Георгій Учайкін. Глава Української асоціації власників зброї

На початку лютого Кабмін обрав нового главу Нацполіції. Ним став генерал Сергій Князєв. Не встигли висохнути чорнила під постановою про призначення Князєва на цей пост, як новий головний поліцейський країни заявив: “Не впевнений, що в 2017-му буде корінний перелом у боротьбі зі злочинністю”. “Оптимізм” Князєва актуалізував у суспільстві давні розмови про легалізацію вогнепальної зброї, як про спосіб самостійного захисту громадян від криміналітету. Глава Української асоціації власників зброї ГЕОРГІЙ УЧАЙКІН, який вже не перший рік виступає за надання громадянам права на носіння вогнепальної зброї, в інтерв’ю “Апострофу” розповів, як пістолет у кишені допоможе побороти злочинність в країні і навіщо міністру внутрішніх справ Арсену Авакову флешмоб з роздачі нагородних стволів.

– Георгій Миколайович, в серпні 2015 ваша петиція на президентському сайті з вимогою внести зміни в Конституцію і затвердити право українців на вільне володіння вогнепальною зброєю за рекордно короткі терміни набрала 36 тисяч голосів. У відповіді президент зазначив, що приверне вас до роботи конституційної комісії з цього питання. Як іде робота? Чого вже вдалося досягти?

– Петиція складалася з двох пунктів: по-перше, ми запропонували внести зміни в статтю 27 Конституції, де прописати, що за українцями на конституційному рівні фіксується право на збройний захист свого майна, своєї країни, територіальної цілісності. По-друге, ми вимагали якомога швидше ухвалити закон “Про цивільну зброю та боєприпаси”, який на момент подання петиції майже рік лежав без розгляду, а зараз вже більше двох років. У конституційній комісії склалася дивна ситуація. Ми відразу зрозуміли, що там є група, яка не налаштована дуже позитивно до наших ініціатив, але в цілому ми знайшли взаєморозуміння з академічним співтовариством. В принципі все нормально, але остаточного висновку досі немає – все підвисли в повітрі. Але чим зараз займається конституційна комісія? Про які напрацювання цього органу ми чули за останній рік? Тому я думаю, що все стихло разом з діяльністю конституційної комісії.

– Хто конкретно в конституційній комісії був проти? Можливо, назвете імена?

– По персоналіях я б не хотів, але це люди, які виконують вказівки зверху і намагаються дискредитувати саму ідею права на збройний захист. Але на відміну від невеж, які заявляють, що це не на часі, або українці перестріляють один одного, ці люди намагаються підвести юридичну базу, посилаються на судові процеси в ЄС. Але серйозні авторитетні фахівці були на нашій стороні.

– А яка доля закону “Про цивільну зброю”? Коли його нарешті буде розглянуто депутатами, адже він з’явився ще в 2014.

– Він зареєстрований, і, повірте мені, що це вже перемога. Це, звичайно, не остаточна перемога, адже він ще не ухвалений, але законопроект є, і просто так від нього відмахнутися буде дуже складно. Ми розраховуємо на те, що буде професійна розмова з цифрами, аналітикою, статистикою, залученням академічної громадськості та ЗМІ, аби журналісти могли ставити запитання тим людям в профільному комітеті, які проти закону. А в цьому комітеті сидять не прості люди. Вони мають відношення до МВС і володіють нагородною зброєю, навіть по кілька одиниць. Це буде цікава розмова, і вона ще попереду.

– До речі, про нагородну зброю. Чому міністр МВС Арсен Аваков так ретельно приховує статистику по тим людям, які отримали від нього таку зброю?

– Він буде її приховувати, тому що розуміє, що вони порушили закон. Вони будуть вигадувати все що завгодно, тільки б закрити це питання. Ви собі навіть не уявляєте, на що вони наважилися. Вони просили народних депутатів писати в МВС листи, в яких заборонялося МВС повідомляти про те, чи ці нардепи є власниками нагородної зброї, з такою мотивацією, що відкриття цієї інформації може нібито нашкодити депутатам. У МВС розуміють, що нагороджувати вогнепальною зброєю людей, що не мають відношення до силових структур, не можна. Таке право має тільки президент України. Але президент в такій кількості не роздає вогнепальну зброю.

