Замкова виправна колонія №58. Повторний візит
22.07.2017
15 липня 2017 року відбувся повторний візит без попереджень відповідно до ст. 24 КВК України народного депутата України Юрія Тимошенка, його помічника Ігоря Колоса, за участі журналістів: Андрія Діденка Інформаційний бюлетень «Права людини» Харківської правозахисної групи, Олега Цвілого «Каменярі інфо», а також Євгена Чепелянського ГО «Синдикат».
Нагадаємо, що перший візит народного депутата Юрія Тимошенка в ЗВК-58 відбувся за два тижні до цього. Метою візиту було опитування засуджених, що відбувають дисциплінарні стягнення у виді ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), а також засуджених, що утримуються в камерах ДПК (дільниця посиленого контролю) на предмет того, чи застосовуються відносно них катування, чи є умови в яких вони утримуються жорстокими, чи практикується в цьому закладі нелюдське та таке що принижує честь і гідність поводження персоналу до засуджених?
Народний депутат України Юрій Тимошенко після візиту в ЗВК -58 і побаченого, почутого звернувся з депутатським зверненням (додаток) на ім’я Міністра юстиції України Павла Петренка з вимогою провести об’єктивну відомчу перевірку фактів порушення прав засуджених в ЗВК-58 з боку керівників установи, а саме: заступників начальника установи Олександра Супрунюка, Павла Друченка і начальника оперативного відділу Віталія Зведенюка. Якщо факти катувань, жорстокого поводження з засудженими та інші посадові злочини будуть підтверджені, Юрій Тимошенко висунув вимогу ініціювати притягнення певних осіб до кримінальної відповідальності.
З цим питанням народний депутат України Юрій Тимошенко вийшов на брифінг в прес-центрі парламенту і вимагав від компетентних органів розслідувати порушення прав людини, які відбувалися на протязі багатьох років в ЗВК -58 і притягнути причетних осіб до відповідальності. (відео брифінгу):
Скарги і звернення засуджених
Після першого візиту на адресу приймальні народного депутата України надійшли 11 листів від засуджених ЗВК-58, що вважаємо позитивним сигналом щодо безперешкодної відправки кореспонденції.
Проте одразу варто зазначити, що засуджених Рустема Давлетова, Ігоря Волошина та інших продовжують переслідувати в дисциплінарному порядку, як стверджують засуджені, за скарги на дії (бездіяльність) персоналу ЗВК-58. Ігор Волошин стверджує, що декілька місяців він перебуває в статусі дисциплінарно покараного і навіть не має можливості повідомити своїх рідних, а також скористатися послугами адвоката для захисту своїх прав і законних інтересів.
Основною темою, яку засуджені піднімали в своїх скаргах до народного депутата, були скарги на побиття, нелюдське та таке, що принижує честь і гідність людини поводження з боку персоналу.
Під час повторного візиту основна увага було приділена наступним питанням та напрямкам роботи:
1.Чи мали можливість засуджені звернутися з письмовими скаргами до народного депутата України Юрія Тимошенка? Чи перешкоджає персонал закладу відправці кореспонденції?
2.Чи відбуваються переслідування засуджених з боку персоналу за відправку кореспонденції?
3.Збір інформації про порушення прав людини. Головний акцент зосереджено на порушенні заборони катувань та такому, що принижує честь і гідність поводженню з боку персоналу по відношенню до засуджених.
Були здійснені візити в камери ДІЗО, ПКТ, ДПК, дільниці карантину і діагностики, дільниця ресоціалізації, а також дільниця для тримання довічно засуджених.
Серед іншого були озвучені усні скарги, а також спрямовано на ім’я народного депутата звернення в письмовому вигляді.
Найчастіше згадувалися скарги на примушування до виконання робіт хворих за станом здоров’я і дисциплінарні покарання за відмову від виконання таких робіт, неможливість оскаржити дисциплінарні стягнення в компетентних органах. Засуджені також скаржилися на те, що в дільниці ресоціалізації систематично відключають воду, в жахливому стані перебуває дільниця карантину (приміщення не придатні до проживання), здійснюються переслідування в дисциплінарному порядку засуджених, що давали інтерв’ю журналістам і писали скарги на дії (бездіяльність) адміністрації колонії. Як приклад, за словами засуджених, після скарги з боку засудженого Черкуна, останньому підкинули гральні карти в його куртку, що висіла в камері на вішалці, і покарали поміщенням в ДІЗО. Черкун стверджував, що його помістили в камеру ДІЗО навіть не надавши можливість зібрати особисті речі.
Під час прогулянок в ДІЗО, ПКТ засуджені скаржилися на те, що персонал навмисно включає гучну музику, що негативно впливає на психіку засуджених.
Засуджені до довічного позбавлення волі скаржилися на те, що не мають можливості скористатися своїм правом на телефонний дзвінок без обмежень. Засуджені також скаржилися на те, що персонал закладу не надає можливість телефонувати засудженим раз на тиждень відповідно до графіка. Керівництво установи пояснює ці обставини відсутністю необхідної кількості телефонів для того, щоб забезпечити всіх бажаючих можливістю телефонувати без обмежень кількості дзвінків.
Також засуджені до довічного позбавлення волі скаржилися на те, що адміністрація установи навмисно поміщає в камери до здорових людей осіб, що мають психічні розлади, в результаті чого перші змушені здійснювати нагляд за ними.
Одного з таких засуджених (який має явні ознаки психічного розладу) було зафіксовано в одній з камер для утримання засуджених довічно. Навіть не маючи медичної освіти очевидно, що хворий засуджений не усвідомлює значення своїх дій, в результаті чого інші засуджені, які перебували в камері з хворим, стверджували, що така людина з розладами психіки створює нестерпну атмосферу в камері.
