Про суддівський спротив антикорупційним змінам

49 березня стало для прогресивно налаштованої та позитивно зарядженої частини українського суспільства таким собі днем, коли сподівання на те, що Україна нарешті таки зможе вибратися із того корупційного багна, у якому вона грузне вже не один десяток років – неначе облили холодним душем.

Цього разу палкі антикорупційні сподівання остудила Вища рада правосуддя, затвердивши для Верховної Ради консультативний висновок про те, що законопроект про створення в нашій країні антикорупційних судів є неконституційним, а його ухвалення парламентом – недоцільним.

Мова йде про законопроект №6011, ініційований нардепами Єгором Соболєвим, Оксаною Сироїд, Іваном Крульком, Мустафою Найємом, Сергієм Лещенком та Світланою Заліщук.

Головним аргументом вищезазначеного органу при прийнятті такого важливого для майбутнього цілої країни рішення є те, що нібито запропоновані законопроектом до створення антикорупційні суди не вписуються у судову систему, що на сьогодні існує в Україні.

Сперечатися з таким висновком, і говорити про те, наскільки важливим для України є створення антикорупційних судів, звичайно ж, можна.

Проте в даному матеріалі зосередимо увагу на двох інших не менш важливих аспектах:

– Що взагалі за “фрукт” такий – Вища рада правосуддя?

– Які наслідки може мати прийняте цим органом рішення щодо законопроекту №6011?

АСПЕКТ 1

Аби повноцінно робити для себе певні висновки щодо можливих мотивів прийняття ВРП останнього одіозного рішення, потрібно, перш за все, чітко розібратися в тому, що це взагалі за орган такий – Вища рада правосуддя.

Отже, трішки історії та посилань на законодавство: Вища рада правосуддя була створена у нашій країні в рамках конституційної реформи у вересні 2016 року з набуттям чинності закону “Про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя)”та нової редакції закону “Про судоустрій і статус суддів”.

На законодавчому рівні юридичний статус новоствореного органу було закріплено у кінці минулого року прийняттям президентського законопроекту “Про Вищу раду правосуддя“.

Згідно з останнім, ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Поміж іншого, даний закон визначає і повноваження цього органу щодо надання обов’язкових до розгляду консультативних висновків щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнення пропозицій судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів – пункт 15 частини 1 третьої статті закону.

Таким чином, робимо перший висновок:

Вища рада правосуддя таки мала своє “консультативне слово” у питанні щодо створення антикорупційних судів.

А ось щодо змісту такого висновку, зовсім інше питання.

Звичайно ж, можна говорити про незалежні фахові оцінки, конституційний обов’язок і всяке таке. Але я б хотів розповісти про інше – звернути увагу на склад даного органу.

Для цього навіть не потрібно вдаватися до персонального аналізу. Достатньо звернутися до першого пункту 5-ї статті вищезгаданого закону: “Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох – обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох – призначає президент, двох – обирає ВР, двох – обирає з’їзд адвокатів України, двох – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох – обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ”.

Таким чином маємо другий висновок:

Рішення Вищої ради правосуддя – це у великій мірі рішення, яке приймається представниками судової влади “старої закалки”.

А як відомо, судова влада – найбільш корумпована у загальні владній системі.

АСПЕКТ 2

Які ж наслідки для впровадження антикорупційної реформи може мати висновок ВРП стосовно законопроекту №6011?

Звичайно ж, цей висновок є обов’язковим для розгляду нардепами під час голосування за законопроект.

Проте він носить всього-на-всього консультативний характер.

Отже, сподіватися на позитивне рішення парламентарів все таки можна. Це найоптимістичніший варіант розвитку подій.

Що буде у випадку негативного рішення? Тут також є два варіанти:

1) Законопроект буде оперативно доопрацьовано, і антикорупційні суди все ж таки будуть створені;

2) Створення антикорупційних судів буде дуже затягнутим у часі, що матиме вельми неприємні наслідки для України.

В контексті другого варіанта варто згадати одну з останніх заяв голови представництва Європейського Союзу в Україні Х’юга Мінгареллі, який зазначив, що уповільнення боротьби з корупцією/затягування зі створенням антикорупційних судів є неприпустимим. “Очевидно, якщо боротьба з корупцією уповільниться, це вплине на наші відносини. Ми будемо менш активними у наших відносинах з Україною. І вони не будуть такими сильними без рішучої боротьби з корупцією. До того ж, це також матиме вплив на бажання наших підприємств інвестувати в Україну”.

Такий розвиток подій не на користь України.

Тому з нетерпінням очікуватимемо на голосування у парламенті та сподіватимемось на реалізацію більш позитивних сценаріїв.

Олег Петровець

Джерело