– Якщо в МВС розуміють, що порушили закон, як ви стверджуєте, чому Аваков продовжує нагороджувати зброєю політиків?

– Аваков це приховував і не хотів галасу. Просто стався витік інформації. Ніхто афішувати це не збирався. Близько 5-7% нагороджених мають на це право, а всі інші ні.

– Наприклад, міністр освіти Лілія Гриневич?

– Справа не в міністрі освіти конкретно. Я вважаю, що кожна жінка повинна мати право на придбання короткоствольної зброї для самозахисту після проходження навчання і отримання ліцензії. Це нормально. Але права повинні бути рівні. Не для міністра Гриневич окремо і не для Яни Конотоп, у якої три нагородних ствола, і не для прем’єра Гройсмана, у якого чотири ствола, і не для депутата Котвіцького, який сидить у профільному комітеті і у якого шість стволів. Як ви думаєте чиї інтереси він буде захищати? Явно не громадян України.

– Ви говорите про рівні права, але противники вашої ініціативи і законопроекту стверджують, що якщо українці отримають такі права, то просто перестріляють один одного, і ситуація стане неконтрольованою.

– Та годі нам розповідати казки, що ми нап’ємося і один одного перестріляємо. Спікер МВС Артем Шевченко повідомив, що аж 39 осіб загинуло від зареєстрованої зброї протягом 2016 року. А взагалі було 64 випадки застосування зареєстрованої зброї із 1,2 мільйона одиниць. Це 0,000056%. Тому розповідати про 39 загиблих, коли тільки за тиждень стільки людей гине на дорогах у ДТП, це смішно. У нас найкращі показники в Європі щодо поводження із зареєстрованою зброєю.

– Як потрібно буде змінити кримінальний кодекс, якщо закон “Про цивільну зброю” буде ухвалено? Як вирішити, обґрунтовано чоловік застосував зброю, захищаючи своє життя, чи ні?

– У законі передбачені зміни до статті 36 КК України, яка визначає межі самооборони, але, швидше за все, потрібно буде додатково прописувати 36 статтю, щоб прибрати самостійне трактування тієї чи іншої події слідчими органами. Потрібно чітко прописати, що таке самозахист. Сьогодні у нас все перекручено, і людина, яка з допомогою зброї починає захищатися, отримує величезні проблеми, і їй намагаються дати реальний термін. Це своєрідна “вакцина” для суспільства, щоб люди навіть не мріяли, що вони зможуть захищати себе самостійно. Крім того, потрібно виправдовувати існування такої кількості людей у правоохоронних органах.

– А чи потрібна в Україні така концепція, як в США: якщо злочинець заліз на територію приватної власності і був убитий, власник власності звільняється від відповідальності.

– Загальної концепції у США немає. Є концепція кожного окремого штату. У них загальне право громадянина на зброю і захист регулюється другою поправкою, це конституційний рівень. А в кожному штаті існують свої закони, які регламентують купівлю зброї. Наприклад, у Нью-Йорку складніше придбати зброю, а в Арізоні простіше, а в Чикаго взагалі практично неможливо – такі створені умови. Але, безумовно, там діє доктрина фортеці, яка говорить про те, що, якщо ти знаходишся на своїй землі, будь-хто, хто перетнув твій кордон, може понести покарання. У нас ситуація інша. Якщо в Україні ввести таку доктрину, то її необхідно ретельно розписати. Наприклад, якщо у людини є ділянка, на якій стоїть її будинок, значить, все, що знаходиться в межах цієї ділянки є власністю людини, і проникати туди заборонено. Але тоді потрібно прописати вимоги, адже якщо у вас з трьох боків стоїть паркан, а з одного боку не стоїть, і інша людина туди потрапить, а ви її пристрелите, то це буде злочин. Якщо ви бачите з балкона, що хтось розкриває ваш автомобіль – стріляти в спину не можна, а якщо ви знаходитесь всередині автомобіля, і вас із нього викидають, то можна стріляти. Такі речі потрібно ретельно прописати до деталей, щоб слідчий потім просто аналізував факти.