Після отриманого зауваження адміністрація установи пояснила, що змушена розміщати всіх без винятку засуджених (в тому числі і хворих) в камерах, де перебуває одразу декілька засуджених. Щодо психічних вад серед засуджених керівництво установи послалось на рішення судів, якими всі засуджені, що утримуються в установі, визнані осудними. При цьому окремі засуджені знаходяться у виправній установі вже десятки років і психічні розлади в них могли з’явитися вже після винесення вироку.
Засуджені, що перебували в ДПК скаржилися на те, що персонал закладу позбавляє їх права на віросповідання, а саме права відвідувати храм, що розташований на території установи.
Також практично всі засуджені, з якими вдалося поспілкуватися, скаржилися на обмеження їх права знати свої права. В жодній камері, в жодного засудженого не було навіть одного КВК України чи витягу із нього. Натомість адміністрації установи надала в письмовому вигляді всім засудженим картки (під особисту розписку) виключно з переліком того з переліком того, що їм забороняється робити.
Один із засуджених довічно висловив скаргу на те, що у нього з вини адміністрації виникають складнощі в придбанні харчів в магазині колонії. Інший довічно засуджений скаржився на тяжку хворобу і необхідність негайного проведення операції.
Засуджений Федотов звернувся до народного депутата зі скаргою на бездіяльність влади. Засуджений скаржився на те, що перебуваючи в установі з 2008 року він спрямував близько трьохсот скарг в компетентні органи влади на дії (бездіяльність) персоналу установи, проте належної в такому випадку реакції з боку прокуратури, суду, Міністерства юстиції України не відбувається.
Звернення на ім’я народного депутата
Під час відвідування народним депутатом дільниці для утримання засуджених до довічного позбавлення волі, засуджені персонально передавали звернення до народного обранця.
12 засуджених до довічного позбавлення волі висловили бажання передати свої звернення на ім′я Юрія Тимошенка особисто в руки народному депутату.
Проте начальник оперативної служби установи Віталій Зведенюк заборонив народному депутату отримати звернення від засуджених на власну адресу. Представник персоналу послався на порядок відправки кореспонденції в установі відповідно до нормативно правових документів, що регламентують порядок відправки кореспонденції в установі, який передбачає реєстрацію кореспонденції в канцелярії і зазначення вихідного номеру відправленої кореспонденції. При тому, що візит відбувався в суботу і канцелярія не працювала. Виходячи з логіки начальника оперативної служби В. Зведенюка народний депутат мав відмовитися від отримання листів від засуджених та чекати коли ця кореспонденція надійде відповідно до порядку адміністрації колонії та буде переглянута ними. З метою фіксації вказаного факту на відеокамеру було знято, як заступник начальника О. Супронюк всиловлює заборону на отримання кореспонденції а адресу народного депутата наручно.
Нагадаємо, що відповідно до положень статті 24 КВК України, народний депутат України має право без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням – у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації). та безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністраціями установ виконання покарань пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною, проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ виконання покарань, … ознайомлюватися з особовими справами засуджених, іншими документами тощо, спілкуватися з будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими (у тому числі на умовах анонімності).
Вважаємо, що заборона народному депутату України отримувати від засуджених звернення на власне ім’я є грубим перешкоджанням законній діяльності народного депутата України.
Відповідно до п.4 ст. 1 Закону «Про статус народного депутата України», держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
В даному випадку держава в особі представників закладу В. Зведенюка та О Супрунюка не забезпечила і не гарантувала необхідні умови для реалізації депутатських повноважень, а замість цього представники колонії намагався вчинити перешкоди діяльності народного депутата України, що підпадає під дію статті 351 Кримінального кодексу України: «Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради».
Дільниця карантину просто неба
Дільниця карантину і діагностики передбачена для утримання засуджених протягом 14 діб після прибуття в установу. По закінченню терміну 14 діб засуджених розподіляють у відділення колонії в залежності від обставин.
В дільниці карантину утримувалися близько 14 засуджених. Умови утримання в цій дільниці не витримують жодної критики: вологі стіни просякнуті грибком, сирі приміщення . Двоє засуджених стверджували, що в таких умовах вони не можуть перебувати, тому змушені свої спільні ліжка виносити в прогулянковий дворик.
На наш погляд такі умови утримання є неприпустимими, сприяють поширюванню захворювань як серед засуджених, так і серед персоналу закладу.
Практика утримання засуджених в подібних приміщеннях має бути припинена.
Звинувачений у вбивстві засудженого працівник колонії Мокрінський продовжує працювати
Під час попереднього візиту було з′ясовано що охоронець Мокрінський Василь Ігорович обвинувачується у вбивстві засудженого. Справа перебуває на стадії судового слідства. Проте дана особа продовжує працювати на керівній посаді. Засуджені, що скаржилися на побиття і знущання з боку персоналу називали Мокрінського, як одного з учасників катувань і принижень.
Висновки
В ході проведення перевірки було виявлено цілий ряд порушень вимог КВК України з боку адміністрації виправної установи. Також було отримано безліч скарг від засуджених як в письмовому (в ході спілкування на умовах конфіденційності) так і в усному вигляді (зафіксованих на відеокамеру). Після опрацювання всієї отриманої інформацію будуть оформлені та надіслані відповідні звернення до уповноважених державних органів для вжиття належних заходів реагування та притягнення винних у порушенні законодавства до відповідальності.
