Атака на Шабуніна
17.08.2017
Утвердження в якості свого роду національної ідеї нетерпимості до корупції”, – обіцяв у своїй передвиборній програмі “Жити по-новому” Петро Порошенко.
Перші три роки Порошенка на посаді продемонстрували геть протилежну ідею, яку утверджує влада. Нетерпимість у влади викликає не корупція, а ті, хто вказує на корупціонерів.
При цьому використання силовиків та медіа ресурсів для дискредитації борців з корупцією нагадують механізми, які практикуються Кремлем.
Атака на Шабуніна
Зранку середи під будівлею Дніпровського управління поліції у Києві аншлаг журналістів. Здається, телекамер більше, ніж збиралося за часів Януковича, коли Юрія Луценка почали викликати до правоохоронців.
Резонанс викликало анонсоване вручення підозри голові Центру протидії корупції Віталію Шабуніну. У ЦПК стверджували, що слідчі інкримінують Шабуніну умисне заподіяння журналісту тілесних ушкоджень середньої тяжкості. За цією статтею передбачена відповідальність до 5 років позбавлення волі.
Інцидент стався 8 червня 2017 року. Під час чергової зустрічі з Всеволодом Філімоненком, який називає себе журналістом, та який тривалий час переслідував Шабуніна, його родину та колег, голова ЦПК вдарив того в обличчя.
“Я дійсно вдарив людину, але він не журналіст, і я сумніваюся, що було ушкодження середньої тяжкості”, – каже Шабунін журналістам перед входом до будівлі поліції.
З поліції Шабунін виходить з величезною посмішкою. Роздивляється по сторонам, бачить знайомих, які прийшли підтримати його. Дехто із листівкою “Пєтя! Це перебор”.
“От так, вжух – і потерпілий вже не журналіст. І тепер мені загрожує не 5, а лише 3 роки в’язниці”, – ділиться новиною Шабунін, щойно вийшовши з поліції.
Пізніше прокуратура Києва пояснила, чому в останню ніч змінили статтю в підозрі Шабуніна.
Замість насильства щодо журналіста голові ЦПК інкримінували першу частину 122-ї статті Кримінального кодексу – умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що передбачає до 3 років в’язниці. Нібито це сталося після звернення до правоохоронців представників ЗМІ та громадськості. У цих зверненнях неназвані особи вказали на невідповідність потерпілого статусу журналіста.
“Українська правда” звернулися до поліції з проханням надати коментарі слідчого у цій справі О.Чеберяка. На момент публікації цієї статті відповіді не надійшло.
Хто ж насправді такий пан Філімоненко, якого начебто так тяжко побив Шабунін?
Експерт Антикорупційної групи РПР Олександр Лємєнов згадав, що особисто знає Філімоненка ще за часів роботи у Луганському осередку руху “Чесно”. З “Чесно” його виключили через вимагання грошей в одного з кандидатів у народні депутати, написав Лємєнов.
А нардеп Мустафа Найєм порівняв Філімоненка з “веселим персонажем”, який у 2012-му переслідував Арсенія Яценюка з морковкою.
Сам Шабунін називає Філімоненка провокатором.
“Він, маніпулюючи смертю людей в АТО, довів до істерики членів моєї команди. І за це я його вдарив”, – пояснив Шабунін.
Уже по обіді Дніпровський райсуд Києва розглянув питання про запобіжний захід Шабуніну. Адвокати вказали на невідповідності у матеріалах справи.
На відео видно, що удар Філімоненку Шабунін наніс у праву частину обличчя. У підозрі вказується – “в ліву”, що “спричинило тривалий розлад здоров’я у вигляді закритої травми обличчя, а саме, вдавленого перелому передньої стійки лівої гайморової пазухи та синця в лівій вилично-щічній ділянці”.
Адвокати нагадують, що після отриманого удару постраждалий годину бігав за Шабуніним, пирскав у нього газовим балончиком та відмовився від госпіталізації першою каретою “швидкої”. Друга карета “швидкої” доправила провокатора до лікарні, але там ушкоджень також не виявили. І лише втретє, після 12 годині після інциденту Філімоненка шпиталізували. А власне “ушкодження” виявили за 12 днів після госпіталізації.
Прокурор спілкування з журналістами уникнув.
Обвинувачення просило суд визначити запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Суддя задовольнив клопотання частково. Вирішив не обмежувати виїзд за межі Києва, бо Шабунін проживає за містом. Натомість активіст має повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи.
Уже після суду Шабунін в інтерв’ю телеканалу “Zik” спрогнозував, що судимість йому таки “зроблять”.
У розмові з Українською правдою Шабунін переконує, що історія з побиттям Філімоненка – це частина великої компанії проти ЦПК.
