Змініть те, що у нас не вийшло
26.07.2017
Поговорити з журналістом RIA погодився екс-«коп» з третьої роти патрульної поліції Вінниці Владислав Бекас. Цей патрульний нам відомий з 2-го грудня 2016 року, коли його екіпаж, спільно з вінницькими таксистами, ловили п’яного водія «Мерседеса». Тоді нетверезий чоловік влаштував ДТП з трьома машинами і почав тікати. Коли його нарешті зловили, він почав чинити шалений опір поліцейським — бився та матюкався. Після того, як Владислав отримав кілька ударів, вирішив «задути» п’яного газом.
Трохи більше півроку після цього випадку Бекас звільнився з поліції. Тепер він пробує себе у сфері IT. Зарплатню отримує поки меншу, ніж «копівська», але про своє рішення звільнитися він не шкодує. І ось чому.
Поліція працює на репутацію Нас набрали, фактично, з вулиці, щоб ми до людей ставилися по-людськи і з повагою. Коли хтось з нас приїжджає на виклик, він розуміє, що міг так само колись опинитися на місці цієї людини. Міліція працювала за принципом, що міліціонер — людина, його родичі — люди, яким треба допомагати. А всі інші — порушники і їх треба карати.
Ми працюємо не так — для нас всі люди. Але серед цих людей ще є «бидло». І «бидло» зрозуміло, що у багатьох ситуаціях ми безсилі. Бо у нас такі закони. Усі сміються над роликами, коли десять патрульних не можуть заспокоїти неадекватну жінку якусь, наприклад. Усе тому, що, особливо жінку, ми «ламати» не будемо. Ми стараємося заспокоїти її словами.
У нас був виклик, коли жінка вкрала дитину. То коли ми приїхали, вона як з ланцюга зірвалася. Кричить, звивається як змія, подряпала сильно поліцейських. Ну що з нею зробиш? Поліція зараз багато працює на репутацію. Бо дуже прикро, коли один хтось «накосячив», а винних потім вважають усіх.
Гнила система
Коли проходить трохи часу, починаєш розуміти, що наша робота не має сенсу. Судова система прогнила повністю, і її ніхто не збирається рятувати. Почали розвалюватися реальні справи п’яних водіїв. Як можна не довести, що людина їхала нетверезою, якщо є рапорти, пояснення свідків, відео з боді-камер, результати освідування… Ми потім зрозуміли, як.
Водій, одразу, як ми склали протокол, їде у наркодиспансер і «вирішує» там цю справу. Йому дають результати освідування, зроблені «задньою годиною». І на суді наші тести вважаються недійсними. Чи можна взагалі повірити у те, що хтось самостійно вирішив чомусь поїхати на огляд, після якого його одразу зупинили п’яним патрульні? Також часто переносять справу, щоб затягнути терміни розгляду.
Бувало, судді повертали матеріали через те, що у протоколі не вказаний ідентифікаційний номер людини. А він там і не потрібен! Тоді стає зрозуміло, що суд «проплачений».
«Красунчики» на «Пріусах»
Робота зі слідчо-оперативними групами одразу не склалася. Зрозуміло, чому: якщо людина працює на якійсь «дев’ятці», отримує маленьку зарплатню, а її ще тягають по атестаціях… То ставлення до нас, які вийшли «красунчики», з новим обладнанням, на «Пріусах», з їхнього боку було негативним. Приїжджаємо ми у відділок з матеріалами, а нас просто ігнорують. Стояли з тими папірцями по півгодини. Але коли їх вже переатестували, то вони заспокоїлися.
Зміни бували різні. Нудні: всю ніч по парку за п’яними ганяєшся, на «сімейці» сидиш слухаєш, як хтось когось вже «дістав, зробіть з ним що-небудь». І драйвові: десь по печінці дали, десь набігався, по голові получив, штани порвав… Після таких колотить ще півдня.
