Поки що не Росія

Українські правозахисники занепокоєні тенденцією непропорційного обмеження прав людини та свобод в державі. Вони закликають суспільство не поступатися ними. 

18 липня представники коаліції Правозахисного порядку денного вийшли на прес-конференцію у Києві після того, як на порядок денний парламенту поставили чотири небезпечні для прав людини законопроекти.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Аркадій Бущенко вважає, що 13 липня було кульмінацією загрозливих тенденцій в державі, які виникають протягом останніх трьох років. За його словами, протягом цього дня УГСПЛ, Харківська правозахисна група та офіс Омбудсмана змушені були оприлюднити чотири заяви про небезпеки законодавчих ініціатив.

МАЙЖЕ ЯК “ІНОЗЕМНІ АГЕНТИ”

Серед таких ініціатив – законопроекти №6674 та №6675. Їх внесла на розгляд парламенту адміністрація президента Петра Порошенка після критики закону про електронне декларування.

Аркадію Бущенку ці законопроекти нагадують російські підходи до жорсткого регулювання неурядового сектору. За його словами, законопроекти спрямовані на ускладнення або унеможливлення роботи громадських організацій.

“У нас до такого ще не дійшло, що змушують громадські організації оголошувати себе іноземними агентами, але ті законопроекти, які пропонувались, – це крок до такої ситуації, як в Росії”, – каже правозахисник Аркадій Бущенко.

Ці законопроекти пропонують зобов’язати громадські об’єднання додатково подавати податковій річні фінансові звіти. У звітах має бути, зокрема, інформація про всіх фізичних осіб-підприємців (ФОПів), з якими громадська організація мала договірні відносини.

Правозахисники вважають, що ці вимоги покладають на неурядові організації та ФОПів додатковий тягар і називають законопроекти дискримінаційними. Адже до інших юридичних осіб публічного та приватного права такі вимоги не висуваються.

Правозахисників вражає санкція за несвоєчасне подання звітності, навіть коли немає будь-яких інших порушень. У такому випадку організацію пропонують виключити з реєстру неприбуткових організацій.

“Це означає, що на такі організації поширювався б режим, який існує для бізнес-структур. А це б означало шалені втрати, борги, банкрутство та неможливість продовжувати свою роботу”, – каже Аркадій Бущенко.

При цьому він наголошує, що інформацію, яку неурядові організації хочуть зобов’язати надавати публічно, вже має держава.

“Якщо держава хоче перевірити організацію на предмет законності її роботи чи фіскальних норм, у неї вже вона є”, – з подивом каже правозахисник.

Аркадій Бущенко додає, якщо ці документи ухвалять, ФОПи відмовлятимуться від співпраці з громадськими організаціями. Вони будуть співпрацювати з бізнес-структурами, де не потрібно буде додатково звітувати.

“ТЕХНОЛОГІЧНІ ТЕРОРИСТИ”

Окрім цього, в парламент внесли законопроект №6688, який, як декларується у пояснювальній записці, має сформувати ефективну систему кібербезпеки. Його зареєстрували депутати з парламентського комітету Нацбезпеки і оборони Іван Вінник (БПП), Дмитро Тимчук (Народний фронт) та Тетяна Чорновол (Народний фронт).

У Правозахисному порядку денному наголошують, що цей документ запроваджує російську практику роботи спецслужб з блокування доступу до інформаційного ресурсу без рішення суду.

Документ пропонує розширити поняття технологічного тероризму, додавши “та/або спрямовані на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, на здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)“.

Відповідно, як наголошують правозахисники, технологічним тероризмом може бути визнана будь-яка дискусія про рішення влади з метою впливу на такі рішення, якщо для цього використовувався інтернет.

“Будь-яка неурядова організація, в тому числі й УГСПЛ, тим й займаються, що тиснуть на органи влади з метою прийняття чи неприйняття рішення. У цьому полягає наша робота. Наші публічні звернення стосовно цих законопроектів – це був успішний тиск, бо ці документи поки що не пройшли в парламенті. Отже, ми — вже “технологічні терористи”, – каже Аркадій Бущенко.