– Яка має бути система підготовки власників зброї? Очевидно, що, перш ніж купити зброю, людині необхідно навчитися з нею поводитися.

– Це найскладніший і найвідповідальніший процес, який повинен бути врегульований. Сьогодні у нас не вистачає інфраструктури, яка стосується підготовки майбутнього власника зброї. В країні тільки 39 великих стрільбищ і тільки 49 навчальних закладів, які готують власників зброї. При цьому підготовка не завжди буває якісною. У той же час навчальних закладів, які готують водіїв, – 2,5 тисячі. А попит на зброю буде не менший, ніж на автомобілі, тому потрібно створити приблизно таку ж кількість шкіл власників зброї. Метод існує, його треба затвердити, він буде єдиний для всієї країни без винятків. Але головне, що повинні зрозуміти люди, їх не просто навчать стрільбі. Мова йде про те, що людина повинна отримати комплекс знань, який дозволить їй безпечно поводитися зі зброєю і усвідомити свою відповідальність за неправомірне застосування зброї. Навчитися надавати першу медичну допомогу, здати заліки, отримати ліцензію і тільки після цієї процедури піти у ліцензований магазин і купити зброю.

– Хто повинен створювати такі навчальні центри? Громадські організації, силовики чи бізнес?

– Виключно бізнес. Але в міністерстві бояться втратити монополію на все те, що відбувається на ринку обігу зброї. Це видача ліцензій всім суб’єктам господарської діяльності: тіри, магазини, ремонтні майстерні, стрільбища. Вони бояться втратити монополії на надання озброєних охоронних послуг. Це суттєві фінансові надходження. Але наш закон покликаний зруйнувати цю монополію. Ми запропонували право на видачу ліцензій забрати у МВС і передати Мін’юсту, а за МВС залишити лише нагляд. Мін’юст розробляє вимоги до ліцензії, а бізнес, якщо він хоче інвестувати, повинен чітко виконати умови цієї ліцензії. Поліція повинна тільки пильнувати, але не має права забирати ліцензію. Сьогодні, якщо інвестор хоче відкрити стрілецький комплекс, він повинен отримати ліцензію в МВС. Але спробуй її ще отримай, а якщо отримав, шикуються такі відносини, у яких тримають бізнес дуже міцно. Відповідно, у нас немає індустрії. Той сегмент ринку, який фактично може бути бюджетоутворюючим, не розвивається. Навіть розвиток ВПК внаслідок такого стану речей гальмується. Де, наприклад, наші патронні заводи?

– Ще один аргумент проти вашої ініціативи — це і без того величезна кількість нелегальної зброї на руках у населення. У вас є статистика, скільки таких нелегальних стволів в українців?

– Неврахованого зброї у нас сьогодні близько п’яти мільйонів одиниць. Звідки вона з’явилася? Фундамент для цього був закладений ще після Другої світової. Ніхто з людей осудних, хто володів тоді зброєю, не викинув її. Хтось прикопав, хто приховав, особливо в селах. Потім розвалився СРСР, і величезна кількість неврахованої стрілецької зброї залишилася на території України. Станом на 2007 рік, найбільш авторитетна компанія Small arms survey, яка працює під егідою ООН і відстежує ситуацію з усією стрілецькою зброєю в світі, заявила, що в Україні щонайменше 3 мільйони 100 тисяч одиниць неврахованого зброї. З урахуванням подій на Донбасі, ці 3 мільйони перетворилися в 5 мільйонів. А МВС повідомляє, що за минулий рік вони вилучили з незаконного обігу тисячу одиниць. Якщо такими темпами ми будемо рухатися, то проблема буде вирішена через 5 тисяч років.