Про поліцейську зарплату
До роботи в поліції я працював у сфері медицини. Я був кінезотерапевтом. Моє робоче місце було у басейні — допомагав дітям з вродженими хворобами проводити різні вправи. Зарплатня у мене була 1300 гривень. Звичайно, батьки щось там підкладали за те, що я приділяв увагу їхнім дітям. Але через постійне знаходження у воді у мене почалися проблеми зі здоров’ям. Тому вирішив піти звідти.
А тут ще почалася хвиля реформи поліції. І я захотів стати її учасником. Обіцяли, що платитимуть хороші гроші, перспективи. Перспективи, яких за рік і три місяці взагалі не побачив. Мені зарплатні вистачало. До речі, отримують патрульні 8200 гривень. Проте бракує грошей тим, хто знімає квартири. Половина йде на оплату житла і на «комуналку». У когось є діти, хтось мусить допомагати коштами рідним.
На початку роботи нам обіцяли, що зарплатню підвищать до тисячі доларів. Звичайно, цього не сталося. А ціни дуже швидко зростають. Добре тим, хто живе у районах і зміг перевестися до себе. Зараз багато тих, хто вже сидить на валізах. Чекають донабору, щоб кудись перевестися.
Бракує місця і часу
Про те, щоб приходити додому вчасно, взагалі мова не йде. Так щастить тільки тим, хто працює на базі, а не на лінії. Чому? Бо кожного дня не знаєш, що з тобою сьогодні станеться. До того ж, треба сидіти в управлінні і чекати, поки всі свої зберуться.
Дуже довго отримувати зброю. Ми приходимо на роботу о 6.45. З 8.00 починається зміна. І триває до 20.00. Поки туди-сюди, з управління виходиш десь о дев’ятій вечора. Проблема з нестачею приміщення, бо багато «метрів» забрав сервісний центр.
Кожного ранку ми шикуємося у вузенькому коридорі, наче «гаражні щури». Аж соромно, коли заходить людина якась і таке бачить. Тісняться кілька десятків «копів» і на весь коридор: «Бажаємо здоров’я…». Увечері навіть командиру роти немає де сісти, щоб розібратися з адмінматеріалами.
Ще одна проблема патрульних — сильне навантаження та брак вільного часу. Ось дивіться, у нас два вихідних на тиждень. З них один день ми спимо, особливо, якщо після нічної зміни. А на другий нас можуть викликати займатися фізичною підготовкою. Тому поліцейські сильно втомлюються.
Велика кількість аварій з нашими машинами стається саме через втому. Патрульний просто засинає за кермом. Я сам так ледь не потрапив у ДТП. Просто кліпнув за кермом, а коли відкрив очі — машина стоїть посеред вулиці і я не розумію, чому так.
«Ходимо у шапках літом!»
Проблеми почалися з форми. Видали частину хорошого американського одягу 5.11. Це були штани, китель та поло. Усе. Інший одяг житомирського виробництва. Куртка була схожа на каркас, у якому неможливо було нормально рухатися. Постійно рвалася. Зашив раз, зашив два… і ось вже як Франкенштейн ходиш, весь пошитий. Майже через рік куртки замінили. Були берці, у яких рухаєшся ніби на лижах.
Мене аж вивертало від усього цього. Коли ти у патрулі, особливо, у пішому, то велика вірогідність, що тобі форму поріжуть, ти її порвеш чи ще щось. І потім маєш купувати нове за свій рахунок. Для порівняння, в Америці, якщо офіцеру хтось просто плюне на форму, він її здає, а йому дають нову. У нас же, якщо держава не забезпечила, значить не забезпечила. Ходимо у шапках літом!
«Змініть те, що у нас не вийшло»
Щодо розбитих «Пріусів». Нас ніхто не зобов’язує їх ремонтувати. Але нам пропонують це зробити добровільно. Усе тому, що держава буде їх ремонтувати дуже довго. У нас є договір з СТО, але там передбачено тільки обслуговування, а не ремонт. Тому викручуємось, як можемо.
Полагодити пошкоджений бампер коштує від 1500 гривень. Людям, які зараз проходять конкурс до патрульної поліції, можу побажати тільки одного: постарайтеся змінити у цій країні те, що у нас не вийшло.
Микита Панасенко