“Конкретно Філімоненко координується СБУ. Він розпоряджався інформацією, яку не має ніхто, окрім СБУ. Наприклад, коли він знущався над Устиновою, зустрівши її в аеропорту, він там був о 6:30. У неї був непрямий переліт. Ніхто, окрім контори, злити цю інформацію не міг”, – розповів Шабунін “Українській правді”.
Також Шабунін переконаний, що в історії з дискредитацією ЦПК присутній і Порошенко. Бо президент – єдиний, хто може давати вказівки СБУ.
“Не я проблема для Порошенка. Проблема – антикорупційні реформи, які ми захищаємо”, – підсумовує активіст.
Публічно Петро Порошенко жодними чином не відреагував на переслідування ЦПК.
Натомість деякі ЗМІ і провладні автори у соцмережах поширюють тезу, що справу Шабуніна потрібно оцінювати, абстрагувавшись від прізвищ, мовляв: “Ударив – має відповідати”.
Подібний підхід не розділяє голова парламентського комітету з питань свободи слова Вікторія Сюмар. Як виявилося, її погляди на справу Шабуніна розходяться з позицією соратника по “Народному фронту” – Міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим.
“Пришивання справ” за такими от спровокованими приводами – це граблі, топтатися на яких – тупість“, – написала Сюмар на своїй сторінці в ФБ.
“Раз он “санитар” – тогда может лупить по любой наглой роже! Шож раньше-то не пояснили”, – прокоментував Аваков.
Не всі журналісти однакові
Швидке просування правоохоронцями справи Шабуніна виглядає показово на фоні інших порушень проти відомих журналістів-розслідувачів. Коли тиск та побої відчувають ті, хто проводить антикорупційні розслідування, слідчі не проявляють великого бажання розслідувати справу.
На це нарікає журналістка журналу “Новое время” Христина Бердинських.
У лютому 2016-го вона отримала sms з погрозою: “Еще один выс*р в журнальчиках о Киевгазе, и твой памятник будет стоять рядом с памятником Гонгадзе”.
Незадовго до цього Бердинських опублікувала матеріал про екс-регіонала Юрія Бойка. У статті згадувався його зять, який на той час шостий рік поспіль очолював правління “Київгазу”.
“Більш ніж за рік поліція допитала лише мене. Я була вражена, що навіть зятя Бойка, якого я підозрювала, не допитали. Натомість в поліції мені запропонували написати заяву про закриття справи. Я відмовилася”, – розповіла “Українській правді” журналістка.
Порівняти роботу слідчих у справі Шабуніна та у справі побиття журналістівзакликають автори проекту “Bihus.info”.
Два роки тому на Надію Бурдей та Михайла Шелеста, журналістів програми антикорупційних розслідувань “Наші гроші”, напав зять екс-заступника Авакова.
“Два роки слідчі збирають докази, щоб довести, що нападник, який зафіксований на відео, дійсно перешкоджав нашій професійній діяльності. І два роки з’ясовують, чи дійсно ми журналісти”, – пишуть автори проекту.
У середу у цій справі відбулося судове засідання. На прохання захисту нападника засідання перенесли на 3 жовтня.
У жовтні 2015-го співробітники СБУ скоїли напад на журналістів програми “Схеми: корупція в деталях”. Підтвердженням цього є відео.
Попри це слідчі вже чотири рази закривали розслідування. І лише через суд журналісти домагалися того, щоб військова прокуратура поновлювала розслідування, розповів “Українській правді” журналіст Михайло Ткач.
На цьому прикладі він робить висновок, що система своїх не здає.
“Влада докладає все більше зусиль, аби усі нарешті зрозуміли: в Україні можна безкарно бити і вбивати журналістів, а от безкарно критикувати владу – ні”, – підсумовує журналіст.
Кому заважають жити “хом’ячкі”?
Невдовзі після останньої прес-конференції Петра Порошенка відбулася його зустріч з трьома журналістами. Дмитро Гнап, Михайло Ткач та Севгіль Мусаєва прийшли на Банкову поговорити про розслідування вбивства Шеремета.
Цими днями Гнап згадав, як під час цієї зустрічі Порошенко називав українських борців з корупцією. Журналіст навів уривок розмови з президентом.
– А що не так, Дмитро, в боротьбі з корупцією? – запитав Порошенко Гнапа. – Що тобі не подобається? Ми запустили електронне декларування!
– Це справді чудовий результат, але працівники СБУ та частина прокурорів вже виведені з-під його дії.
– Тому що закон про електронне декларування треба було змінювати, – відповів емоційно Порошенко. – Його написали іноземці разом з нашими хом‘ячкамі. Іноземці поїхали, а ці хом‘ячкі лишилися!
– Перепрошую, – кажу. – Це кого ви маєте на увазі під “хом‘ячкамі”?
– Не важливо… – раптом запнувся президент, перевівши розмову на інше.
