Перевершити Пшонку
31.07.2017
Поправками до бюджету, які проголосувала Верховна Рада на останньому сесійному тижні у липні, генпрокуратура отримала додаткових півмільярда гривень. Відомство Юрія Луценка споживає дедалі більше грошей, але при цьому залишається безконтрольним і нереформованим.
Ще в часи правління Віктора Пшонки масового характеру набув принцип кумівства та особистої відданості, хоча слідчий та прокурор за законом мають бути незалежними. Зараз всі призначення по вертикалі здійснюються за зв’язками та кумівством. На посади начальників Департаментів чи прокурорів областей, навіть їх заступників потрапляють люди за особистим вибором Генпрокурора чи його оточення.
Так, прокурором Херсонської області став брат депутата від блоку Порошенка Сергія Тригубенка, який сам був залучений до схем Кононенка щодо постачання вугілля на теплові електростанції. Син іншого депутата, Валентина Нечипоренка, став начальником відділу в одному з управлінь Генпрокуратури через місяць після того, як батько проголосував за Луценка. Дійшло до абсурду, коли в Генпрокуратурі ввели політичні квоти – так, перший заступник генпрокурора Дмитро Сторожук обійняв посаду як представник “Народного фронту”.
Створення Генінспекції для боротьби з корупцією всередині прокуратури перетворилося на повну профанацію, адже підрозділ залишається залежний від самого генпрокурора. Самоврядування Генпрокуратури – ще одна фікція. У квітні цього року Конференція працівників прокуратури відбулася в кращих традиціях Радянського Союзу – з одноголосними голосуваннями за вказівками керівників. Членів Ради прокурорів – новоствореного самоврядного органу! – обрали за списками, спущеними згори.
Імена переможців були не просто відомі наперед – їх навіть опублікували в інтернеті. Це результат того, що напередодні прокурорів областей і керівників підрозділів викликала до себе довірена особа Луценка – начальник Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генпрокуратури пан Садикін. Штат Генпрокуратури за Луценка залишається невиправдано роздутим – понад 2 тисячі працівників!
У 2001 році, коли прокуратура мала набагато більше повноважень, зокрема, здійснювала так званий “загальний нагляд”, штат Генпрокуратури був приблизно 540 працівників. При цьому штат бухгалтерії і завгоспу складав відповідно 18 і 34 працівники. А на сьогодні у цих підрозділах понад 700 осіб!
Роздутість видно навіть на прикладі приміщень, що займає ГПУ. У 2001 році Генпрокуратура була розміщена у 2 приміщеннях. Зараз Генпрокуратура, при суттєвому зменшенні повноважень, займає 11 окремих будівель та приміщень.
У 2001 році у генерального прокурора був один старший помічник, ще один помічник був у першого заступника генпрокурора, в інших заступників таких помічників взагалі не було. Але Луценко спромігся перевершити навіть одіозного Пшонку, в якого було 5 помічників. На сьогодні створений цілий Департамент забезпечення діяльності керівництва, у якому штат понад 50 осіб! Його співробітники мають окремі кабінети, тоді як слідчі та прокурори, на яких і тримається робота відомства, часто сидять по 2-3 в одній кімнаті.
Та й сам генпрокурор Луценко продовжує займати півповерху в будівлі Генпрокуратури – загалом вісім8 кабінетів, які собі приготував Пшонка. За часів Луценка, в генпрокуратурі слідство розпорошили різними підрозділами. На сьогодні їх вже 8! Військова прокуратура займається справами Януковича, а не своїми прямими обов’язками. Для працевлаштування лояльного прокурора Кулика, який, до речі, перебуває під слідством НАБУ, Луценко навіть створив “слідчий відділ в Департаменті міжнародно-правового співробітництва”.
Саме перебування Луценка як особи без юридичної освіти на посаді генпрокурора є абсурдним за міжнародними стандартами, адже прокуратура здійснює нагляд щодо усіх слідчих і оперативних підрозділів. Жодного кроку без процесуального керівника практично неможливо зробити. Тому Генпрокурору щоденно треба вирішувати десятки юридичних проблем і приймати правові рішення.
Не дивно, що Луценко на посаді генпрокурора дозволяє собі заяви, які є неприпустимими в цивілізованій країні. Називаючи Януковича злочинцем без рішення суду, він лише посилює адвокатів колишнього президента при оскарженні майбутнього вироку до Європейського суду з прав людини.
Втім, ніхто краще, ніж сам Луценко, не схарактеризував справи в своєму відомстві.
Андрій Геннадійович, Україну губить встановлена корупція без судових вироків, випивка без закуски і прокурори без совісті,
– самокритично визнав він на нараді у Дніпрі, звертаючись до Бердянського прокурора.
Без справжніх реформ генпрокуратура приречена бути кишеньковою структурою для зведення політичних рахунків та заробляння дешевих піар-дивідендів.