Правозахисники наголошують, що залучення суспільства до процесу прийняття рішень суб’єктами владних повноважень — це суть демократії. І вона забезпечується через свободу вираження поглядів.

НЕБЕЗПЕЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ

У Правозахисному порядку денному вказують і на інші небезпечні тенденції, які звужують права та свободи людини. Серед загроз вони називають практику ухвалення найважливіших державних рішень, на кшталт закону про деокупацію Донбасу, без консультацій з громадськістю, створення воєнізованих формувань, які МВС використовує для охорони громадського порядку, дискримінаційний підхід до виконання позитивного обов’язку держави у захисті мирних зібрань.

“Вінцем цього всього — наступ на незалежність Омбудсмана. Минулого тижня через парламент намагались провести норму, яка б змінила процедуру обрання із таємної на відкриту. Її “запхнули” у закон “Про Конституційний Суд України”, який жодним чином не стосується інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Відбулись маніпуляції з текстом… Цілком зрозуміло, що відкрита процедура обрання Омбудсмана, яку проштовхують окремі політичні сили, допоможе партійним босам контролювати депутатів у цьому питанні”, – констатує голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Як відомо, голова парламенту Андрій Парубій вже надіслав на підпис президенту текст закону з відкритим голосуванням депутатів за нового Омбудсмана, хоча на пленарному засіданні 13 липня була проголосована поправка за таємне голосування.

Окрім цього, директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук вказує на безпрецедентний вплив релігійних організацій на Верховну Раду.

“Що ми бачимо сьогодні? Це дуже агресивний, активний і безапеляційний наступ абсолютно всіх релігійних конфесій на ті рішення, які приймаються у Верховній Раді”, – каже правозахисниця. При цьому вона нагадала, що, згідно з Конституцією, церква в Україні відокремлена від держави.

За її словами, саме через позицію релігійних організацій парламент досі не ратифікував Стамбульську конвенцію (Конвенцію Ради Європи про попередження насильства стосовно жінок і домашнього насильства та боротьби з цими явищами).

Окрім цього, вона стурбована законопроектом про читання в Раді молитви “Отче наш” після відкриття пленарних засідань. Оксана Покальчук вважає, що під тиском церкви парламент може найближчим часом тишком-нишком прийняти закон про заборону абортів.

На прес-конференції оприлюднили декларацію членів Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Вони констатують, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються. Окрім цього,  депутати ПАРЄ закликають українську владу припинити переслідування та дискредитаційну кампаніюпроти реформаторських організацій та активістів.

У декларації йдеться, що переслідування зазнають навіть депутати правлячої коаліції, зокрема, Світлана Заліщук.

“Неприпустимо, щоб представники партій “Самопоміч” та “Демократичний альянс”, в тому числі Андрій Садовий та Максим Черкасенко та активісти антикорупційної організації “Центр протидії корупції”, зокрема, Олександра Устинова і журналісти-розслідувачі, ставали жертвами політичних репресій та переслідувань”, – говориться у заяві депутатів ПАРЄ.

Людмила Козловська, президент фундації “Відкритий діалог” каже, що в ЄС не будуть толерувати політичні переслідування реформаторів та антикорупціонерів.

ЗА ЩО БОРЕМОСЬ?

У Правозахисному порядку денному зауважують, що частина суспільства через “емоційну та чутливу прив’язку як боротьба проти російської збройної агресії” підтримує непропорційні обмеження.

Олександра Матвійчук звернулася до українців не поступатись своїми правами та свободами. Вона наголосила, що обмеження, які вводяться для ворогів чи людей з іншою точкою зору, насправді вводяться проти самих громадян.

“Психілогічно вважається, що зараз війна з агресором та корупцією. Виправдовують все. Кажуть, коли подолають корупцію, тоді будемо жити в правовій державі. А поки ми її не подолали, то правова держава не на часі. Ми так не вважаємо. Якщо ми отримаємо перемогу на цих двох фронтах і втратимо ознаки правової держави, перетворившись на авторитарну державу, ця війна не варта. Тоді я не розумію, за що ми воюємо”, – підсумовує Аркадій Бущенко.

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини

Джерело