Розмова відбувалася без диктофонів, тож її запису не існує. Натомість Михайло Ткач підтвердив “Українській правді”, що розмова про “хом’ячків” мала місце.
На зустрічі також був присутній прес-секретар президента Святослав Цеголко. Прохання прокоментувати цю розмову він залишив без реакції.
Дмитро Гнап припускає, що саме через таке негативно-зневажливе ставлення Порошенка до борців з корупцією і відбувається цькування та переслідування активістів та журналістів.
“Не те, щоб Порошенко казав “розберіться з ними”. Він міг просто казати: “Вони покидьки, от добре було б, щоб їм закрили пельки”, – напевно, так казав Порошенко. А підлеглі розуміють шефа по-своєму. Як це буває, ми це чули на плівках Мельниченка”, – вважає Гнап.
Журналіст розповідає, що в Порошенка є ситуативний кабінет радників, які регулярно збираються і напрацьовують стратегію інформаційного захисту і контрнаступу. До цього кабінету, за словами Гнапа, входять до 10 осіб, зокрема, Олег Медведєв, Юрій Стець, Ігор Гринів, Віктор Уколов та ще дві особи, які колись працювали на СДПУ(о).
“Це вони плодять різні меседжі, напрацьовують інформаційне знищення опонентів, підсилення рейтингів президента”, – каже Гнап.
“У подібних нарадах я участі не беру й не брав. І переконаний, що таких нарад, принаймні за останні 3 місяці, не було. І не думаю, що вони будуть. Це неможливо”, – заперечив існування згаданого “ситуативного кабінету” Юрій Стець.
Віктор Уколов не захотів розмовляти з “Українською правдою” і забанив автора у ФБ.
Рік тому автор мав розмову з одним із тих, чиє прізвище озвучив Гнап. Тоді ця людина заперечувала спрямовану кампанію з дискредитації журналістів та активістів. “Ми цього точно не робимо. Можливо, це аваківські, за них не можу ручатися”, – переконував він.
Близький до Авакова Антон Геращенко заперечив, що у міністра внутрішніх справ є люди, які займаються дискредитацією журналістів та борців з корупцією. “Повний брєд”, – відповів Геращенко “Українській правді”.
Хто саме може бути координатором переслідування активістів та журналістів – не так вже й важливо, вважає нардеп Мустафа Найєм. На його думку, будь-хто, хто має вплив на силовий орган, має можливість замовити переслідування.
Але так чи інакше, усе сходиться на президенті.
“Президент є людиною, яка відповідає за роботу ГПУ, СБУ і розвідки. І саме ці органи причетні до переслідувань”, – каже Найєм.
Російські лекала
Журналіст Дмитро Гнап вказує на системну роботу проти антикорупціонерів, які стали головними ворогами влади. У єдину картину він зводить як історію з переслідуванням Шабуніна та ЦПК, так і проблеми журналістів-розслідувачів.
У цьому ж контексті він згадує позбавлення громадянства Саакашвілі, кримінальні провадження проти Каська і Сакварелідзе, обшуки у Марушевської, а також зміни до закону про електронне декларування.
Остання історія з е-декларуванням – найбільш показово демонструє роль Порошенка.
“Усі розуміли, що це є помста активістам та журналістам(мова йде про законодавчу вимогу декларувати статки – УП). У кабінеті президента відбулося обговорення, де Порошенку донесли, що потрібно цей закон вносити, – розповідає Найєм. – Він не захотів робити це своїми руками. Але при цьому мав ресурси зупинити цю історію. Порошенко робить вигляд, що це не він, а потім все одно ставить крапку (тобто підписує закон замість того, щоб накласти вето, – УП)“.
Голові антикорупційного парламентського комітету Єгору Соболєву боротьба з активістами та журналістами нагадує російську технологію знищення інституцій. В особі Порошенка він бачить втілювача кремлівської технології: публічно говорити правильно та красиво про боротьбу з корупцією –натомість робити все геть навпаки.
Та й боротьба влади з громадянським суспільством грає на руку Москві.
“Підриваючи довіру до українського громадянського суспільства, Кремль розправляється зі своїм головним ворогом. Євромайдан, добробати, волонтери – це все прояви українського громадянського суспільства, які є нашим феноменом. Кремлю вигідно, коли найактивніші українські громадяни опиняються під тиском української держави”, – каже Соболєв.
Про удар по державі та інституціям говорить і Найєм. І також згадує українського президента.
“Якби Порошенко викликав до себе Генпрокурора, голову Нацполіції, голову СБУ, і сказав: приберіть геть руки від цих інституцій, якщо побачу переслідування – звільню. От тоді я буду знати, що це мій президент. А зараз він президент тих шахраїв, які ґвалтують суспільство”, – нарікає нардеп.
Олексій Братущак