– Як, на вашу думку, вирішити цю проблему?

– Потрібно розробити закон про збройову амністію. У нас є не тільки нелегальна стрілецька зброя, але і гранатомети, вибухівка, гранати, кулемети, автомати, і з цим щось треба робити. Якщо в ситуації з пістолетом після ухвалення закону і проходження порівняльної балістичної експертизи, отримання знань, здачі іспитів та отримання ліцензії людина теоретично може залишити собі пістолет, адже просто так вона його ніколи не віддасть, то в ситуації з автоматичним зброєю і гранатометами їх потрібно просто викуповувати. Є світовий досвід, як це робиться. Кабмін повинен затвердити тарифи, за якими буде викуповуватися, наприклад, граната або АК. Іншого шляху немає.

– Чи є трафік нашої нелегальної зброї в ЄС?

– Ви чули про тунелі, якими переправляють сигарети за кордон? Яка в такому випадку різниця, що переправляти. Був би попит. Раніше це були проблеми Балканських країн, де після конфлікту залишилося багато зброї, але сьогодні є зауваження з боку міжнародних спостерігачів, що такий трафік йде з України.

– Чи легко простому українцю зараз купити, наприклад, пістолет на “чорному” ринку?

– За складністю – це між грою в казино і купівлею наркотиків. Це не проблема, адже є інтернет, дилери, збройові барони.

– Раніше у своїх інтерв’ю та коментарях ви говорили, що після легалізації короткоствольної зброї в країнах Балтії злочинність там впала майже на 50%. В Україні спрацює балтійський варіант?

– Звичайно, чому ні? Дуже швидко зміниться психологія людей. Наприклад, йде по вулиці дівчина. А що, і у неї може бути зброя? Давайте перевіримо. Перевірили – нарвалися, отримали кулю. ЗМІ показали, як дівчина відправила злочинця на лікарняний. Що будуть думати інші злочинці? Це як раз і буде стримуючий фактор. Скільки людей проходять повз, коли когось вбивають. А як захистити іншого? Фактично доводиться залишати людей в біді, а як допомогти, якщо можна самому стати жертвою?

– Хіба травматична зброя не вирішує цю проблему?

– Не вирішує. Травматична зброя у нас тільки так називається. За кордоном це вважається такою ж зброєю, тільки менш летальною. З одного боку, людина розраховує на те, що вона не вб’є іншого з такої зброї, а насправді вбиває і дуже часто, адже постріл з невеликої відстані — це смерть для людини. З іншого боку, на відстріляній металевій пулі є подряпини, які з’являються в результаті її проходження через канал ствола, а на шматочку гуми нічого не залишається. Відповідно, ідентифікація неможлива. Який тоді є предмет для експертизи? Тільки тіло, в якому шматочок гуми? Як знайти злочинця? Злочинцеві, якому не потрібно, щоб його знайшли, не потрібно йти на курси, не потрібно легально купувати пістолет. Він піде на нелегальний ринок, як йде сьогодні. Просто у нас з вами з’являться шанси.

– Чи не думаєте ви, що в Раді зволікають з розглядом закону саме тому, що влада боїться серйозної противаги в особі збройних громадян, які в разі чого просто зметуть владу? Відповідно, закон просто буде похований.

– На руках у населення більше 2 мільйонів одиниць мисливської зброї, помпові рушниці, напівавтоматичні мисливські рушниці. Ми ж ведемо розмову про пістолети, ефективність дії яких вимірюється 25 метрами. Що вони можуть змінити? Які показники говорять владі про те, що ми будемо щось з цією владою робити? У Молдові були протести, і ніхто не стріляв, а там закон про цивільну зброю діє з 1994 року. Протестувальники розуміли, що потім все одно знайдуть, з якої зброї були випущені кулі. Просто зміниться розуміння і люди усвідомлюють, що громадянином їх робить не тільки паспорт, а право на збройний захист себе, майна і власної гідності. Це останній канат, який прив’язує нас до СРСР.