенням Київської міської ради, підписаним мером Києва Леонідом Черновецьким, який відомий своїми земельними оборудками. Пізніше, у 2008 році, голова ТСК з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів посадовими особами Київської міської ради Микола Томенко заявив, що приватизація цієї та ряду інших земельних ділянок є незаконною, а власниками стали невипадкові люди. Прокуратура навіть намагалась оскаржити це рішення, але програла суд.

Також згідно з даними Державного реєстру прав на нерухоме майно у власності чоловіка судді перебуває будинок у місті Вишгород площею 114 м2, переданий йому в спадщину. Однак у декларації судді цей будинок зазначений як такий, що не введений в експлуатацію і вдвічі більшою площею – 290 м2.

У своїх поясненнях суддя Лященко повідомила, що цей будинок її чоловік отримав у спадщину після смерті матері та брата, а в 2000-2010 роках за кошти родини було проведено надбудову до цього будинку. Однак, за даними програми Google Earth, добудова була проведена у 2009 році.

Ось як виглядає будинок суддівського подружжя зараз:

З пояснень кандидата на співбесіді випливає, що будівництво було самовільним (тобто незаконним), а тому будинок досі не можуть здати в експлуатацію. Також невідомо, як співвідносяться витрати на цю перебудову з бюджетом сім’ї Лященко-Гриненків.

Щодо рухомого майна, то у власності Олександра Гриненка з 2008 року перебуває автомобіль Subaru Forester 2008 року випуску задекларованою вартістю – 229 000 грн.